Постанова 4857 № 260/3325/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3325/22 пров. № СК-А/857/18196/22 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Гудима Л.Я., Довгополова О.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року (рішення ухвалене у м. Ужгород в порядку письмового провадження судом у складі головуючого судді Луцович М.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області(далі ГУ ПФ України в Закарпатській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФ України в Одеській області), в якому просила визнати протиправними дії та скасувати рішення ГУ ПФ України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії № 071750007909 від 08.07.2022; зобов`язати ГУ ПФ в Закарпатській області призначити їй пенсію з 01.07.2022, з дати звернення. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач, громадянка України, перебувала з 11.09.2002 на обліку в Пенсійному фонді України в м. Алушта АРК та отримувала пенсію за віком. У 2014 році внаслідок окупації російсько-терористичними військами АР Крим, орган Пенсійного фонду України припинив виплату пенсії. 24.02.2022 після повномасштабного вторгнення Росії на територію України позивач виїхала з АР Криму у безпечне місце України та зареєструвалася, як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_1 . Позивач зверталася до органів Пенсійного фонду із заявами про виплату їй пенсії за віком, однак в такій виплаті позивачеві було відмовлено. Вказує, що вимога витребування пенсійної справи від уповноважених органів Російської Федерації є незаконною, оскільки встановлює для громадян України, що проживають на території АР Крим додаткову, непередбачену законами України вимогу для отримання пенсії. У зв`язку із повномаштабним вторгненням збройних сил РФ і розірванням дипломатичних відносин з країною-агресором, звернення органів ПФ України до компетентних органів РФ для витребування пенсійної справи є неможливим, що взагалі позбавляє таких осіб можливості отримувати пенсію. Наголошує, що до Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» внесено зміни та зазначений Закон не містить вказівки на необхідність листування з державою-агресором. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У 2021 році, згідно Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1618-ІХ від 21.07.2021, у зазначену ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» внесено зміни, а саме було виключено вимогу про те, що жителі тимчасово окупованої території можуть отримувати пенсію тільки у випадку, якщо доведуть, що не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів РФ, а більш конкретно: «у статті 7; у частині другій слова «і не отримують пенсій та інших соціальних від уповноважених органів Російської Федерації» виключити». Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Закарпатській області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі поданих документів; визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФ України в Одеській області за №071750007909 від 08.07.2022; зобов`язано ГУ ПФ України в Закарпатській області призначити пенсію ОСОБА_1 з дати звернення, 01.07.2022; стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Закарпатській області та ГУ ПФ України в Одеській області на користь позивача судові витрати у розмірі 992,40 грн. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам ст. 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , громадянка України, перебувала з 11.09.2002 на обліку в Пенсійного фонду України в м. Алушта АРК та отримувала пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 виданим управлінням Пенсійного фонду України в м. Алушта АРК та Свідоцтвом про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_2 видане Пенсійним фондом України 28.08.2002. Позивач в позовній заяві зазначає, що у 2014 році внаслідок окупації російсько-терористичними військами АРК орган Пенсійного фонду України припинив виплату пенсії, а тому після припинення виплати пенсії органом Пенсійного фонду та будучи без засобів існування для життя коштів на окупованій території Криму позивач, як житель окупованого регіону не могла скористатися пенсійними виплатами через заблоковану Росією банківську систему і зв`язок та вимушена була оформити виплату пенсії Російської Федерації. 24.02.2022 позивач виїхала з АР Криму у безпечне місце України та зареєструвалася, як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про взяття на облік ВПО від 30.04.2022 №2106-5001470101. ОСОБА_1 зверталася до відповідача щодо призначення їй пенсії, однак ГУ ПФ України в Закарпатській області листом від 08.04.2022 відмовило позивачеві, у зв`язку з тим, що виплату пенсії особам, які зареєстровані на території АР Крим та перебувають на обліку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання (згідно довідки про взяття на облік ВПО) можливо проводити за наявності паперової пенсійної справи та атестату про останній місяць виплати пенсії за попереднім місцем отримання пенсії, згідно п.4 Порядку

234. Також пенсійний орган вказав, що наразі провести процедуру витребування пенсійної справи позивача від органів російської федерації для виплати пенсії за новим місцем реєстрації або підтвердити, що позивач не отримує відповідних нарахувань на території російської федерації шляхом надсилання інформаційного запиту про нарахування або відсутність отримання нею соціальних виплат відповідно до російського законодавства не має можливості. За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії №4742 від 14.06.2022 ГУ ПФ України в Закарпатській області направило позивачеві рішення про відмову у призначенні пенсії №071750007909 від 21.06.2022, прийняте ГЦ ПФ України в Житомирській області, згідно якого позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів щодо припинення пенсії у російській федерації. 01.07.2022 позивач повторно подала до органів Пенсійного Фонду заяву про призначення пенсії за віком, до якої додано копію паспорта, ідентифікаційного коду, витяг з реєстру страхувальників, довідку ВПО, довідку про заробітну плату до 01.07.2000, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, довідку про зміну назви підприємства, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, трудова книжка. З результатами розгляду заяви від 01.07.2022 ГУПФ України в Одеській області прийнято рішення №071750007909 від 08.07.2022, яким позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком. Згідно прийнятого рішення пенсійного органу, відповідно до ст. 26 Закону №1058 виникає право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 55 років мають особи за наявності страхового стажу: до 31.12.2017 - не менше 15 років. Страховий стаж позивача визначити неможливо. Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачеві необхідно надати документи про припинення отримання пенсії в російській федерації. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України позивач не перебуває та пенсію не отримує. 14.08.2022 року позивач звернувся з заявою до відповідача щодо надання відомостей обрахунку стажу відповідно до поданих документів ОК-5, трудової книжки, доданих довідок про заробітну плату, а також відомостей які містяться в системі персоніфікованого обліку. Також, позивач просила повідомити з якого часу та на якій підставі їй припинено виплату пенсії та відбулася остання дата виплати пенсії в АР Крим та надати копію пенсійної справи. 12.08.2022 ГУ ПФ України в Закарпатській області листом відмовило ОСОБА_1 у призначенні їй пенсії, яка аналогічна первинній відповіді від 08.04.2022. Пенсійний орган вказав, що виплату пенсії особам, які зареєстровані на території АР Крим та м. Севастополя та перебувають на обліку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання (згідно довідки про взяття на облік ВПО) можливо проводити за наявності паперової пенсійної справи та атестату про останній місяць виплати пенсії за попереднім місцем отримання пенсії, згідно п.4 Порядку 234, наразі провести процедуру витребування пенсійної справи позивача від органів російської федерації для виплати пенсії за новим місцем реєстрації або підтвердити, що позивач не отримує відповідних нарахувань на території російської федерації шляхом надсилання інформаційного запиту про нарахування або відсутність отримання нею соціальних виплат відповідно до російського законодавства не має можливості. Приймаючи рішення по справі та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача з органів російської федерації покладається на саме на територіальні органи Пенсійного фонду. Оскільки позивачеві було призначено пенсію за віком з 2002 року саме територіальними органами Пенсійного фонду України, тому з метою захисту соціальних прав та свобод позивача позов задоволено. Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV). Згідно ст. 1 вказаного Закону, пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 8 зазначеного Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1), п. 4.2 якого визначено, що заява на призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до п. 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. З урахуванням пункту 4.2 Порядку №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії ОСОБА_1 провадився за принципом «екстериторіальності». Пунктом 1.5 Порядку №22-1 визначено, що розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234 (далі - Порядок №234). Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Згідно з ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається, зокрема сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Відповідно до ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону (в редакції чинній до змін внесених Законом № 1618-IX від 01.07.2021) виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В подальшому у ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», внесено зміни згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021, та зазначено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Пунктом 4 Порядку 234 визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації. Виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії. Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що згідно вимог Порядку 234 обов`язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача з органів російської федерації покладається на саме на територіальні органи Пенсійного фонду. Як встановлено під час судового розгляду, підставою відмови у призначенні пенсії позивачу слугувало те, що наразі, відповідачі не можуть провести процедуру витребування пенсійної справи позивача з російської федерації для виплати пенсії за новим місцем реєстрації або підтвердити, що вона не отримує відповідних нарахувань на території російської федерації шляхом надсилання інформаційного запиту про нарахування або відсутність отримання соціальних виплат відповідно до російського законодавства немає можливості. З огляду на те, що позивачеві було призначено пенсію за віком з 2002 року саме територіальними органами Пенсійного фонду України, що підтверджується відповідною копією посвідчення та свідоцтвом про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та з метою захисту соціальних прав та свобод позивача колегія суддів дійшла висновку, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним, тому заявлений позов слід задовольнити. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Оцінюючи наведені сторонами доводи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі №260/3325/22 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 22.08.2023