Постанова 4852 № 160/21261/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/21261/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року (суддя Голобутовський Р.З.) у справі №160/21261/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 15.12.2022 №37880-30817/К-01/8-0400/22, про відмову ОСОБА_1 у переведенні виплати пенсії за віком з АРК за новим місцем проживання та поновленні виплати пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.12.2022 щодо поновлення виплати пенсії за віком з урахуванням вимог закону, та поновити виплату пенсії за віком з серпня 2021 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 призначено в Україні пенсію за віком з 16.06.2004. З 2015 року позивачка проживала у АР Крим. У подальшому у 2021 році позивачка виїхала з тимчасово окупованої території АР Крим до м. Кривий Ріг. З травня 2022 року ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №1209-5001648251 від 25.05.2022. 07.12.2022 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, однак відповідач відмовив у поновленні пенсії з підстав відсутності необхідних для поновлення виплати пенсії документів (пенсійної справи). Позивачка вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її право гарантоване ст. 46 Конституції України на соціальний захист, оскільки пенсія для позивачки є основним джерелом надходження коштів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 15.12.2022 за №37880-30817/К-01/8-0400/22, про відмову ОСОБА_1 у переведенні виплати пенсії за віком з АРК за новим місцем проживання та поновленні виплати пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити з 07.12.2022 виплату пенсії за віком ОСОБА_1 . Суд за встановлених у справі обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що пенсійний орган формально дотримується положень Порядку виплати пенсій та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №234 від 02.07.2014, та Порядку подання та оформлення документів для призначення, перерахунку пенсій, затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005, згідно з якими для поновлення виплати пенсії необхідно щоб від пенсійних органів російської федерації надійшла пенсійна справа та довідка про припинення виплати пенсії. Суд визнав очевидним, що через воєнні дії одержати документи з російської федерації є неможливим. Встановивши, що ОСОБА_1 є громадянкою України, особою пенсійного віку, яка була вимушена покинути АР Крим та проживає у м. Кривий Ріг, не поновлення виплати пенсії позивачки є безумовним порушенням її конституційних прав. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаржник наполягає на правомірності прийнятого ним рішення, зазначає, що оскільки позивачка з серпня 2021 року переїхала до м. Кривий Ріг та стала на облік як внутрішньо переміщена особа 25.05.2022 і лише 07.12.2022 подала заяву про поновлення виплати пенсії, тому в період з серпня 2021 року по 07.12.2022 позивачка отримувала пенсію в тимчасово окупованому Криму. Доказів припинення виплати (отримання) пенсії в рф позивачем не надано. В той же час, поновлення виплати пенсії громадянам України, які проживали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, здійснюється після надходження пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. При цьому, до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. До набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, листування з російською федерацією зупинено, що унеможливлює направлення пенсійним органом запиту на отримання пенсійної справи позивача. Разом з тим, за умови надання позивачем паперової пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії на території Автономної Республіки Крим буде можливо повернутися до розгляду питання щодо отримання ОСОБА_1 виплати пенсії за нормами пенсійного законодавства України. За таких обставин відповідач вважає відсутніми з боку територіальних органів Пенсійного фонду України порушень прав та законних інтересів позивачки, оскільки законодавством чітко визначено процедуру, за якою провадиться призначення/поновлення пенсії осіб, які отримували пенсію в інших державах, в даному випадку в російській федерації, а тому покладення обов`язку на відповідача діяти не у відповідності до Закону означитиме спонукання до виходу за межі своїх повноважень. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка ОСОБА_1 громадянка України, з 16.06.2004 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 . У 2015 році ОСОБА_1 переїхала до м. Щолкіно АР Крим на постійне місце проживання, у зв`язку з чим було здійснено переведення пенсійної справи до АР Крим, де позивачці було продовжено виплату пенсії. У 2021 році ОСОБА_1 виїхала з тимчасово окупованої території АР Крим до м. Кривий Ріг. З травня 2022 року ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №1209-5001648251 від 25.05.2022. 07.12.2022 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії. Листом №37880-30817/К-01/8-0400/22 від 15.12.2022 відповідач повідомив позивачку про те, що внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Запити щодо витребування паперових пенсійних справ направлялися до Пенсійного фонду російської федерації. Відповідно до п. 2.8 розділу ІІ Порядку поновлення виплати пенсії громадянам України, які проживали на території Автономної республіки Крим та м. Севастополя, поновлення виплати пенсії здійснюється після надходження пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. При цьому, до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Враховуючи зазначене, до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою агресором, листування з російською федерацією зупинено. Разом з тим, за умови надання позивачкою паперової пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії на території АР Крим буде можливо повернутися до розгляду питання щодо отримання Вами виплати пенсії за нормами пенсійного законодавства України. Правомірність відмови відповідача у поновленні виплати пенсії позивачці за віком є предметом судового розгляду цієї справи. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, а також у старості. Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч.1 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. За змістом статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-VI цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №1058-VI якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасників Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 7 Угоди визначено, що при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається у відповідності до законодавства держави-учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 Угоди. Посилаючись на положення цієї Угоди, відповідач вказує, що діюче законодавство України не допускає отримання пенсії в декількох державах. Суд апеляційної інстанції вважає помилковим застосування до спірних відносин положень означеної Угоди з таких підстав. Сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначена для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією. Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території (ч.1 ст.5 цього Закону). Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Частиною 2 статті 7 вказаного Закону в редакції, що діяла до 21.11.2021, було передбачено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Законом України №1618-IX від 01.07.2021, що набрав чинності 21.11.2021, внесені зміни до ч.2 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: слова «і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації» виключені. В той же час п. 14-4 Розділу XV Закону №1058-VI в редакції Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014 установлено, що громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, виплата пенсій та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, здійснюються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету м. Севастополя. Громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В даному випадку, позивачка, як встановлено вище, є громадянкою України, пенсія за віком призначена їй з 16.06.2004 за законодавством України. Відповідач підтверджує, що позивачка перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Щолкіне Автономної Республіки Крим та отримувала пенсію за віком. В поданій пенсійному органу заяві 07.12.2022 ОСОБА_1 просила поновити виплату раніше призначеної пенсії з АРК за новим місцем проживання в Україні, а не про переведення виплати пенсії з російської федерації за місцем реєстрації в Україні, як то помилково вказує відповідач. Частиною 1 статті 49 Закону №1058-VI передбачені випадки, коли виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (ч.2 ст.49 цього Закону). Суд першої інстанції, задовольняючи позов, правильно виходив з встановленого позивачці у законодавчо визначеному порядку статусу внутрішньо переміщеної особи, про що свідчить довідка №1209-5001648251 від 25.05.2022. В той же час є помилковим посилання суду першої інстанції на затверджений постановою Кабінету Міністрів України №234 від 02.07.2014 Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, який визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації. Відповідно до ч.1 ст.1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (ч.2 ст.1 Закону №1706-VІІ). Відповідно до ст.7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до абз.2 п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для признання, перерахунку пенсій, затвердженого Постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005, внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення, продовження виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання внутрішньо переміщеним особам здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики (абз.4 п. 1 Постанови №637). Відповідно до пункту 2.8 вказаного вище Порядку №22-1 від 25.11.2005 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є в пенсійній справі. Відповідно до змісту абз.9 п.2.8 Порядку №22-1 громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації. Отже, вказана норма регулює питання поновлення виплати пенсії громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, а не громадянам, які проживали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Доводи пенсійного органу в апеляційній скарзі, що оскільки позивачка з серпня 2021 року переїхала до м. Кривий Ріг за сімейними обставинами, стала на облік як внутрішньо переміщена особа 25.05.2022 і лише 07.12.2022 подала заяву про поновлення виплати пенсії, тому слід вважати, що в період з серпня 2021 року по 07.12.2022 позивачка отримувала пенсію в російській федерації, є припущеннями, оскільки не мають жодного правового та доказового підґрунтя. Аналіз норм діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що право пенсіонера - внутрішньо переміщеної особи на поновлення виплати пенсії не залежить ані від терміну звернення особи із заявою про поновлення виплати пенсії, ані від можливості пенсійного органу підтвердити припинення виплати пенсії останньому за попереднім місцем проживання. Також є помилковим твердження відповідача, що питання отримання позивачкою виплати пенсії за нормами пенсійного законодавства України може бути вирішено за умови надання позивачкою паперової пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії на території Автономної Республіки Крим. Вказані доводи відповідача не узгоджуються з нормами діючого законодавства, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не є законодавчо встановленою умовою для поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання пенсіонера, тим більше, що жодною нормою чинного законодавства на пенсіонера не покладається обов`язок надавати пенсійному органу паперову пенсійну справу. Відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення. Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2021 року у справі №308/3864/17. Крім того, суд зауважує, що сама умова щодо витребування пенсійної справи від уповноважених органів рф встановлює для громадян України, що проживають або проживали на тимчасово окупованій території додаткову, не передбачену законами України вимогу для отримання пенсії, а враховуючи розірвання дипломатичних відносин з рф, звернення органів ПФ України до компетентних органів рф для витребування пенсійної справи є неможливим, що взагалі позбавляє таких осіб можливості отримувати пенсію, що, в свою чергу, порушує їх гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність рішення пенсійного органу, про відмову позивачці у переведенні виплати пенсії за віком з АРК за новим місцем проживання та поновленні виплати пенсії за віком. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №160/21261/23 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко