Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/17045/22

Справа № 308/17045/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09.07.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Гаврилець М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/65/23 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Коваленка О. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.12.2022. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п`ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 03 (три) роки. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 068727 від 04.12.2022 та постанови судді від 27.12.2022 вбачається, що 03.12.2022 о 23 год 30 хв в м. Ужгороді по вул. Підградській, 59, водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «Volvo FH-42T» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом марки «Wielton» д.н.з. НОМЕР_2 , після дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась за його участю 03.12.2022 о 21 год на автодорозі М-06, 829 км, вжив алкоголь до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції та до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, чим порушив вимоги п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «ДРАГЕР», результат 1,50 проміле. Отже, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, а саме: вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, та до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Коваленко О. М. просить скасувати постанову судді від 27.12.2022 та закрити провадження в справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також судом не вірно встановлені фактичні обставини. Протокол складений -2- відносно ОСОБА_1 , не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки як було зазначено ОСОБА_1 03.12.2022 близько о 21 год, керуючи вантажним автомобілем вчинив дорожньо-транспортну пригоду. Оскільки внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ним було отримано тілесні ушкодження, близько 22 год 50 хв 02.12.2022 його було доставлено до Ужгородської міської лікарні, де оглянуто лікарями. Коли ОСОБА_1 приблизно о 23 год 20 хв 03.12.2022 вийшов з лікарні, він зателефонував іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди, який повідомив, що зі слів працівників поліції, участь ОСОБА_1 на місці події не є обов`язковою. Тоді ОСОБА_1 , перебуваючи в шоковому стані, в «ABC» вжив горілку і пиво, після чого на таксі поїхав в готель, куди згодом приблизно о 00 год 20 хв 04.12.2022 приїхав працівник поліції та запропонував ОСОБА_1 повернутися на місце дорожньо-транспортної пригоди для оформлення документів. По приїзду на місце ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, за результатами якого встановлено, що він вживав алкоголь. Із зазначеного слідує, що протокол відносно ОСОБА_1 складено неправомірно, оскільки з часу вчинення дорожньо-транспортної пригоди та до моменту його освідування пройшло близько 4-х годин, що є грубим порушення вимог ст. 266 КУпАП. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого з урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторони захисту, а саме: 21.02.2023, 27.06.2023, 02.11.2023, 15.01.2024, 17.04.2024, 25.06.2024, 04.11.2024, 06.02.2025, 01.05.2025, 19.06.2025. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, судове засідання в черговий раз було відкладено на 09.07.2025, про що учасники судового розгляду повідомлялись належним чином. 09.07.2025 під час апеляційного розгляду адвокатом Гаврилець М. Б. заявлено чергове клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з неможливістю прибуття на розгляд справи ОСОБА_3 через перебування на лікарняному, між ти вказані обставини належними доказами не підтверджено, що дає обґрунтовані підстави вважати, що клопотання про відкладення судового засідання спрямоване виключено на затягування розгляду по суті справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що чергове клопотання адвоката Гаврилець М. Б. про відкладення судового розгляду, до задоволення не підлягає, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. При цьому наведені захисником у заяві аргументи, зокрема, щодо неможливості прибуття в судове засідання за станом здоров`я ОСОБА_1 апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки у підтвердження указаної обставини не надано жодних доказів, і як уже зазначено вище, розгляд справи щодо ОСОБА_1 вже неодноразово відкладався, у тому числі на підставі аналогічних клопотань захисника-адвоката Гаврилець М. Б. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у судові засідання жодного разу не з`явився. При цьому, апеляційний суд враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. -3- У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. До того ж ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 враховуються також вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Заслухавши пояснення захисника-адвоката Гаврилець М. Б., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Згідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу, в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в -4- автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч. 4 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Згідно п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 068727 від 04.12.2022, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. З протоколу про адміністративне серії ААБ № 068727 від 04.12.2022 вбачається, що 03.12.2022 о 23 год 30 хв в м. Ужгороді по вул. Підградській, 59 водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «Volvo FH-42T», д.н.з. НОМЕР_1 з -5- причепом марки «Wielton», д.н.з. НОМЕР_2 , після дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась за його участю 03.12.2022 о 21 год на автодорозі М-06, 829 км, вжив алкоголь до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції та до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, чим порушив вимоги п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «ДРАГЕР», результат 1,50 проміле. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП стверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким констатовано факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, результат 1,5 проміле; роздруківкою приладу Drager № 6810 від 04.12.2022, яким встановлено перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння з показником 1,5 проміле; копією протоколу серії ААБ № 068726 від 04.12.2022, складеного відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, особистими поясненнями ОСОБА_1 . Також з долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 , вбачаються обставини вчинення даного правопорушення. Зокрема, із відеозапису слідує, що мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 , який отримав тілесні ушкодження. О 21 год 56 хв 03.12.2022 працівник поліції повідомив, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння, запитала чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, на що останній відповів ствердно. О 22 год 14 хв 03.12.2022 ОСОБА_1 був госпіталізований до лікарні каретою швидкої допомоги. Після повернення з лікарні, під час оформлення адміністративних матеріалів, безпосередньо при спілкуванні із ОСОБА_1 поліцейським було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння в останнього, у зв`язку із чим проведено огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. При цьому ОСОБА_1 пояснив, що вжив алкоголь після виходу з лікарні. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 068727 від 04.12.2022 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, в тому числі і про розгляд справи в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, чим скористався ОСОБА_1 засвідчивши вказані обставини своїм підписом. -6- Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Зінченко О. В. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення ААБ № 068727 від 04.12.2022 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Доводи сторони захисту з приводу того, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, а саме: проведений пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, апеляційний суд відхиляє, так як такі аргументи мали б місце в разі притягнення особи за ч. 1, 2, 3 ст. 130 КУпАП, а у даному випадку за змістом ч. 4 ст. 130 КУпАП заборона вживати алкоголь розповсюджується на час до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, чого ОСОБА_1 не дотримався, більш того, будучи доставленим в травматологічний пункт КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради, відмовився від взяття крові на аналіз на алкоголь, що підтверджується доданим стороною захисту до матеріалів справи талоном № 14056/92. Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи сторони захисту про те, що за поясненнями потерпілого ОСОБА_4 , ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння ще до дорожньо-транспортної пригоди, тим самим кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 130 КУпАП є невірною, оскільки такі жодним чином не спростовують встановлених у судовому засіданні обставин, а саме вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.10 «є» Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували доводи апеляційної скарги щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведені й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, а також направлені на уникнення останнім адміністративної відповідальності за вчинене. Між тим, при застосуванні до ОСОБА_1 адміністративного стягнення судом першої інстанції не враховано характер вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 , його майновий стан, ступінь його вини, ставлення до вчиненого. -7- Згідно ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що в ній відсутні належні обґрунтування та мотиви обрання судом саме такої міри та виду адміністративного стягнення з огляду на справедливий баланс між адміністративним проступком та мірою відповідальності. Статтею 24 КУпАП передбачено, що обставинами які пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі. Обставини, які пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, є проявом принципу індивідуалізації покарання. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Накладаючи адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 в межах санкції ч. 4 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції не врахував належним чином відсутність обстави, які їх обтяжують та дані про особу ОСОБА_1 і застосував до останнього стягнення у виді адміністративного арешту, яке в даному випадку, є занадто суворим і тому його застосування не відповідає балансу відповідності між адміністративним проступком та застосованою за це мірою відповідальності. При визначенні виду і міри адміністративного стягнення до ОСОБА_1 , апеляційним судом враховується відсутність у матеріалах справи відомостей, які б характеризували його з негативної сторони, а також про відсутність даних щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності, в тому числі за порушення Правил дорожнього руху України, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність. Враховуючи встановлене, апеляційний суд уважає за необхідне змінити судове рішення в частині накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 130 КУпАП, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох -8- тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 03 (три) роки, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника-адвоката Коваленка О. М. підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника-адвоката Коваленка О. М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.12.2022 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП в частині накладання адміністративного стягнення змінити. Застосувати до ОСОБА_5 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 03 (три) роки . У решті постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.12.2022 щодо ОСОБА_1 залишити без зміни. Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя