Постанова Одеський апеляційний суд № 491/733/24

Номер провадження: 22-ц/813/6047/25 Справа № 491/733/24 Головуючий у першій інстанції Надєр Л. М. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.12.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кострицького В.В., суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Бурденюк Вікторії Олександрівни, яка діє в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 05 травня 2025 року за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг,- установив: Короткий зміст обставин справи Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 призначено субсидію згідно Постанови КМУ від 21 жовтня 1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (зі змінами) у розмірі 2118 гривень 68 копійок з 01 жовтня 2023 року. Згідно з довідкою відділу опрацювання документації №1 від 05 червня 2024 року №9291/05-16 встановлено, що надміру виплачена сума субсидії у розмірі 13109 гривень 06 копійок утворилася у зв`язку з одночасним нарахуванням житлової субсидії та пільги учаснику домогосподарства ОСОБА_2 , яка знаходиться в складі сім`ї в зверненні ОСОБА_1 , а також в складі сім`ї пільговика ОСОБА_3 в Херсонській області, де автоматично нараховується пільга УБД за місцем реєстрації. Таким чином відповідачем неправомірно отримано житлову субсидію у розмірі 13109 гривень 06 копійок. Головним управлінням встановлено, що сума надміру виплаченої житлової субсидії 13109 гривень 06 копійок утворилася за період з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2024 року. 29 травня 2024 року Головним управлінням було надіслано лист до АТ «Державний ощадний банк України» з проханням повернути зайво нараховані суми субсидії з рахунку відповідача на рахунок Пенсійного фонду України. 03 червня 2024 з АТ «Державний ощадний банк України» за №46/3-17/65058/2024 надійшов лист із зазначенням повернення 1 гривні 82 копійки в межах залишку рахунку відповідача. 05 червня 2024 року Головним управлінням було винесено рішення про утримання надміру виплачених сум житлової субсидії № НОМЕР_1 . Відповідачу надіслано лист-повідомлення від 07 червня 2024 року №1500-0504-8/86285 щодо добровільного повернення надміру отриманої суми житлової субсидії на розрахунковий рахунок Пенсійного фонду України. Станом на дату подання позовної заяви до суду відповідачем у добровільному порядку не повернуто надміру отриману житлову субсидію у розмірі 13107 гривень 24 копійок, хоча кошти в зазначеному розмірі на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України підлягають безумовному поверненню відповідачем, як такі, що набуті без достатньої правової підстави. З урахуванням зазначеного позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги. Короткий зміст судового рішення Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 05 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг відмовлено. Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить до висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, адже позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком. Позивач не довів недобросовісності у діях відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо одночасного нарахування субсидії та пільги учаснику домогосподарства ОСОБА_2 , яка знаходиться в складі сім`ї в зверненні ОСОБА_1 , а також в складі сім`ї пільговика ОСОБА_3 в Херсонській області, де автоматично нараховується пільга УБД за місцем реєстрації, оскільки в підтвердження зазначеної обставини надано лише рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 07 червня 2024 року та службову записку від 19 травня 2024 року, тобто, не доведено доданими до позовної заяви доказами, а тому відсутні підстави для примусового стягнення з відповідача отриманих коштів у вигляді житлової субсидії в розмірі 13107 гривень 24 копійки. Судом не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем коштів у вигляді житлової субсидії, а тому відповідно до ст.1215 ЦК України поверненню надміру виплачена сума житлової субсидії в зазначеному вище розмірі не підлягає. Доводи апеляційної скарги. Не погодившись із вказаним рішенням 04 червня 2025 Бурденюк Вікторія Олександрівна, яка діє в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 05.05.2025 та винести нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що суд першої інстанції при вирішенні справи по суті неправильно застосував норми матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що згідно з довідкою відділу опрацювання документації № 1 від 05.06.2024 № 9291/05-16 встановлено, що надміру виплачена сума субсидії у розмірі 13109 грн 06 коп утворилась у зв`язку з одночасним нарахуванням житлової субсидії та пільги учаснику домогосподарства ОСОБА_2 , яка знаходиться в складі сім`ї в зверненні ОСОБА_1 , а також в складі сім`ї пільговика ОСОБА_3 в Херсонській області, де автоматично нараховується пільга УБД за місцем реєстрації. Таким чином Відповідачем неправомірно отримано житлову субсидію у розмірі 13109,06 грн. Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що Головним управлінням не доведено факт недобросовісності з боку відповідача та безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 1215 ЦК України, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ст. 1212 ЦК України Як вбачається з матеріалів справи, мова не йде про рахункову помилку або іншу недбалість з боку працівників Головного управління, підставою для втрати відповідачем права на призначення субсидії є одночасне нарахування субсидії відповідачу та пільги громадянину ОСОБА_3 учаснику домогосподарства ОСОБА_2 . Тобто, саме подання з боку відповідачки завідомо недостовірних даних у декларації про доходи є підставою для утворення надміру виплачених сум бюджетних коштів. Щодо явки сторін Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 13107,24 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону. Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 06 жовтня 2015 року Каховським РС УДМС України в Херсонській області (а.с.18-19), довідкою Ананьївської міської ради №04-36/2680 від 07 жовтня 2024 року (а.с.30). Відповідно до копії довідки Відділу надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради №5113-7001855759 від 08 серпня 2023 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17). 01 жовтня 2023 року відповідач подала до Пенсійного фонду України декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, в якій зазначила відомості відповідно до вимог відповідних граф декларації, зокрема, зазначила відомості про осіб, які входять до складу домогосподарства: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (пенсія УСНЗ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (пенсія ПФУ) (а.с.14-16). Відповідно до копії службової записки від 19 травня 2024 року, складеної начальником відділу надання житлових субсидій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, у зв`язку з отриманням рекомендації Міністерства фінансів України від 29 квітня 2024 року по справі ОСОБА_1 з`ясовано, що наявні надміру виплачені кошти по причині «За даними державних органів виявлено нарахування в одному періоді житлової субсидії та пільги з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива». Інформація стосується ОСОБА_2 , яка знаходиться в складі сім`ї в зверненні ОСОБА_1 від 01 жовтня 2023 року за призначенням житлової субсидії в Одеській області як ВПО, а також у складі сім`ї пільговика ОСОБА_3 в Херсонській області, де автоматично нараховується пільга УБД за місцем реєстрації. У зв`язку з цим у вказаній службовій записці міститься прохання зробити розрахунок надміру виплаченої субсидії за період з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2024 року (а.с.13). 29 травня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України було направлено лист до ТВБВ №10015/10000 АТ «Державний ощадний банк України» про повернення на відповідний розрахунковий рахунок ПФУ з відкритого у вказаному банку рахунку на ім`я ОСОБА_1 коштів у зв`язку з зайво нарахованими коштами на ОСОБА_1 за період з жовтня 2023 року по лютий 2024 року в загальному розмірі 7627 гривень 98 копійок (а.с.9), та листом АТ «Державний ощадний банк України» від 03 червня 2024 року №46/3-17/65058/2024 ПФУ повідомлено про те, що з рахунку ОСОБА_1 повернуло ПФУ грошові кошти в розмірі 01 гривня 82 копійки та значено, що кошти повернено в межах залишку рахунку одержувача (а.с.12). 05 червня 2024 року ГУ ПФУ в Одеській області сформовано протокол розрахунку надміру виплаченої суми житлової субсидії по ЕОС №15001-39533351 отримувача ОСОБА_1 , згідно якого загальна сума надмірно виплаченої житлової субсидії утворилась за період з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2024 року, яка з урахуванням повернення коштів в розмірі 01 гривня 82 копійки, становить 13107 гривень 24 копійки (а.с.8). 05 червня 2024 року заступником начальника управління-начальника відділу з питань відрахувань управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області винесено рішення №167 про утримання надміру виплачених сум житлової субсидії, відповідно до якого сума надміру виплаченої житлової субсидії в розмірі 13107 гривень 24 копійки утворилася за період з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2024 року. У зв`язку з одночасним нарахуванням субсидії та пільги учаснику домогосподарства ОСОБА_2 , яка знаходиться в складі сім`ї в зверненні ОСОБА_1 , а також в складі сім`ї пільговика ОСОБА_3 в Херсонській області, де автоматично нараховується пільга УБД за місцем реєстрації, надміру виплачена сума житлової субсидії в розмірі 13107 гривень 24 копійки підлягає поверненню на рахунок Пенсійного фонду України. Також у рішенні зазначено, що надміру виплачена субсидія може бути повернута отримувачем добровільно (а.с.10). 07 червня 2024 року ГУ ПФУ в Одеській області було сформовано повідомлення ОСОБА_1 про необхідність повернення нею ПФУ надміру виплаченої житлової субсидії в розмірі 13107 гривень 24 копійки, яка утворилась за період з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2024 року, у зв`язку з одночасним нарахуванням субсидії та пільги учаснику домогосподарства ОСОБА_2 , яка знаходиться в складі сім`ї в зверненні ОСОБА_1 , також у складі сім`ї пільговика ОСОБА_3 в Херсонській області, де автоматично нараховується пільга УБД за місцем реєстрації, яка підлягає поверненню на рахунок ПФУ (а.с.11). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначає, що ним не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем коштів у вигляді житлової субсидії, а тому відповідно до ст.1215 ЦК України поверненню надміру виплачена сума житлової субсидії в зазначеному вище розмірі не підлягає. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. За ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, то стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15, Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №910/1531/18. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Відповідно доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положенням ст. 1212 ЦК України суд апеляційної інстанції не бере до уваги. Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Законодавець пов`язує повернення надміру отриманих коштів, наданих у вигляді житлової субсидії, саме з недобросовісністю набувача, яку згідно ст.81 ЦПК України має довести позивач. Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та житлово-комунальних послуг (послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами), а також житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік, визначені Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21 жовтня 1995 року № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 807) (далі - Положення № 848). Зі змісту п.9 Положення №848 вбачається, що до 30 листопада 2022 року включно призначення житлових субсидій здійснювалось структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення). Починаючи з 01 грудня 2022 року призначення житлових субсидій здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно п.4 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни, що проживають у житлових приміщеннях (будинках). Відповідно до п.43 Положення №848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України, подає заяву про призначення та надання житлової субсидії з необхідними документами та/або відомостями, зокрема подає декларацію. Зазначені документи подаються незалежно від місця проживання. В позовній заяві представник позивача зазначив, що відповідачу з 01 жовтня 2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» була призначена житлова субсидія в розмірі 2118 гривень 68 копійок. Згідно п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2022 року №1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» Пенсійний фонд України продовжує утримання сум надміру виплачених житлових субсидій, рішення про які прийнято структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах рад, згідно з актами приймання-передачі відповідних справ про одержувачів житлових субсидій. Відповідно до п.72 Положення №848 житлова субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається один раз на календарний рік за особистим зверненням громадян. Для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або тимчасовим посвідченням громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства паспортним документом іноземця або документом, що посвідчує особу без громадянства, посвідкою на постійне/тимчасове проживання, посвідченням біженця або іншим документом, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), подає: заяву; декларацію; довідки про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом уповноваженого органу у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір наймання (оренди) житла (у разі наявності); рішення суду (в разі наявності); інші документи, які не передбачені цим пунктом, але відповідно до цього Положення необхідні для розгляду питання по суті (у разі потреби). Зазначені документи подаються структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, посадовим особам виконавчого органу, центру надання адміністративних послуг за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи за фактичним місцем проживання), органу Пенсійного фонду України незалежно від місця проживання (пункт 43 Положення). Житлова субсидія не призначається(у тому числі на наступний період), якщо: у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді: за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або нарахований середньомісячний сукупний дохід менше ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, стосовно яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); або такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів (крім випадків, зазначених в абзацах дев`ятому одинадцятому цього підпункту). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування, навчання або догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується відповідними документами, а також дні перебування за кордоном протягом періоду воєнного стану в Україні та двох місяців після його припинення або скасування. При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб в період перебування їх за кордоном не розраховуються. (абзац п`ятий підпункту 3 пункту 14 Положення). Повноважені органи мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням (пункт 56 Положення). Відповідно до п.78 Положення № 848 після закінчення строку отримання житлової субсидії уповноважені органи самостійно здійснюють призначення житлової субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому періоді, крім домогосподарств: у складі яких є особи, зазначені у підпункті 3 пункту 14 цього Положення (за винятком осіб, зазначених в абзацах шостому - одинадцятому підпункту 3 пункту 14 цього Положення); які отримують житлову субсидію за місцем фактичного проживання як внутрішньо переміщені особи; у складі яких є задекларовані особи; у складі яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих (задекларованих) осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб; які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; які орендують житлове приміщення для проживання і звертаються за житловою субсидією на оплату житлово-комунальних послуг. Уповноваженим органом протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів та отримання інформації відповідно до пункту 50 цього Положення приймається рішення про: призначення житлової субсидії; не призначення житлової субсидії(у разі, коли за результатами розрахунку житлової субсидії її розмір має нульове або від`ємне значення); відмову в призначенні житлової субсидії (пункт 60 Положення). Пунктом 80 Положення №848 визначено, що домогосподарствам, зазначеним у пункті 78 цього Положення, призначення житлової субсидії на наступний строк здійснюється після подання нових заяви та декларації. Згідно п.501 Положення №848 проведення перевірки достовірності даних, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням житлових субсидій, здійснюється на підставі даних, зокрема з 15 червня 2023 року отриманих шляхом автоматизованого доступу, зокрема з Єдиного Державного реєстру внутрішньо переміщених осіб про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб, з Реєстру осіб, які мають право на пільги, що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, - про надання пільг. Відповідно до п.129 Положення №848 на кожного одержувача житлової субсидії уповноважені органи заводять справу, в якій зберігаються матеріали, необхідні для призначення житлової субсидії, та розрахунки її розміру. Суд апеляційної інстанції аналізуючи вищезазначене зазначає, що перед прийняттям рішення про призначення житлових субсидій уповноважений орган, яким у даному випадку є Пенсійний фонд України, має право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням, як то передбачено пунктом 56 Положення. Таким чином, на особу (заявника) покладається лише обов`язок зібрання та подачі певного (визначеного) переліку документів, тоді як уповноважена особа має перевірити надану інформацію на предмет наявності правових підстав для виплати субсидії та у разі надання заявником недостовірної інформації, прийняти рішення про відмову у призначенні житлової субсидії, як то передбачено пунктом 60 Положення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, щодо подання з боку відповідачки завідомо недостовірних даних у декларації про доходи є підставою для утворення надміру виплачених сум бюджетних коштів, адже саме уповноважена особа має перевірити надану інформацію на предмет наявності правових підстав для виплати субсидії. Водночас суд звертає увагу на друге речення пункту 125 Положення № 848, з якого слідує, що у разі призначення житлової субсидії громадянину на наступний період уповноважений орган може утримувати суму надміру виплаченої житлової субсидії під час виплати щомісячних сум субсидій шляхом їх зменшення не більш як 20 відсотків. З аналізу вказаної норми слідує, що законодавець надає можливість вирішення питання щодо утримання суми надміру виплаченої житлової субсидії у позасудовому порядку. Відповідно до п.127 Положення №848 у разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується у судовому порядку. В матеріалах справи наявний лист позивача адресований на ім`я відповідача, в якому останній повідомляється про необхідність повернення на рахунок Пенсійного фонду України переплати житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 13107 гривень 24 копійки, яка утворилась за період з 01 жовтня 2023 року по 30 квітня 2024 року, у зв`язку з одночасним нарахуванням субсидії та пільги учаснику домогосподарства ОСОБА_2 , яка знаходиться в складі сім`ї в зверненні ОСОБА_1 , також у складі сім`ї пільговика ОСОБА_3 в Херсонській області, де автоматично нараховується пільга УБД за місцем реєстрації, яка підлягає поверненню на рахунок ПФУ. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині того, що станом на дату подання позовної заяви до суду, відповідачем у добровільному порядку не повернуто надміру отриману житлову субсидію у розмірі 13107 грн 24 коп., адже до матеріалів справи позивачем не надано доказів про надсилання відповідачу та відповідно отримання/неотримання нею цього повідомлення, вручення їй відповідного повідомлення під особистий підпис. З аналізу п.127 Положення №848 слідує, що повернення суми надміру виплаченої житлової субсидії вирішується у судовому порядку лише у разі відмови громадянина добровільно повернути її. Відповідно колегією суддів та судом першої інстанції не встановлено факту відмови відповідача добровільно повернути надміру виплаченої суми житлової субсидії. Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача(частина перша статті 1215ЦК України). Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року при розгляді справи № 545/163/17 та постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі N 6-91цс14. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Вказане узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року та "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не довів недобросовісності у діях відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо одночасного нарахування субсидії та пільги учаснику домогосподарства ОСОБА_2 , яка знаходиться в складі сім`ї в зверненні ОСОБА_1 , а також в складі сім`ї пільговика ОСОБА_3 в Херсонській області, де автоматично нараховується пільга УБД за місцем реєстрації, оскільки в підтвердження зазначеної обставини надано лише рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 07 червня 2024 року та службову записку від 19 травня 2024 року, тобто, не доведено доданими до позовної заяви доказами, а тому відсутні підстави для примусового стягнення з відповідача отриманих коштів у вигляді житлової субсидії в розмірі 13107 гривень 24 копійки.. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - ухвалив : Апеляційну скаргу Бурденюк Вікторії Олександрівни, яка діє в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 05 травня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко