Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/23705/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23705/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/23705/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов`язання винити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУПФУ в Дніпропетровській області), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі третя особа, ГУПФУ в Хмельницькій області) в якому просила: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у формі рішення про відмову № 222430004159 від 09.07.2024 року у призначенні дострокової пенсії по віку протиправними; - скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову № 222430004159 від 09.07.2024 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вчинити певну дію, а саме, призначити пенсію за віком з урахуванням пільг, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року позов задоволено частково, а саме суд: - визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.07.2024 №222430004159 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії; - зобов`язав Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 від 01.07.2024 року з дати її припинення з урахуванням усіх попередньо наданих документів та прийняти рішення з урахуванням висновків суду; - у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив. Відповідач, не погодившись з таким рішенням, подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарг зазначено, що позивачу було призначено пенсію за віком, зі зниженням пенсійного віку, згідно із статтею 55 Закону України 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У 2015 році позивач виїхала до Автономної республіки Крим. Пенсійним фондом в Краснодарському краї їй було призначено відповідні пенсійні виплати, отже, відповідно, у 2018 році Пенсійний фонд Нетішина припинив виплату пенсії. У квітні 2024 року позивач виїхала із окупованої території та 01.07.2024 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. За результатами розгляду заяви позивача прийняте рішення від 09.07.2024 № 222430004159 про відмову у призначенні пенсії обґрунтоване на нижченаведеній правовій позиції. Зауваження, викладені у відмові від 17.06.2024 залишені без змін. Скаржник зазначає, що починаючи з 2014 року особи, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, мали можливість одержувати пенсії від Пенсійного фонду України, у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234 «Про затвердження Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» (далі - Постанова № 234). Враховуючи вимоги пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402, для поновлення виплати раніше призначеної пенсії за новим місцем проживання на контрольованій українською владою території особам, які до цього проживали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та отримували пенсію та соціальні послуги від Пенсійного фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації, слід подати до територіального органу Пенсійного фонду України заяву про поновлення виплати пенсії. Крім того, необхідно отримати відповідні документи, зокрема, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. У відповідності із пунктом 2.8 Порядку № 22-1 громадянам України, які проживають на території Автономної республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 російська федерація з 01.01.2023 не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації, з 01.01.2023. Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13.03.1992 припинила дію з 19.06.2023 щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди. Враховуючи припинення стосунків з країною агресором, дотриматись вимог пункту 2.8. Порядку № 22-1 немає можливості. У період дії правового режиму воєнного стану в органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідних для поновлення виплати пенсії особам, які проживали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Питання буде вирішено після внесення змін до законодавства, що регулює питання призначення пенсії особам, які перемістились з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. На теперішній час питання щодо відновлення/продовження пенсійних виплат особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в умовах відсутності документів, необхідних для визначення умов поновлення пенсійної виплати, законодавчо не врегульовано. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 , уродженка с. Іллічеве, Совєтського району Республіки Крим, є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 виданим 17.05.2024 року, орган видачі 6812. Позивач має статус громадянки евакуйованої у 1986 році із зони відчуження, що підтверджується посвідченням громадянина евакуйованого у 1986 році із зони відчуження серії НОМЕР_2 виданого 04.12.1992 року Хмельницькою облдержадміністрацією, категорія

2. З 1986 року проживала в м. Нетішин Хмельницької області. З 01.11.2005 року позивачу було призначено пенсію по віку, зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також, позивач у позові зазначила про те, що у 2015 рокі вона виїхала до Автономної республіки Крим, та Пенсійним фондом в Краснодарському краї їй було призначено відповідні пенсійні виплати, однак, у 2018 році Пенсійний фонд Нетішина припинив виплачувати їй пенсію. У квітні 2024 року позивача виїхала із окупованої території. 10.06.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії. Заяву позивача та додані до них документи розглядалися Головними управліннями Пенсійного фонду України в Львівській області. Рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 222430004159 від 17.06.2024 відмовлено у призначені пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 10 років 11 днів. 01.07.2024 позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області було подано заяву щодо призначення пенсії за віком. Заяву позивача та додані до них документи розглядалися Головними управліннями Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 09.07.2024 року №222430004159 позивачеві було відмовлено у призначені пенсії за віком. Вказане рішення про відмову позивачеві у призначенні пенсії обґрунтовано, зокрема, тим, що вік заявника 64 роки 6 місяців 28 днів. Необхідний страховий стаж зазначений пунктом 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 26 років. Результати розгляду документів, доданих до заяви: зауваження викладені у відмові (рішенні Головного управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області) від 17.06.2024 року залишені без змін. Додатково вказано про те, що громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №

234. Внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до Порядку 22-1 до заяви про призначення пенсії надається заява про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії. У зв`язку уз введенням воєнного стану з 24.02.2022 року запити про отримання даних щодо перебування на обліку, припинення виплати до органів російської федерації не надсилаються. Не можливо призначити пенсію оскільки пенсія призначена на території Автономної Республіки Крим, та відсутня інформація про припинення виплати пенсії. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема,:1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлений обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-VI). Статтею 8 Закону № 1058-VI передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону. Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року. Відповідно до частини 2 статті 45 зазначеного Закону пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. За приписами статті 47 Закону № 1058-VI, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу. Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат. Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV. Так, виплата пенсії припиняється лише на підставі частини 1 зазначеної статті та відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду. При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом. Відповідно до частини 2 статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-VI припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону. Так, Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних. Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом № 1058-VI. Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). У преамбулі до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Суд зазначає, що положеннями статей 9 та 47 Закону № 1058-VI встановлено, зокрема, що пенсія за віком призначається та виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Відповідно до абзацу 1 пункту 1.5 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2017 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1 у редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення, поновлення пенсії), розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №

234. За приписами абзацу 7 пункту 1.8 розділу I Порядку 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Згідно з підпунктом 9 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2.8 розділу II Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року. Громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації (абзац дев`ятий пункту 2.8 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1). Відповідно до абзацу 1 пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів (абзац другий пункту 4.1 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1). Відповідно до пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно з пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абзац 14 пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1). Згідно з абзацом 1 пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (абзаци 2-4 пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1). Отже, у статті 49 Закону № 1058-ІV і пункті 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що за наслідками розгляду заяви про поновлення пенсії орган, що поновлює пенсію, приймає відповідне рішення. Матеріали справи свідчать, що позивачу з 01.11.2005 було призначено пенсію по віку, зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 10.06.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії. Рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 222430004159 від 17.06.2024 відмовлено у призначені пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 10 років 11 днів. 01.07.2024 позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області було подано заяву щодо призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 09.07.2024 року №222430004159 позивачеві було відмовлено у призначені пенсії за віком. Рішення обґрунтовано тим, що зауваження викладені у відмові (рішенні Головного управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області) від 17.06.2024 року залишені без змін. Колегія суддів зазначає, що позивач звернувся 01.07.2024 з заявою щодо призначення пенсії за віком, позивач не звертався до відповідача з заявою щодо перегляду висновків або результатів викладених в рішенні ГУПФУ в Львівській області № 222430004159 від 17.06.2024. Відповідач не є уповноваженим органом щодо переогляду висновків викладених в рішенні ГУПФУ в Львівській області. Зазначене свідчить, що заява позивача фактично не була розглянута органом Пенсійного фонду. ГУ ПФУ у Дніпропетровській області не прийняв вмотивоване рішення відповідно до положень Закону № 1058-ІV і Порядку № 22-1. Отже, бездіяльність пенсійного органу щодо не розгляду заяви позивача від 01 липня 2024 року є протиправною. На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, тобто, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в іншій частині, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/23705/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак