Постанова Вінницький апеляційний суд № 138/1064/25

Справа № 138/1064/25 Провадження № 33/801/645/2025 Категорія: 327 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ясінський Ю. А. Доповідач: Ковальчук О. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 3 ст. 184 КУпАП, ВСТАНОВИВ: 27 травня 2025 року постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення у виді попередження. Не погодившись з такою постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції фактично ототожнив факт вчинення неповнолітньою особою порушення із виною опікуна, не дослідивши чи були вжиті всі заходи щодо належного виховання та контролю. При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги психічні відхилення онука ОСОБА_2 . Положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з огляду на таке. Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 679666 від 09.04.2025 року, ОСОБА_1 07.04.2025 року ухилилась від покладених на неї ст. 150 Сімейного кодексу України обов`язків по вихованню свого неповнолітнього підопічного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 07.04.2025 року о 00 год. 38 хв. розсилав відео дитячого порнографічного характеру в групу «8-В клас. Зарубіжна література». Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, судом першої інстанції зазначених вимог процесуального закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 не дотримано, а саме неповно досліджено всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. З огляду на те, що зазначена норма закону, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, то при розгляді цієї справі необхідно з`ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення так і в постанові суду. Об`єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому, ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч., незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо. Таким чином, ухиленням від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей особами, що їх замінюють, не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. За порушення таких обов`язків, батьків або осіб, які їх замінюють, мають притягувати до відповідальності згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП. Вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на норму спеціального закону, а саме на ст. 150 СК України. Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Водночас, у зазначеному протоколі, складеному щодо ОСОБА_1 , не вказано якими саме своїми діями та/або бездіяльністю остання порушила свої обов`язки опікуна щодо піклування про здоров`я та виховання неповнолітнього ОСОБА_2 . Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи. Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апеляційний суд, звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів. У своєму рішенні від 10.02.1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Отже, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та дійшов невірного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 , як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не визнала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та пояснила, що на під її опікою також перебуває малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є її онукою та рідною сестрою неповнолітнього ОСОБА_2 . З перших днів життя малолітня дитина ОСОБА_3 перебуває на утриманні ОСОБА_1 , оскільки мати дитини перебуває на стаціонарному лікуванні в психіатричній лікарні у м. Вінниці. Наведене підтверджується висновком Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Могилів-Подільської міської ради та рішенням № 345 від 27.11.2013 року, копії яких містяться в матеріалах справи. Також у судовому засіданні апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 пояснила, що неповнолітній ОСОБА_2 має психічні відхилення, що підтверджується довідкою (лікарською рекомендацією) від 24.02.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_2 встановлений діагноз F84.3 за МКХ-10: дезінтегративний розлад дитячого віку (втрата раніше набутих навичок у різних сферах розвитку (наприклад, мовлення, соціальна взаємодія, моторика) після періоду нормального розвитку). Між тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції, до суду надійшов лист Ліцею № 4 міста Могилів-Подільського, де навчається ОСОБА_2 , в якому зазначено про те, що підопічний ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , учень 9-Г класу Ліцею № 4, який 07.04.2025 року опублікував дитячу порнографію, нацистську символіку та неякісні фото у класній групі застосунку «Вайбер», розкаявся і вибачився за свою ганебну поведінку перед учнями класу та учителем. Натомість суд першої інстанції наведеного не врахував. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали б сумніви у суду. Таких доказів матеріали цієї справи не містять. Відтак, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є неналежним та недопустимим доказом, то вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення не доведена, а відтак апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Частиною 2 ст. 284 КУпАПпередбачено, що постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Отже на порушення вимог ст. 280 КУпАП, суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та дійшов невірного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що постанову суду першої інстанції належить скасувати в частині визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та прийняти в цій частині нову постанову, якою закрити провадження у цій справі за ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення у її діях. Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 247, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2025 року скасувати в частині визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладення на неї адміністративног стягнення у виді попередження та прийняти нову постанову. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в її діях складу вказаного правопорушення. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ковальчук