Постанова 4801 № 127/41012/24

Справа № 127/41012/24 Провадження № 22-ц/801/1582/2025, №22-ц/801/1581/2025 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М.М. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2025 рокуСправа № 127/41012/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Берегового О. Ю. (судді доповідача), суддів: Сала Т. Б., Шемети Т. М., за участю секретаря судового засідання: Куленко О. В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Вдовцової Аліни Дмитрівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 21 травня 2025 року, ухвалені місцевим судом за головування судді Сичука М. М., встановив: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Договором про сплату аліментів на дитину від 11 травня 2024 року, за домовленістю батьків, встановлено обов`язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 3576,00 грн щомісяця, що становить частку від середньої заробітної плати в регіоні за місцем реєстрації батька. Крім сплати аліментів даним договором, у пункті 2, визначено обов`язок батька брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані наступними обставинами її хворобою, її каліцтвом, планове обстеження лікарів, планове лікування тощо. За домовленістю батьків, додаткові витрати на дитину сплачуються батьком у розмірі 50% (п`ятдесяти) відсотків фактично понесених матір`ю витрат на лікування на підставі відповідних підтверджуючих документів та не пізніше 11 числа місяця наступного за місяцем, в якому понесені фактичні витрати. Як зазначає позивач, він справно сплачує аліменти на утримання спільної неповнолітньої доньки у повному обсязі, що підтверджується заявою відповідачки, посвідченою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д.В. та зареєстрованою у реєстрі за №429. Проте на даний час у позивача наявні обставини, які слугують підставою для зменшення розміру сплачуваних аліментів, а саме, після укладення договору про сплату аліментів на дитину, у позивача змінився сімейний стан - у новому шлюбі із ОСОБА_4 у нього народилась дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружина позивача перебуває у соціальній відпустці без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, тому перебуває на його утриманні. Крім того, на утриманні у позивача перебуває його пасинок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 зазначає, що вищезазначений договір ставить в край невигідне становище як самого позивача, так і інших осіб, які перебувають на його утриманні, а тому, з огляду на вищевикладене, та зважаючи на солідарний обов`язок батьків щодо утримання неповнолітньої дитини, просить зменшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначених Договором про сплату аліментів на дитину від 11 травня 2024, та стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2025 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8000,00 грн судових витрат за надання професійної правничої допомоги. Не погоджуючись із такими рішеннями суду першої інстанції, представник позивача адвокат Вдовцова А. Д. оскаржує їх в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувані рішення ухваленими на підставі неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи скарги, адвокат зазначає про неврахування судом, що після укладення між сторонами договору про сплату аліментів на дитину, у позивача змінився сімейний стан та відповідно з`явилося дві особи, яких позивач зобов`язаний утримувати, що підтверджується відповідними доказами, наявними у матеріалах справи. У зв`язку із збільшенням кількості утриманців, за умови, що місячний дохід з дня укладення між сторонами договору про сплату аліментів не змінився в сторону покращення, у позивача погіршився матеріальний стан. Крім того, сторона позивача зазначила, що один із транспортних засобів, який перебував у власності позивача був пошкоджений у результаті ДТП та надалі проданий, а за отримані кошти придбаний інший автомобіль, втім дана обставина позивачем не зазначалася як підстава погіршення матеріального стану. Таким чином, адвокат вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у зменшенні розміру аліментів та відповідно безпідставно стягнув з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу. 18 червня 2025 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , де просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи твердження позивача безпідставними, такими, що суперечать матеріалам справи та вимогам чинного законодавства. Вказує, що позивачу на момент укладення договору про визначення розміру аліментів , які ним мають сплачуватися на утримання дочки, були відомі усі обставини на які він посилається, як на підставу для зменшення аліментів. До того ж розмір аліментів який просить з нього стягувати позивач значно вплине на права та інтереси доньки щодо матеріального забезпечення. Крім того, у відзиві відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000,00 грн. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції цілком відповідає. Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 17 травня 2013 року. 11 травня 2024 року сторони уклали договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В. та зареєстрованим у реєстрі за №428. Згідно умов договору за домовленістю батьків встановлено обов`язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 3576,00 грн щомісяця, що становить 1/4 частку від середньої заробітної плати в регіоні за місцем реєстрації Батька (п.2 Договору). Крім сплати аліментів, зазначених в п.2 даного договору, батько зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані наступними обставинами: її хворобою, її каліцтвом, планове обстеження лікарів, планове лікування тощо. За домовленістю батьків, додаткові витрати на дитину сплачуються батьком у розмірі 50% відсотків фактично понесених матір`ю витрат на лікування на підставі відповідних підтверджуючих документів. Додаткові витрати на дитину сплачуються батьком не пізніше 11 числа місяця наступного за місяцем, в якому понесені фактичні витрати (п. 3 Договору). Позивач щомісячно сплачує аліменти на утримання спільної неповнолітньої доньки у повному обсязі, що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 11 травня 2024 року, посвідченою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В. та зареєстрованою у реєстрі за №429. ОСОБА_1 згідно довідки від 06 листопада 2024 року №20, офіційно працює в ТОВ «Голдентрейд Груп» з 11 квітня 2023 року на посаді агента торговельного та його дохід за період з 01 листопада 2023 року по 31 жовтня 2024 року склав 101486,51 грн. Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) позивач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_4 з 13 грудня 2022 року. У новому шлюбі позивача народилась дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 20 червня 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Відповідно до довідки Управління патрульної поліції у Вінницької області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 15 листопада 2024 року №36628/41/21/5/02-2024 дружина позивача ОСОБА_4 перебуває у соціальній відпустці без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 15 листопада 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що оформлене наказу ДПП від 22 липня 2024 року №1447. Крім того, як встановлено судом разом із позивачем та його дружиною і малолітнім сином, проживає його пасинок - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с 18). Згідно характеристики Комунального закладу «Вінницький ліцей №13» від 01 травня 2024 року №01-211078 ОСОБА_6 , він є учнем 5-В класу, зарекомендував себе, як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. Має навчальні досягнення високого рівня. Батьки: ОСОБА_4 та вітчим ОСОБА_1 приділяють належну увагу навчанню та вихованню ОСОБА_7 , підтримують зв`язок з класним керівником та батьківським комітетом, систематично відвідують батьківські збори, беруть активну участь в обговоренні та вирішенні поточних справ класу та школи, дбають про гармонійний, всебічний розвиток ОСОБА_7 . Батько ОСОБА_8 за період від 01 вересня 2023 року по 30 квітня 2024 року до ліцею не приходив, з класним керівником та вчителями предметниками не спілкувався, навчанням та вихованням ОСОБА_7 не цікавився. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, врахувавши те, що позивач працездатного віку, має задовільний стан здоров`я, те, що будь-яких належних та допустимих доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання дитини не надав, те, що позивач, знаючи про зміну сімейного стану, 11 травня 2024 року особисто виявив своє бажання на укладення договору про сплату аліментів, знаючи про їх існування, вважав, що обставини, які наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог не істотними та достатніми для зменшення визначеного за договором про сплату аліментів. Вирішуючи питання ухвалення додаткового рішення та розподілу судових витрат, суд першої інстанції вважав, що відповідачем надано необхідні докази про понесення витрат в загальному розмірі 8000,00 грн, такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є реальним і співмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг), а відповідних заперечень позивачем до суду надіслано не було. Відповідно суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 8000,00 грн. З такими висновками суду першої інстанції належить погодитися, вони є правильними, об`єктивними та ґрунтовними. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. статті 157 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Згідно з ч. 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України. У п. 23 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів. При цьому суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені ст. 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України). Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 , як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилався на зміну його сімейного стану та народження у новому шлюбі дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та утримання дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Разом з цим, позивачем суду першої інстанції не було надано доказів, що його матеріальний стан погіршився у зв`язку із зміною сімейного стану та народження дитини. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23 зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, Верховний Суд наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Доводи скаржника про те, що на його утриманні також перебуває син дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є підставою для зменшення розміру аліментів з огляду на наступне. Приписами ст. 260 СК України регламентовано, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов`язків щодо пасинка, падчерки. Сімейне законодавство передбачає права та обов`язки щодо утримання вітчимом падчерки, пасинка (ст. 268 Сімейного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 268 СК України, мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Виходячи із вказаного припису закону, вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку та пасинка, прямо передбачений законом, лише за сукупності наступних обставин: - такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання; - вітчим може надавати матеріальну допомогу. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що пасинок позивача має рідних батьків і беззаперечних доказів, які б вказували на те, що біологічні батьки ОСОБА_6 не виконують обов`язку щодо утримання своєї дитини, позивачем суду не надано. Інші доводи апеляційної скарги стосовно необхідності зменшення розміру аліментів висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Щодо додаткового рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2025 року, то слід зазначити, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21. Додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 травня 2025 року стосується вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_2 . Суд першої інстанції вважав, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу відповідача є реальним і співмірним складності справи та обсягу наданих послуг, тому дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 8000,00 грн. В апеляційній скарзі адвокат вказує виключно на те, що оскільки вона просить скасувати рішення Вінницького міського суду від 07 травня 2025 року, то підлягає скасуванню і додаткове рішення цього суду від 21 травня 2025 року про стягнення витрат на правничу допомогу. Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що підстави для скасування додаткового рішення, ухваленого у цій справі, відсутні. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що при вирішенні цієї справи суд першої інстанції безпомилково визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін, зібраним у справі доказам. Висновки суду першої інстанцій відповідають принципу справедливості, є об`єктивними, такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють виниклі і наявні у справі правовідносини. Статтею 375 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених учасниками справи у суді апеляційної інстанції, необхідно зазначити наступне Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За правилами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенню позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи відносяться, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 3000,00 грн судових витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 надала, зокрема, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 18 червня 2025 року, акт про надану правничу допомогу від 18 червня 2025 року, а також ордер на надання правничої допомоги адвокатом Гурбою М. В. серії АВ №1210863 від 18 червня 2025 року. Жодних заперечень з цього приводу позивачем суду не надано. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач під час розгляду справи користувалася правничою допомогою адвоката Гурби М. В. відповідно до ордеру серії АВ №1210863 від 18 червня 2025 року, виданого на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 11 січня 2025 року. Згідно п.п. 4.1, 4.2 договору загальна ціна договору складає сукупну вартість наданої адвокатом правничої допомоги. Сторони дійшли згоди, що конкретна вартість наданої професійної правничої допомоги адвоката буде визначена сторонами згідно з розрахунком адвоката та актом прийому-передачі наданої професійної правничої допомоги виходячи з ставки 1000,00 грн за годину надання правничої допомоги адвоката. Відповідно до розрахунку витрат на професійну правничу допомогу та акту про надану правничу допомогу відповідачу адвокатом надані послуги з вивчення апеляційної скарги, надання консультацій щодо захисту прав і порядку дій тривалістю 1 год. на суму 1000,00 грн, а також з написання відзиву на апеляційну скаргу тривалістю 2 год. на суму 2000,00 грн. Загалом тривалістю 3 год. на суму 3000,00 грн. Враховуючи складність справи, необхідність надання відповідачу ОСОБА_2 адвокатом Гурбою М. В. послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги надану професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена сума в 3000,00 грн. на професійну правничу допомогу, яка доведена відповідними доказами є співмірним, розумним розміром понесених витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі, а тому остання підлягає стягненню з позивача. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд - постановив: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Вдовцової Аліни Дмитрівни залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 21 травня 2025 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. Ю. Береговий Судді Т. Б. Сало Т. М. Шемета