Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/1040/25

Справа № 303/1040/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 19 червня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В., з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2025 року у складі судді Кость В.В., про забезпечення позову акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання простроченого грошового зобов`язання за кредитним договором,- в с т а н о в и в : У лютому 2025 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання простроченого грошового зобов`язання за кредитним договором. Разом з позовом також подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а також заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, державним реєстраторам, реєстраційним службам, нотаріусам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, відчужувати у будь-який спосіб та розпоряджатися нерухомим майном, в т.ч., але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, звернення стягнення, внесення до статутного капіталу юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер: 2122781400:10:101:0126, площа: 0.12 га (надалі Земельна ділянка). Заява обґрунтовується доводами про те, що внаслідок невиконання зобов`язання за кредитним договором права АТ КБ «Приватбанк», як кредитора, було порушено. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2011 року (справа№0417/2-4696/2011) стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, однак відповідачі не здійснили жодного платежу для погашення заборгованості та не виконали рішення суду. Наразі банківська установа звернулася за захистом своїх порушених прав та просить стягнути з відповідачів три проценти річних та інфляційні втрати за невиконання простроченого грошового зобов`язання за кредитним договором. Вжиття заходів забезпечення позову унеможливить реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, який належить відповідачу (2) за третіми особами. Таким чином, позивачу не потрібно буде докладати значних зусиль для відновлення своїх прав у разі невжиття цих заходів. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2025 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0126, площа: 0.12 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2014693921227). В задоволенні іншої частини вимог за заявою про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що заявник обґрунтував заяву про забезпечення позову лише припущенням, що невжиття заходів забезпечення позову може завдати суттєвої шкоди його законним інтересам. Однак, заявником не зазначено та в оскаржуваній ухвалі не вказується про наявність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Судова колегія, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0126, площа: 0.12 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2014693921227), суд першої інстанції виходив з того, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення майбутнього позову. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів. Згідно зі ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому заявник виходить з припущення про ймовірність таких дій і не зобов`язаний подавати суду докази. Згідно з ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам». Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Матеріалами справи встановлено, що у лютому 2025 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання простроченого грошового зобов`язання за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що внаслідок невиконання зобов`язання за кредитним договором права акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", як кредитора, було порушено. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2011 року (справа№0417/2-4696/2011) стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, однак відповідачі не здійснили жодного платежу для погашення заборгованості та не виконали рішення суду. Наразі банківська установа звернулася за захистом своїх порушених прав та просить стягнути з відповідачів три проценти річних та інфляційні втрати за невиконання простроченого грошового зобов`язання за кредитним договором. Предметом спору у даній справі є солідарне стягнення з відповідачів суми у розмірі 721 092,47 грн. (три проценти річних та інфляційних втрати) за невиконання простроченого грошового зобов`язання за кредитним договором № К163-07/Ф від 26.12.2007. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" вказало, що існує ймовірність відчуження відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки. Так, з матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_2 та ЗАТ ЗБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №К163-07/Ф від 26.12.2007 року (надалі Кредитний договір), відповідно до умов якого банківська установа зобов`язалася надати ОСОБА_2 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 26 грудня 2007 року по 24 грудня 2010 року включно у вигляді поновлювальної кредитної лінії в розмірі 100000,00 доларів США на розвиток власного бізнесу, а також у розмірі 5220,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та порядку передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.65% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В рахунок забезпечення зобов`язань за Кредитним договором банківська установа уклала договір поруки №1 від 26.12.2007 року з поручителем - ОСОБА_1 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2011 року (справа № 0417/2-4696/2011) задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 2 335 547 грн 65 коп. за кредитним договором № К163-07/Ф від 26.12.2007 року та судовий збір у розмірі 188 грн 20 коп., всього 2 335 735 грн 85 коп. Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" посилається на те, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2011 року по справі №0417/2-4696/2011 не оскаржувалось та набрало законної сили, однак на даний час воно не виконано, заборгованість не погашена. На підтвердження своїх доводів акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" надало інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер довідки: 408449727 від 17.12.2024), яка підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно належить на праві власності земельна ділянка, на яку просить позивач накласти арешт. Зважаючи на наведені обставини в сукупності, апеляційний суд приходить до переконання про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а такий вид забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0126, площа: 0.12 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2014693921227) до розгляду справи по суті не порушує принципів співмірності виду забезпечення позову та позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін. Окрім того, апеляційний суд зазначає, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, а його невжиття може суттєво порушити права та охоронювані інтереси заявника, утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду у випадку його винесення на її користь. При цьому, такий спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції на законних підставах вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0126, площа: 0.12 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2014693921227) та обґрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону. Підстав для її скасування чи зміни не вбачається. За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 30 червня 2025 року. Головуючий: Судді: