Ухвала КЦС ВС № 214/82/17

УХВАЛА 09 липня 2025 року м. Київ справа № 214/82/17 провадження № 61-2981 св 25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: заявник (стягувач) - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа (боржник) - акціонерне товариство «Імексбанк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року у складі судді Прасолова В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В.,Корчистої О. І., Остапенко В. О., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа (боржник) - акціонерне товариство «Імексбанк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що в Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь грошових коштів. Однак йому не направлялися постанови державного виконавця у вказаному виконавчому провадженні, а постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюк В. В. від 25 квітня 2023 року виконавчий документ було повернуто стягувачу. Зазначена постанова є передчасною, оскільки державний виконавець не вжив всіх необхідних дій для виконання рішення суду. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: - поновити пропущений з поважних причин строк для подання скарги; - визнати дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не направлення йому постанов у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 неправомірними; - визнати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюк В. В. від 25 квітня 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 неправомірною; - зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 та направити йому постанови у вказаному виконавчому провадженні. Короткий зміст судових рішень Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що зазначені скаржником обставини про невиконання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не вбачав порушень прав скаржника державним виконавцем та дійшов висновку про відсутність підстав для визнання постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюк В. В. від 25 квітня 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 неправомірною. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 заборгованості здійснені ним у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України. Короткий зміст вимог касаційної скарги У березні 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року і ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скаргизадовольнити. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 214/82/17, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. У квітні 2025 року матеріали цивільної справи № 214/82/17 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що державний виконавець не вжив віх необхідних дій, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» для виконання рішення суду, прийняв передчасну та незаконну постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Фактичні обставини справи, встановлені судами Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюка В. В. від 09 грудня 2022 року на підставі виконавчого листа № 214/82/17, виданого 21 листопада 2022 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 04, 97 грн, відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1. 20 березня 2023 року на адресу відділу державної виконавчої служби надійшла заява ОСОБА_1 щодо виконання виконавчого листа виконавчого листа № 14/82/17, виданого 21 листопада 2022 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України від 09 грудня 2022 року № 152431170 на запит державного виконавця, за боржником наявні рахунки в Національному банку України. 14 квітня 2023 року державним виконавцем направлено до Національного банку України платіжну інструкцію від 04 квітня .2023 року № НОМЕР_1/2 на примусове списання коштів, яка 24 квітня 2023 року повернулася на адресу відділу державної виконавчої служби без виконання у зв`язку з тим що відповідно до статті 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для цілей, визначених цим законом. 25 квітня 2023 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюком В. В. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Трерьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2025 року з підстав, передбачених частиною другою статті 403 ЦПК України, на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передано справу № 757/34767/23 за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішенняПечерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року. Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що як на підставу звернення до суду з позовом до Національного банку Українипро відшкодування майнової та моральної шкоди ОСОБА_2 послався на безпідставне несписання відповідачем з розрахункового рахунку Фонду грошових коштів, як того вимагала платіжна інструкція № НОМЕР_2 від 12 червня 2023 року, складена державним виконавцем. Як установлено, платіжна вимога державного виконавця Національного банку України була повернута без виконання з посиланням на статтю 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) із вказівкою, що кошти Фонду не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для цілей, визначених цим Законом. Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону № 4452-VI Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для: 1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону; 2) покриття витрат, пов`язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, зокрема, пов`язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 2-1) погашення облігацій і виплата доходів за ними (сплата векселів), враховуючи витрати, пов`язані з їх розміщенням (видачею); 2-2) покриття витрат, пов`язаних із залученими Фондом кредитами; 3) забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду; 4) надання фінансової підтримки приймаючому або перехідному банку; 7) надання кредиту перехідному банку, створеному з метою, визначеною пунктом 2 частини двадцятої статті 42 цього Закону, на підставі рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 4 частини другої статті 39 цього Закону, у порядку та на умовах, визначених нормативно-правовими актами Фонду; 8) формування статутного капіталу перехідного банку; 10) повернення гарантійних внесків, перерахованих учасниками відкритого конкурсу у випадках, передбачених цим Законом; 11) здійснення перерахувань до Державного бюджету України за рішенням виконавчої дирекції Фонду відповідно до цього Закону. На майно, у тому числі кошти, Фонду не може бути накладений арешт, а також застосовані способи забезпечення позову (частина п`ята зазначеної статті). На думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, у частині другій статті 20 Закону № 4452-VI встановлено обмеження для користування коштами виключно самим Фондом, а частиною п`ятою цієї статті встановлено пряму заборону лише на звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку Фонду. Водночас вимога державного виконавця щодо виконання судового рішення, яким, зокрема, стягнуто з Фонду судовий збір, є обов`язковою для виконання на всій території України відповідно до вимог статей 129, 129-1 Конституції України, статті 13 Закону № 1402-VIII, статті 2 Закону № 4452-VI, не стосується ні арешту грошових коштів, ні забезпечення позову, тому посилання на статтю 20 Закону № 4452-VI у такому випадку є нерелевантним. Національний банк України в цих правовідносинах відповідно до функцій та повноважень, передбачених у статтях 6, 7 Закону № 679-XIV, стосовно Фонду не є суб`єктом владних повноважень, а діє як обслуговуючий банк, оскільки до його повноважень входить ведення рахунків Фонду, про що зазначав позивач в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах, відповідях на відзив та письмових поясненнях, і такі обставини відповідач не спростував. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року у справі № 757/5088/21-ц (провадження № 61-3327св23) за аналогічних обставин і заявлених позовних вимог виклав протилежний висновок, а саме погодився з висновками судів попередніх інстанцій про застосування у справі статті 20 Закону № 4452-VI та у частині відмови позивачу у стягненні заявлених збитків та відшкодуванні моральної шкоди з тих підстав, що згідно з матеріалами справи не доведено протиправність дій Національного банку України у виконавчому провадженні, пов`язаних з поверненням державному виконавцю платіжної вимоги без виконання із зазначенням причин, що є перешкодою у виконанні. Посилаючись на те, що наведений приклад свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних палатах принципово відмінного підходу до тлумачення статті 20 Закону № 4452-VI, колегія суддів вважала необхідним передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року у справі № 757/5088/21-ц (провадження № 61-3327св23), про застосування до спірних правовідносин статті 20 Закону № 4452-VI. В цій справі правовідносини є подібними до тих, що є предметом спору у справі № 757/34767/23, і стосуються, зокрема питання застосування статті 20 Закону № 4452-VI. За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2025 року справу № 757/34767/23 (провадження № 61-9435сво24) прийнято до розгляду. Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинити провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 757/34767/23 (провадження № 61-9435сво24). Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Зупинити провадження у справі № 214/82/17 (провадження № 61-2981св25) за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: акціонерне товариство «Імексбанк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 757/34767/23 (провадження № 61-9435сво24). Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович