Постанова Миколаївський апеляційний суд № 473/6891/24

11.07.25 22-ц/812/1262/25 Справа №473/6891/24 Провадження № 22-ц/812/1262/25 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 11 липня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 травня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Ротар М.М., повний текст складено 19 травня 2025 року, у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої житлової субсидії В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ у Миколаївській області, Головне Управління) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої житлової субсидії. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що ОСОБА_1 , перебувала на обліку Головному управлінні та отримувала житлову субсидію на підставі заяви та декларації від 16 квітня 2019 року відповідно до Положення №

848. З 01 травня 2023 з урахуванням приписів пункту 78 Постанови № 848 відповідачці призначено житлову субсидію з 29 червня 2023року по 30 вересня 2023 року. 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Миколаївській області із заявою про призначення житлової субсидії та подала декларацію про доходи та витрати осіб. Відповідачці було призначено житлову субсидію з 01 жовтня 2023року по 30 квітня 2024 року. 02 листопада 2023 року було проведено перевірку достовірності та повноти інформації домогосподарства про доходи (майновий стан). За результатами верифікації, проведеної Міністерством фінансів 22 вересня 2023 року виявлено, що у відповідача станом на 01 листопада 2022 року наявний відкритий депозитний рахунок в АТ «ПриватБанк», розмір депозиту який під час отримання житлової субсидії перевищував 100 000 грн. Листом від 04 грудня 2023 року № 211949 відповідачку було повідомлено про припинення виплати житлової субсидії та порядок поновлення виплати субсидії у випадку отримання недостовірної інформації під час проведення верифікації Міністерством фінансів України. Наголошували, що ОСОБА_1 була ознайомлена з обов`язком повідомити позивача про обставини, які можуть вплинути на виплату субсидії, зокрема, про наявність на депозитному банківському рахунку коштів в сумі, що перевищує 100 000 грн., про що зазначено в заяві про призначення житлової субсидії від 30 листопада 2023 року. Таким чином, відповідачкою було порушено обов`язок щодо повідомлення про наявність на депозитному банківському рахунку коштів в сумі, що перевищує 100 000 грн, внаслідок чого Головним управлінням надміру виплачено відповідачу субсидію за період з 01 травня 2023 року по 31 січня 2024 року в сумі 16929,81 грн. Листом від 09 лютого 2024 № 1400-0403-8/11238 відповідачку було повідомлено про необхідність повернути на розрахунковий позивача надміру виплачену суму житлової субсидії в розмірі 16929,81 грн. На вимогу Департаменту праці та соціального захисту населення про добровільне повернення державних коштів, відповідачка коштів не повернула. Враховуючи вищевикладене, просили стягнути з відповідачки надміру виплачену житлову субсидію за період з 01 травня 2023 року по 31 січня 2024 року у сумі 16 929, 81 грн. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком. Зазначив, що до матеріалів справи позивачем не додано доказів про надсилання відповідачці та відповідно отримання/не отримання неюлиста Головного управління адресованого на ім`я відповідачки, в якому останній повідомляється про необхідність повернення на рахунок Пенсійного фонду України переплати житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 16929,81 грн., яка утворилась за період з 01 травня 2023 року по 31січня 2024 року у зв`язку з неповідомленням про наявність на депозитному банківському рахунку коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн. Посилаючись на пункт 127 Положення № 848 суд першої інстанції зауважує, що повернення суми надміру виплаченої житлової субсидії вирішується у судовому порядку лише у разі відмови громадянина добровільно повернути її. Із матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснюється відрахування з пенсії відповідача ОСОБА_1 і станом на 01 лютого 2025 року розмір боргу вже складав 16271,29 грн., що підтверджується довідкою ГУПФУ в Миколаївській області від 18лютого 2025 року. Також позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність у відповідача на депозитному банківському рахунку коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн. В апеляційній скарзі Головне управління вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. В апеляційній скарзі позивач посилається на ті ж самі обставини, які зазначені в позовній заяві. Наголошує, що відповідачу було призначено житлову субсидію з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2024 року. За результатами верифікації, проведеної Міністерством фінансів України 22 вересня 2023 року виявлено, що у відповідача станом на 01 листопада 2022 року наявний відкритий депозитний рахунок в АТ «ПРИВАТБАНК», розмір депозиту який під час отримання житлової субсидії перевищував 100 тис. грн. Звертають увагу суду, що відповідачка була ознайомлена з обов`язком повідомити позивача про обставини, які можуть вплинути на виплату субсидії, зокрема, про наявність на депозитному банківському рахунку коштів в сумі, що перевищує 100 000 грн., про що зазначено в заяві про призначення житлової субсидії від 30 листопада 2023року. Відзив на апеляційну скаргу на час перегляду справи апеляційним судом від відповідача не надходив. Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення та надання житлової субсидії (а.с.126). Як вбачається із копії декларації про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії від 16 квітня 2019 року - ОСОБА_1 зазначила, що за період з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року окрім пенсії, ніяких доходів не отримує (а.с.13). 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення та надання житлової субсидії (а.с.15-17). Як вбачається із копії декларації про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії від 30 листопада 2023 року - ОСОБА_1 зазначила, що за період з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року окрім пенсії, ніяких доходів не отримує (а.с. 17 зворот-20). Відповідно до Картки рекомендацій Міністерства фінансів, яка складається з 2-х аркушів. На другому аркуші вказано прізвище, ім`я та по батькові відповідача, а саме ОСОБА_1 . Індифікатор рядка щомісячного інформаційного обміну: 4642216, який вказаний на обох аркушах, підтверджує, що Картка рекомендацій Міністерства фінансів стосується саме ОСОБА_1 зазначено рядок виявлено невідповідність Будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначається житлова субсидія, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 000 грн (а.с.21). Як вбачається з довідки про надлишково виплачену субсидію ОСОБА_1 - 1084617226, РНОКПП НОМЕР_1 сума надміру виплаченої житлової субсидії становить 16 929,81 грн. Підпунктом 9 пункту 14 Положення № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» передбачено, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначається житлова субсидія, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100000 гривень, або облігації внутрішньої державної позики на загальну суму, що перевищує 100 000 гривень, про що зазначається в декларації. Абзацом 3 пункту 49 Положення № 848 передбачено, що громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру. Відповідно до пункту 127 Положення № 848 у разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується у судовому порядку. Відповідно до ч.1ст. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно зі ст. 1215 ЦК Українине підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц . Пунктами 8,9 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 "Про спрощення надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового" визначено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку). Відповідно до п.9 Положення, призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення. Згідно із п. 43 Положення, для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання): заяву; декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики; довідки про доходи; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір наймання (оренди) житла (у разі наявності). Відповідно до п.22 Положення, житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку). Підпунктом 9 пункту 14 Положення № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» передбачено, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначається житлова субсидія, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100000 гривень, або облігації внутрішньої державної позики на загальну суму, що перевищує 100 000 гривень, про що зазначається в декларації. Абзацом 3 пункту 49 Положення № 848 передбачено, що громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру. Відповідно до пункту 127 Положення № 848 у разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується у судовому порядку. Відповідно до п. 49 Положення громадянин несе відповідальність за подані відомості в заяві, декларації, інших документах, що вплинули на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру. Відповідно до абзацу 4, 5 п. 119 Положення надання раніше призначеної субсидії припиняється у разі, коли громадянин не повідомив уповноваженому органу про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення. Згідно з п.121 Положення, надання житлової субсидії у випадках, зазначених у пунктах 119 і 120 цього Положення, припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому їх виявлено (якщо інше не передбачено заявою). Пунктом 125 Положення передбачено, що у випадках, зазначених в абзацах четвертому, п`ятому пункту 119 цього Положення, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином. У разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується органом, який призначив житлову субсидію, у судовому порядку (п.127 Положення). Так, ВП ВС у постанові від 27.03.2019 року в справі №727/5743/15-ц в п.19-21 виснувала, "…що сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії є майном, збереженим без достатньої правової підстави. А тому на правовідносини з повернення цієї суми поширюються приписи глави 83 ЦК України. Суди першої й апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що надмірно перерахована (виплачена) субсидія є шкодою. Застосування до спірних правовідносин приписів ст. ст. 1166 і 1231 ЦК Україниє помилковим. Не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, пенсії, допомоги, інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (п.1 ч.1ст.1215 ЦК України). Отже, не може бути повернута сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії зокрема тоді, якщо позивач не доведе, що виплату здійснив добровільно, але внаслідок рахункової помилки з його боку чи недобросовісності з боку особи як набувача субсидії. Така недобросовісність може проявлятися у несумлінному ставленні до виконання власних обов`язків, зловживанні правом у власних інтересах або в інтересах третіх осіб тощо…". Відповідно до ч.2ст.328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Однією з цілей регулювання, встановленого ЦК України є захист добросовісного набувача. Водночас регулювання має бути спрямованим виключно на захист того набувача, який є добросовісним, і не надавати захисту недобросовісному набувачу. Загалом, принцип (презумпція) добросовісності немає переваги над всіма іншими принципами, які водночас можуть бути презумпціями. Добросовісність як презумпція матеріального права має процесуальне значення та впливає на розподіл доказування. Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року, "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" від 08 квітня 2008 року, "Москаль проти Польщі" від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року та "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. В матеріалах справи наявний лист позивача адресований на ім`я відповідачки, в якому останній повідомляється про необхідність повернення на рахунок Пенсійного фонду України переплати житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 16929,81 гривень, яка утворилась за період з 01травня 2023 року по 31січня 2024 рік у зв`язку з неповідомленням про наявність на депозитному банківському рахунку коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн. (а.с.23). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості отримання ОСОБА_1 зазначеного листа. Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що в матеріалах справи відсутні будь- які виписки з банківської установи, які підтверджували наявність у відповідача на депозитному банківському рахунку коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн. На думку колегії суддів, наявність у матеріалах справи однієї лиш Картки рекомендацій Міністерства фінансів без проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності не є належним та достовірним доказом, що підтверджує недобросовісність з боку особи як набувача субсидії. Отже, враховуючи необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що примусове повернення наданої державою субсидії може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря. Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення. Необхідно також звернути увагу, що у рішенні по справі «CAKAREVIC v. CROATIA» (заява №. 48921/13) від 26 квітня 2018 року Європейський суд з прав людини звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін по суті спору, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Таким чином оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 11 липня 2025 року.