Постанова 4803 № 179/799/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6609/24 Справа № 179/799/24 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О., розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Щока Валентина Олександрівна про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024року про відмову у забезпеченні позову, В С Т А Н О В И В: У квітні 2024року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося в суд з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 5,16 га, розташованої на території Магдалинівської селищної ради, кадастровий номер 1222386000:01:001:0433, укладеного 12 лютого 2024року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Щокою Валентиною Олександрівною та зареєстрованого в реєстрі за №

109. Одночасно з позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 5,16 га, розташованої на території Магдалинівської селищної ради, кадастровий номер 1222386000:01:001:0433. Заява обґрунтовувалась тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження вказаної земельної ділянки, яка наразі перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 , що фактично нівелює судовий захист позивача. Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024року у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, виклало вимогу про скасування ухвали та постановлення нового судового рішення про забезпечення позову. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку є ефективним способом захисту порушених прав, незастосування заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача, просила її залишити без задоволення, а ухвалу без змін. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення, а також оголошенням на сайті Судової влади України. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги викладені у заяві по суті такі самі як і позовні вимоги, задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи на користь однієї зі сторін. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення. Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, позивач посилався на можливість вчинення будь-яких дій, спрямованих на відчуження спадкового майна іншим особам, що в свою чергу, унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні у власника. Слід звернути увагу, що оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що 12 лютого 2024року між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 5,16 га, розташованої на території Магдалинівської селищної ради, кадастровий номер 1222386000:01:001:0433, який унеможливлює примусове виконання рішення суду у цивільній справі № 179/1580/23 у межах виконавчого провадження № 74524119 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором № б/н від 14 січня 2019року в розмірі 101 500,37грн. 21 березня 2024року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельським Є.С. відкрито виконавче провадження № 74524119 з примусового виконання виконавчого листа № 179/1580/23. В межах виконавчого провадження № 74524119 приватним виконавцем встановлено відсутність у відповідача ОСОБА_1 доходу та майна, достатнього для задоволення вимоги Банку як стягувача у виконавчому провадженні, а тому враховуючи, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за кредитним договором, має значний розмір заборгованості, не здійснює платежів на сплату боргу, заявник вважав, що існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду у цивільній справі № 179/1580/23. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції заява АТ КБ «ПриватБанк» не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Однак, самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші можливі дії відповідача ОСОБА_2 будуть спрямовані на подальше відчуження земельної ділянки площею 5,16 га, розташованої на території Магдалинівської селищної ради, кадастровий номер 1222386000:01:001:0433, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому апеляційний суд бере до уваги, що у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, а достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, є умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру. Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, позивач не навів достатніх підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надав доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб. З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки рішення суду за наслідками розгляду справи про визнання договору купівлі-продажу недійсним не підлягає примусовому виконанню, так як заявлена вимога є вимогою немайнового характеру. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю. Сукупність вищезазначених обставин та положень закону дають підстави для висновку, що суддя першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у забезпеченні позову, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024року про відмову у забезпеченні позову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 30 липня 2024року. Судді: