Постанова 4812 № 490/3842/23

10.07.25 22-ц/812/1185/25 Справа №490/3842/23 Провадження № 22-ц/812/1185/25 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 08 липня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., судді: Базовкіної Т.М., Л.М., із секретарем судового засідання - Горенко. Ю.В., за участі заінтересованої особи - ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Жовтневого (натепер Вітовського) районного суду Миколаївської області від 20 березня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Полішко В.В., дата складання повного тексту не вказана, за заявою акціонерного товариства «УКРСИББАНК», заінтересовані особи Миколаївська міська громада в особі Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про визнання спадщини відумерлою В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року акціонерне товариство «Укрсиббанк» звернулось до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи - Миколаївська міська громада в особі Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи заяву вказували, що 27 травня 2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 206779, згідно з умовами якого, вона зобов`язалася перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_5 взятих на себе зобов`язань, що виникли за договором про надання споживчого кредиту від 27 травня 2008 року № 11351814000. Через невиконання кредитних зобов`язань виникла заборгованість. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2013 року позов АТ «УКРСИББАНК» задоволено та стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 41710,79 доларів США та судові витрати у сумі 910,00 грн. з кожного. Відповідач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Рішення суду залишилося не виконаним, заборгованість не сплачена. Після смерті спадкодавця залишилося нерухоме майно у вигляді: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та нежитлових приміщень, загальною площею 55,2 кв.м. в цокольному поверсі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . До складу спадщини увійшла не лише вказана нерухомість, а й заборгованість, яка підлягає стягненню за рішенням суду. Дізнавшись про смерть відповідача, Банк 04 грудня 2019 року звернувся до Вітовської державної нотаріальної контори з вимогою до спадкоємців. Листом Вітовської державної нотаріальної контори від 05 червня 2020 року повідомлено Банк про те, що на підставі претензії АТ «УКРСИББАНК» було відкрито спадкову справу №10/2020. У наданні інформації про спадкоємців та видачу свідоцтва про право на спадщину відмовлено з посиланням на ст. 8 Закону України «Про нотаріат». Станом на 25 квітня 2023 року спадкоємців померлої ОСОБА_4 не виявлено, нерухоме майно залишається зареєстрованим за померлою. Посилаючись на те, що з часу відкриття спадщини сплив один рік, спадкоємці не зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, просить визнати відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати у власність Миколаївській міській громаді нерухоме майно: 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення в цокольному поверсі в літ-1, загальною площею 55,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 березня 2025 року заяву задоволено. Визнано спадщину у вигляді 1/3 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , нежитлових приміщень, загальною площею 55,2 кв.м. у цокольному поверсі в літ А-1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності, відумерлою. Передано 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення, загальною площею 55,2 кв.м. у цокольному поверсі в літ А-1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 у власність Миколаївської міської громади в особі Миколаївської міської ради. Задовольняючи заяву суд першої інстанції, посилаючись на те, що спадкодавець ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала невиконані фінансові зобов`язання перед кредитором АТ «УКРСИББАНК», із заявою про прийняття спадщини або відмову від спадщини після смерті спадкодавця до нотаріуса ніхто із спадкоємців не звертався, на час смерті зі спадкоємцем ніхто не був зареєстрований, тобто особи, які фактично прийняли спадщину, відсутні (доказів зворотного суду не надано), спадкова справа була відкрита на підставі вимоги до спадкодавців, поданої представником АТ «УКРСИББАНК», 13 березня 2020 року, з часу відкриття спадкової справи пройшло більше одного року, а тому вимоги кредитора АТ «УКРСИББАНК» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада вказує, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, у зв`язку з чим просили про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Так, зазначають, що наявний у матеріалах справи лист та інші листи від нотаріальної контори не є достатніми доказами відмови від спадщини можливих спадкоємців. Миколаївською міською радою зверталася увага суду першої інстанції на те, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою №348035354 від 26 вересня 2023 року. В той же час, згідно інформації, наданої Заявником, а саме листа виконавчого комітету Мішково-Погорілівської сільської ради від 24.03.2020 року №300/04.03 у будинку АДРЕСА_4 ніхто не був зареєстрований. Тож, померла ОСОБА_4 була зареєстрована в будинку, який на праві власності належить ОСОБА_1 . Таким чином, хоча померла ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою зазначеного будинку, останній фактично належав іншій особі - ОСОБА_1 . Отже, немає достовірної інформації щодо того, чи проживала разом із померлою інша особа, яка могла б вважатися такою, що прийняла спадщину фактично, при цьому, не звернувшись до нотаріальної контори із заявою та не заявивши відмову від спадщини відповідно до положень статті 1268 ЦК України. Крім того, згідно інформаційної довідки №324273050 від 28.02.2023 року та від 02.05.2025 року №425138387 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками 1/3 частки кв. АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 06.05.1999 року. Вказують, що відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури. Однак відсутні належні докази, які б достовірно підтверджували відсутність спадкоємців померлої ОСОБА_4 . За таких обставин, передача у комунальну власність територіальної громади м. Миколаєва нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , є передчасною та необґрунтованою. Зазначають, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішення безпідставно ототожнює відсутність реєстрації за адресою проживання спадкодавця з відсутністю осіб, які могли фактично прийняти спадщину, оскільки відсутність реєстрації не виключає фактичного спільного проживання, утримання або користування майном. За такого, твердження суду першої інстанції про відсутність осіб, які фактично прийняли спадщину, є необґрунтованим. Крім того, за вищевказаною адресою кв. АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_6 , що дає підстави дійти висновку про можливе виникнення у даної особи права спадкування Цей факт також має істотне значення для встановлення фактичних обставин проживання, користування або володіння цим майном вищезазначеним особами, пов`язаними зі спадкодавцем. Таким чином, без повного з`ясування складу спадкового майна та кола потенційних спадкоємців, зокрема тих, хто міг фактично прийняти спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем, відповідно до ч. З ст. 1268 ЦК України, вимоги про визнання спадщини відумерлою є передчасними та необґрунтованими. Також звертають увагу, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2013 року ухвалено рішення, яким позов АТ «УКРСИББАНК» задоволений та стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 41710,79 доларів США та судові витрати у сумі 910,00 грн. з кожного. З вищевказаного рішення Центрального районного суду вбачається, що обов`язок виконання цього судового рішення покладався виключно на вказаних фізичних осіб боржника та поручителя. Будь-які вимоги про покладення відповідальності за виконання цього рішення на третіх осіб, зокрема на Миколаївську міську раду, є безпідставними та суперечать нормам ст.ст. 512, 553, 554 ЦК України. До того ж, зі смертю поручителя ОСОБА_4 30 вересня 2019 року, у разі відсутності спадкоємців або їхньої відмови від спадщини, зобов`язання у частині, що стосувалася цієї особи, вважаються припиненими. Зазначене узгоджується з положенням статті 608 ЦК України, згідно з якою зобов`язання припиняється у разі смерті боржника, якщо його виконання є нерозривно пов`язаним з особою померлого та не може бути покладено на іншу особу. Також вважають про необхідність врахування, що з моменту ухвалення рішення Центрального районного суду м. Миколаєва до моменту смерті поручителя ОСОБА_4 минуло майже шість років. Цього часу було більш ніж достатньо для добровільного виконання рішення суду як боржником, так і поручителем. Така тривала бездіяльність свідчить про свідоме невиконання ними своїх зобов`язань, що унеможливлює перекладення відповідальності на інших осіб, які не є сторонами зобов`язання. Таким чином, обов`язок виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2013 року не може бути переданий та покладений на Миколаївську міську раду, оскільки зобов`язання мають індивідуально-визначений характер і стосуються конкретних осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як це передбачено положеннями статей 512, 553, 554 та 608 ЦК України. З боку Банку також не виявлялося жодної процесуальної зацікавленості у виконанні зазначеного рішення суду. Відсутність ініціювання примусових заходів стягнення протягом тривалого періоду після набрання чинності рішенням свідчить про недобросовісну кредиторську поведінку, а також ігнорування власних процесуальних прав і обов`язків. Така бездіяльність Банку не може слугувати підставою для перекладання фінансового тягаря виконання судового рішення на інших осіб або суб`єктів, які не є сторонами спірних правовідносин, зокрема на Миколаївську міську раду, яка не брала участі у відповідному процесі, не має правових зобов`язань за кредитним договором чи договором поруки, та не є правонаступником будь-якої зі сторін зобов`язання. Посилання суду на відсутність зареєстрованих осіб у житловому будинку АДРЕСА_4 , не є належними та достатніми доказами для беззаперечного висновку про відсутність осіб, які фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 . Суд, посилаючись на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2013 року про солідарне стягнення боргу, не врахував, що це рішення не є підставою для автоматичного звернення стягнення на спадкове майно без з`ясування питання, чи є в наявності таке майно, чи прийняте воно спадкоємцями, та чи дійсно кредитор має підстави для звернення в межах спадкової процедури. Банком не було доведено, що до складу спадщини входить майно, на яке можна звернути стягнення. Наявність спадкової справи ще не є належним підтвердженням того, що спадкова маса існує в розумінні активів, на які можна пред`явити вимоги. Суд, визнаючи, що розмір заборгованості не є предметом доказування у цій справі, водночас повністю ігнорує правові наслідки того, що вимога про відкриття спадкової справи була ініційована саме кредитором, без належної перевірки складу спадкової маси, кола спадкоємців та правового статусу боргу. Крім того, твердження про відсутність доказів на підтвердження викладеного у поясненнях Миколаївської міської ради є помилковим, оскільки довідка-розрахунок боргу була надана у справу Заявником та є належним письмовим доказом, який повинен був бути досліджений у сукупності з іншими матеріалами. Таким чином, твердження суду про «надуманість» є необґрунтованими, а неврахування таких пояснень - порушенням процесуальних прав заінтересованої особи. До того ж, критична оцінка судом пояснень Миколаївської міської ради є також необґрунтованою, оскільки виключає принцип об`єктивності та змагальності процесу. Суд не надав належної правової оцінки доводам заінтересованої особи, обмежившись загальними посиланнями на "надуманість" без конкретного аналізу поданих аргументів. У відзиві АТ «Укрсиббанк» просить рішення суду першої інстанції залити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином. Заявник , представник Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Заінтересована особа ОСОБА_1 та її представник адвокат Колесник Ю.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 27 травня 2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_5 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11351814000 (т. 1 а.с. 17-22). Крім цього, того ж дня між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 206779, з огляду на зміст якого остання зобов`язалася перед банком солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_5 усіх його зобов`язань за вищевказаним кредитним договором (т.1 а.с. 23). Через невиконання умов кредитного договору та несвоєчасної сплати заборгованості виник борг у сумі 41710,79 доларів США, що еквівалентно 332547,61 грн., який рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь Банку у солідарному порядку. Крім цього, стягнуто судовий збір у сумі по 910,00 грн. з кожного (т.1 а.с. 24-25, 31-44). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть від 28 листопада 2019 року № 0024733645 ( т.1 а.с. 16). Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно - 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право власності від 06 травня 1999 року, б/н, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду; нежитлові приміщення, загальною площею 55,2 кв.м. в цокольному поверсі в літ. А-1, розташовані по АДРЕСА_2 , належні спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу №3084 від 31 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. (т.1 а.с. 27, 110-111). 04 грудня 2019 року за вих. № 21-1-01/1160 АТ «УКРСИББАНК» до Вітовської державної нотаріальної контори направлена вимога до спадкоємців, а також щодо надання інформації щодо кола спадкоємців ( т.1 а.с. 28). З огляду на відповідь, отриману банком, державним нотаріусом Вітовської державної нотаріальної контори Миколаївської області відмовлено у наданні інформації щодо кола спадкоємців, складу спадкової маси та щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на вимоги статті 8 Закону України «Про нотаріат» щодо додержання таємниці цих дій ( т.1 а.с. 29). Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 13 березня 2020 року №59817362 Вітовською державної нотаріальної конторою Миколаївської області на підставі претензії кредитора відкрита спадкова справа за № 10/2020 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 29 зворотна сторона). Відповідно до відомостей, наданих виконавчим комітетом Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 24 березня 2020 року №300/04-03, згідно з записом у погосподарській книзі виконавчого комітету сільської ради 2016-2020 років у житловому будинку АДРЕСА_4 разом з ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніхто не був зареєстрований ( т.1 а.с. 30). Із матеріалів спадкової справи №10/2020, відкритої після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що її відкрито на підставі вимоги до спадкоємців, направленої представником АТ «УКРСИББАНК». Свідоцтво про право на спадщину не видавалося (т. 1 а.с. 62-94). Із заявою про прийняття спадщини або відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 ніхто не звертався. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємців ОСОБА_4 , які б у визначений законом строк прийняли її спадщину, не встановлено, а заявник, як кредитор, має право звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наданим доказам та ґрунтується на нормах матеріального права. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її ( частина перша статті 1268 ЦК України). Згідно із статтею 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 199/353/17-ц (провадження № 61-46195св18), від 20 січня 2021 року у справі № 644/3546/17 (провадження № 61-22990св19) та були застосовані судом апеляційної інстанції. Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. За матеріалами цієї справи на час відкриття спадщини спадкодавець ОСОБА_4 було зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 . Вказаний житловий будинок на праві власності належить ОСОБА_1 , яка є дочкою спадкодавця. Інші особи з померлою на час відкриття спадщини за вказаною адресою зареєстровані не були. Квартира АДРЕСА_5 на праві спільної часткової власності, кожному по 1/3 частки належить померлій ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 . Однак правовий статус співвласників поряд із померлою не надає цим особам статусу спадкоємців та не свідчить про здійснення ними права на спадкування після смерті ОСОБА_4 . У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_4 є її матір`ю., ОСОБА_3 є її син та онуком ОСОБА_4 . ОСОБА_6 її брат. Але ні вона, ні брат спадщину після смерті матері не прийняли, до нотаріальної контори із відповідними заявами не зверталися. ОСОБА_1 відповідно до матеріалів справи зареєстрована за адресою АДРЕСА_6 . ОСОБА_6 зареєстрований за адресуою: АДРЕСА_3 , де померла є співвласником 1/3 частки. Проте відомостей про спільне проживання ОСОБА_1 чи ОСОБА_6 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини матеріали справи не містять. Також під час судового розгляду не було встановлено, що спадкоємці за законом прийняли спадщину у встановлений законом строк та спосіб. З моменту відкриття спадщини до часу звернення заявника до суду у розглядуваній справі минуло понад чотири роки. Відомості про те, що спадкоємці ОСОБА_4 вчинили будь-які дії щодо прийняття спадщини, чи є такими, що прийняли спадщину в силу закону, матеріали справи не містять і таких доказів ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій не надано. При цьому необхідно враховувати, що положеннями статті 1270 ЦК України встановлено, що спадщину спадкоємець зобов`язаний прийняти протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, однак доказів вчинення спадкоємцями ОСОБА_4 дій по прийняттю спадщини у визначений законом строк та спосіб під час судового розгляду встановлено не було. За такого, аргументи Миколаївської міської ради проте те, що після смерті ОСОБА_4 наявні спадкоємці за законом, висновку суду не спростовують, оскільки у розглядуваній справі не встановлено, що ці спадкоємці у встановленому законом порядку прийняли спадщину. Посилання в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не було з`ясовано чи прийнята фактично спадщина після смерті ОСОБА_4 , а також чи проживав хтось зі спадкодавцем з спадкодавцем на момент її смерті, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції застосовані всі передбачені чинним процесуальним законом заходи для встановлення вказаних обставин. Однак під час судового розгляду не було встановлено, що спадкоємці прийняли спадщину у порядку, передбаченому статтею 1268 ЦК України, а спадкова справа щодо майна ОСОБА_4 була заведена на підставі претензії кредитора. Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування тієї обставини, що у квартирі АДРЕСА_1 , частина якої є спадковим майном ОСОБА_4 зареєстровано ОСОБА_6 , що на думу Миколаївської міської ради свідчить про можливе виникнення у цієї особи права спадкування не заслуговують на увагу, оскільки реєстрація за адресою спадкового майна ще не доводить проживання цієї зареєстрованої особи за вказаною адресою та, більш того, не свідчить про прийняття спадщини, з врахуванням того, що спадкодавець була зареєстрована та проживала за іншою адресою. Твердження апелянта проте, що суд не врахував наявність у спадкодавця ОСОБА_4 спадкоємців за законом, які можуть і мають право заявити про свої спадкові права, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції здійсненні всі передбачені процесуальними нормами заходи для встановлення місця знаходження спадкоємців та повідомлення їх про судовий розгляд, однак останні своєї зацікавленості не виявили. За такого, з врахуванням приписів статтей 12,18 ЦПК України Миколаївська міська рада була зобов`язана надати докази у підтвердження своїх посилань, однак, будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції до апеляційної скарги додано не було. Ураховуючи відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , а також ураховуючи право кредитора спадкодавця звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги заявника про визнання спадщини відумерлою є законними та обґрунтованими, у зв`язку із чим заява підлягає задоволенню. З моменту відкриття спадщини ОСОБА_7 пройшло більше 4 років, протягом яких її спадкоємці, за законом, не звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та, будучи обізнаними про судовий розгляд, не заявили свої права на спадщину, а відтак АТ «Укрсиббанк» має право на захист своїх порушених прав і як кредитор має право ставити питання про задоволення своїх вимог за рахунок спадкового майна. Посилання в апеляційній скарзі на те, що сам факт відсутності заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не є достатнім доказом неприйняття спадщини, не ґрунтуються на матеріалах справи, згідно яких за заявою спадкоємців ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася, отже, не вчинення спадкоємцями дій по прийняттю спадщини свідчить про їх відмову від прийняття спадщини. Колегія суддів зазначає, що розмір заборгованості не є предметом доказування у цій справі, а тому аргументи щодо розміру заборгованості, виконання рішення суду колегією суддів відхиляються. Є безпідставними і доводи апеляційної скарги щодо наявності спору про право, оскільки в цій справі жодна із сторін не заперечує право власності померлої на спірне нерухоме майно. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушення норм процесуального права, тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення, рішення Жовтневого (натепер Вітовського) районного суду Миколаївської області від 20 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено10 липня 2025 року.