Постанова Львівський апеляційний суд № 451/341/24

Справа №451/341/24 Головуючий у 1 інстанції:Куцик-Трускавецька О. Б. Провадження №22-ц/811/1769/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді - доповідача: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радехівського районного суду Львівської області в складі судді Куцик-Трускавецької О.Б. від 09 травня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и л а : рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 09 травня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9048635 від 07.10.2022 та за кредитним договором №102587124 від 10.11.2022 у розмірі 74 790 (сімдесят чотири тисячі сімсот дев`яносто) гривень. Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Радехівського районного суду Львівської області від 09 травня 2024 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначає, що до розрахунку заборгованості включена сума заборгованості зі сплати комісії за обслуговування кредиту. Банк, встановивши у кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту не зазначив, за які саме послуги сплачується комісія. Перелік послуг з обслуговування кредиту, за які справляється плата у вигляді комісії за обслуговування комісії Договір не містить, що порушує ч. 1 та 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки створює істотний дисбаланс прав і обов`язків на шкоду споживача. Зазначає, що умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою є нікчемними у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування всіх обставин. В результаті зроблених помилкових висновків не було застосовано норм матеріального права, які підлягали застосуванню та були порушені норми процесуального права. Вважає, що необгрунтовано не взято до уваги те, що діяли на момент складання оспорюваного рішення вимоги мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного,надзвичайного стану та/або на період дії карантину. Зазначає, що наданий до суду розрахунок, не може бути належним та допустимим доказом наявності боргу та його розміру, оскільки нічим не підтверджується, і його правильність неможливо перевірити. Окрім того, вказаний розрахунок не був оформлений належним чином, оскільки в ньому не було зазначено прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України №55 від 17 квітня 2003 року. Вважає, що вказане не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - на апелянтку, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Звертає увагу, що відсутні підстави для застосування щодо ОСОБА_1 штрафних санкцій за порушення норм договору. Зазначає, що судом першої інстанції не було застосовано практики ЄСПЛ щодо обґрунтованості рішень державних органів та щодо належного урядування. Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 207, 514, 526, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1079, 1080 ЦК України, ст.ст. 10, 141, 263 ЦПК України, ст.ст. 11, 12, 13, Закону України «Про електронну комерцію», та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що на підставі Анкет-заяв від 07.10.2022 та від 10.11.2022 між сторонами були укладені договори про споживчий кредит №9048635 та №102587124 і у сторін виникли взаємні права та обов`язки. 28.02.2023 та 07.10.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договора відступлення прав вимоги №91-МЛ від 27.02.2023 та №92-МЛ/Т від 28.02.2023 згідно яких ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги за кредитними договорами №9048635 та №102587124 до ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 74 790 грн. Відповідачці було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості за договорами №9048635 та №102587124 та надано термін для добровільного врегулювання зобов`язання, однак вказана вимога відповідачкою виконана не була. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість. Суд зазначив, що кредитні договори №9048635 та №102587124, підписані сторонами, містять інформацію щодо основних умов кредитування, а саме: сума кредиту, строк кредитування, пільговий період та відповідачка шляхом підписання даних кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора S16073 прийняла ці умови. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці можливість користуватися послугами банку, ОСОБА_1 взятих на себе обов`язків не виконала, не вчиняє дій спрямованих на погашення заборгованості у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка, згідно із розрахунком заборгованості за кредитними договорами №9048635 та №102587124 укладеними між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та клієнтом ОСОБА_1 загалом складала 74 790 грн. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд доходить висновку про необхідність стягнення ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 74 790 грн. Оскільки позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт отримання відповідачкою кредитних коштів та невиконання належним чином відповідачем зобов`язань за кредитним договором, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог. Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогою позивача про стягнення з відповідачки боргу за кредитним договором №9048635 від 07.10.2022 та заборгованість за кредитним договором №102587124 від 10.11.2022, у загальному розмірі 74 790,00 грн. Твердження відповідачки про надання неналежних доказів щодо відступлення права вимоги не знайшли свого підтвердження, оскільки позивачем надано суду Договір відступлення прав вимоги №91-МЛ від 27.02.2023 та договір №92-МЛ/Т від 28.02.2023 згідно якого ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги за кредитними договорами №9048635 та №102587124 до ОСОБА_1 , витяги з реєстру боржників до договорів відступлення прав вимоги та Акти приймання-передачі Реєстру боржників від 27.02.2023 та від 28.02.2023 до договорів відступлення прав вимоги. Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважав, що позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №9048635 від 07.10.2022 та заборгованість за кредитним договором №102587124 від 10.11.2022, у розмірі 74 790,00 грн. Колегія суддів вважає, що частина висновків суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, частина ж обставин, які суд вважав встановленими не доведено; а також висновки частково обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, а тому рішення суду підлягає частковому скасуванню. У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило: - стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №9048635 від 07.10.2022 року та кредитним договором №102587124 від 10.11.2022 року у розмірі 74790 грн. (сімдесят чотири тисячі сімсот дев`яносто гривень, 00 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». В обґрунтування позовних вимог покликались на те, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено ряд кредитних договорів, зокрема кредитний договір №9048635 від 07.10.2022 та кредитний договір №102587124 від 10.11.2022. Звертає увагу, що відповідач не виконав ні умов кредитного договору №9048635 від 07.10.2022 року, ні умов кредитного договору №102587124 від 10.11.2022. Дані договори були укладено відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі. Зазначає, що термін повернення кредиту №9048635 та №102587124 у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитними договорами у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене була звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед Позивачем за кредитними договорами становить 74790 грн. 27.02.2023 року та 28.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №91-МЛ та №92-МЛ/Т. Згідно вищевказаних Договорів, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінанс Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №9048635 від 07.10.2022 року та кредитним договором №102587124 від 10.11.2022 року. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України) Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. В силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, 07.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №9048635, згідно якого відповідачці було надано кредит на суму 10 000 грн., строком на 105 днів з 07.10.2022 і складається з пільгового та поточного періоду, пільговий період складає 15 днів, що настає з 07.10.2022 та завершується 22.10.2022, поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 20.01.2023, термін повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 20.01.2023. Комісія за надання кредиту 1 000 грн., яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користуванням кредитом 27 000 грн., які нараховуються за ставкою 3 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом(а.с.16-21). Згідно анкети-заяви на кредит №9048635 від 07.10.2022 на веб сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» https://miloan.ua через особистий кабінет надав всі необхідні дані для встановлення особи та оформлення договору(а.с.15). У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Згідно частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно паспорту споживчого кредиту №9048635 відповідачка ознайомилась з інформацією, яка надавалася споживачу до укладення договору про споживчий кредит та підписана електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор S16073)(а.с.23,24). ОСОБА_1 на картковий рахунок було перераховано кошти згідно договору №9048635 у сумі 10 000 грн, що вбачається з копії платіжного доручення №84246007 від 07.10.2022 (а.с.25). З копії відомостей про щоденні нарахування та погашення по договору №9048635 вбачається нарахування процентів згідно п. 1.5.2 п. 1.6 2.3.1.2 договору, сплата тіла кредиту, сплата процентів по кредиту (а.с.27-28). 27.02.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №91-МЛ. Відповідно до вимог статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором. Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Згідно вищевказаного Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №9048635 від 07.10.2022 (а.с.29-33, 34,35). 10.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102587124, згідно якого відповідачці було надано кредит на суму 10 000 грн., строком на 105 днів з 10.11.2022 і складається з пільгового та поточного періоду, пільговий період складає 15 днів, що настає з 10.11.2022 та завершується 25.11.2022, поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 23.02.2023, термін повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 23.02.2023. Комісія за надання кредиту 1000 грн., яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користуванням кредитом 3 000 грн., які нараховуються за ставкою 2 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом(а.с.38-43). Згідно анкети-заяви на кредит №102587124 від 10.11.2022 на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» https://miloan.ua через особистий кабінет надав всі необхідні дані для встановлення особи та оформлення договору(а.с.37). Згідно паспорту споживчого кредиту №102587124 ознайомився з інформацією, яка надавалася споживачу до укладення договору про споживчий кредит та підписана електронним цифровим підписом(одноразовий ідентифікатор S16073)(а.с.45,46). ОСОБА_1 на картковий рахунок було перераховано кошти згідно договору №102587124 у сумі 10 000 грн, що вбачається з копії платіжного доручення №54028542 від 10.11.2022(а.с.47). З копії відомостей про щоденні нарахування та погашення по договору №102587124 вбачається нарахування процентів згідно п. 1.5.2 п. 1.6 2.3.1.2 договору(а.с.49). 28.02.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №102587124 від 10.11.2022(а.с.50-54, 55, 56). Відповідачці було надіслано письмову досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості за договором №9048635 та договором №102587124 та надано термін для добровільного врегулювання зобов`язання, однак вказана вимога відповідачкою виконана не була (а.с.58,59). Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість. Окрім того, кредитні договори №9048635 та №102587124, підписані сторонами, містять інформацію щодо основних умов кредитування, а саме: сума кредиту, строк кредитування, пільговий період та відповідачка шляхом підписання даних кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора S16073 прийняла ці умови. Також, твердження відповідачки про надання неналежних доказів щодо відступлення права вимоги не знайшли свого підтвердження, оскільки позивачем надано суду Договір відступлення прав вимоги №91-МЛ від 27.02.2023 та договір №92-МЛ/Т від 28.02.2023 згідно якого ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги за кредитними договорами №9048635 та №102587124 до ОСОБА_1 , витяги з реєстру боржників до договорів відступлення прав вимоги та Акти приймання-передачі Реєстру боржників від 27.02.2023 та від 28.02.2023 до договорів відступлення прав вимоги, що правильно встановлено судом першої інстанції. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачки боргу за кредитним договором №9048635 від 07.10.2022 та заборгованість за кредитним договором №102587124 від 10.11.2022, у загальному розмірі 71890 грн., за тілом кредиту та за відсотками є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та відповідачкою не спростована. Однак, що стосується вимоги про стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором №9048635 від 07.10.2022 у сумі 1000 грн. та заборгованості за комісією за кредитним договором №102587124 від 10.11.2022 у сумі 1900 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультрактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування». Із розрахунків наданих позивачем вбачається, що відповідачці нарахована комісія за кредитним договором №9048635 від 07.10.2022 у розмірі 1000 грн. та за кредитним договором №102587124 від 10.11.2022 у розмірі 1900 грн., а всього 2900 грн. Вказану суму слід вважати платою за обслуговування кредитної заборгованості, яка за законом повинна надаватись безоплатно, а відтак колегія суддів вважає, що підстави для стягнення суми за надання кредитів в розмірі 2900 грн. відсутні, за нікчемною умовою договорів. Відтак, позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, однак, відповідачка не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки за Кредитними договорами. Відтак, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитними договорами №9048635 від 07.10.2022 та №102587124 від 10.11.2022, заборгованість становить 71890 грн, з яких: 18 000 грн. 00 коп. заборгованість за основними сумами кредитів та 53890 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками, які підлягали стягненню та були підставно стягнуті судом першої інстанції. Однак, що стосується вимог про стягнення комісії у розмірі 2900 грн., то такі вимоги були безпідставно задоволені судом першої інстанції, хоча підлягали відхиленню. Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги слід вважати частково обґрунтованими та таку слід задовольнити частково, рішення ж суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за комісією скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити. В решті рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,- п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 09 травня 2024 року в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 2900 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині вимог відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 10 липня 2025 року. Судді : Я.А. Левик Н.П. Крайник М.М. Шандра