Постанова 4803 № 185/15174/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5562/25 Справа № 185/15174/23 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С.Г. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря: Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2025 року (повний текст складено 17 березня 2025 року у м. Павлоград) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И В: В листопаді 2023 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що в провадженні СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 1202204137000859 від 19.08.2022 року за ч. 1 ст. 286-1 КК України. Досудовим розслідуванням було встановлено, що 18.08.2022 року близько 20.00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем Volkswagen, д/н НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вул. Дніпровській, м. Павлограда з боку м. Донецька у напрямку м. Дніпра при виконанні повороту праворуч на вул. Успенську, не впорався з керуванням автомобіля, допустив його перекидання на лівий бік та зіткнення з автомобілем Mazda д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . В результаті ДТП пасажир Volkswagen отримав тілесні ушкодження. По кримінальному провадженню позивача було визнано цивільним позивачем. В рамках кримінального провадження була проведена транспортно-товарознавча експертиза щодо визначення вартості матеріального збитку. Висновком експерта встановлена вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mazda внаслідок його пошкодження при ДТП 197 229, 30 грн. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen, яким керував ОСОБА_2 застрахована в СК «КРАЇНА» на підставі страхового полісу № АР/6592928 від 25.07.2022 року по 27.07.2023 року ліміт відповідальності 160 000 грн., франшиза 3 000 грн. Отже із страховика підлягає стягненню в рахунок відшкодування шкоди 160 000 грн., інша частина підлягає стягненню з ОСОБА_2 37 229,30 грн. Також з ОСОБА_2 підлягає стягненню франшиза 3 000 грн. Крім того вважає, що діями відповідача ОСОБА_2 йому спричинена моральна шкода, оскільки він постійно знаходиться в дратівливому стані, відчуває психологічний дискомфорт, порушено його душевну рівновагу, відсутність нормального сну та постійну напругу що негативно позначається на його фізичному стані. Внаслідок порушення ОСОБА_2 ПДР він втратив можливість користуватися автомобілем. Просив стягнути з СК «КРАЇНА» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за вартість матеріального збитку на відшкодування завданої внаслідок ДТП майнової шкоди в сумі 160000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 37229, 30 грн., франшизу в сумі 3 000 грн. та моральну шкоду в сумі 60000 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ «СК «КРАЇНА» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 156 800 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 37 229,30 грн., франшизу у розмірі 3 000 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., а всього 60 229,30 грн. Стягнуто АТ «СК «КРАЇНА» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору 1 569, 38 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору 602,82 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимого відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «СК «КРАЇНА» просить скасувати рішення суду від 11.03.2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позивачу матеріальний збиток у розмірі 91 781,37 грн., в решті задоволених вимог рішення залишити без змін, вирішити питання щодо розподілу судового збору за подачу апеляційної скарги. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції в оскаржуваній частині норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи . Зазначав, що 26.10.2022 року на замовлення АТ «СК «Країна» у зв`язку з пошкодженням автомобіля належного позивачу, оцінювачем СПД-фізична особа ОСОБА_5 було складено звіт про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу № 118351 від 11 жовтня 2022 року. Відповідно до результатів виконаного Звіту про оцінку № 118351, встановлено, що: 1) 570 689,57 грн. - ринкова вартість транспортного засобу «Mazda CX-5», визначена за порівняльним підходом; 2) 0,4965 значення коефіцієнту фізичного зносу; 3) 176 068,57 грн. - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mazda CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_3 , визначена за витратним підходом; 4) 106 704,96 грн. - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ««Mazda CX-5» з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, в тому числі ПДВ - 11 723,59 грн. Вважає, що розмір страхового відшкодування належного до сплати позивачу повинен був складати 91 781,37 грн., з наступного розрахунку: 91 781,37 грн. = 106 704,96 грн. 11 723,59 грн. 3 200,00 грн. (106 704,96 грн. - визначена відповідно до Звіту про оцінку 118351 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ««Mazda CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, в тому числі ПДВ; · 11 723,59 грн. складова частка розміру оціненої шкоди відповідно до Звіту про оцінку № 118351, що складає розмір визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. · 3 200 грн. розмір франшизи передбаченої Полісом № АР/6592928.) Вважає не правильним визначення розміру матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню страховою на підставі висновку судового експерта №270/22 від 19.09.2022 року у розмірі 197 229,30 грн, оскільки страхове відшкодування не може перевищувати розміру реальних збитків та визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна. Представником ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зокрема не погоджується із твердженням апелянта про те, що позивач не мав права самостійно обирати оцінювача заподіяної шкоди, оскільки позивачем надано висновок експерта, який є належним та допустимими доказом розміру завданої шкоди в результаті ДТП. АТ «СК «КРАЇНА» зазначає, що розмір відшкодування мав становити 91 781,37 грн на підставі власного звіту про оцінку. Однак страховик не надав жодних доказів проведення ремонту автомобіля на меншу суму; не спростовано висновок судового експерта, а також не доведено перевищення меж відповідальності чи наявність порушень з боку позивача. Вважає, що апелянт фактично намагається переоцінити докази, що прямо суперечить принципу обмеженості перегляду в апеляційній інстанції згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Представником АТ «СК «Країна» надана відповідь на відзив, в якому підтримано доводи апеляційної скарги та не погоджувався із доводами відзиву. Зазначає, що чинне законодавство не встановлює жорстких вимог щодо визначення Страховиком розміру страхового відшкодування лише на підставі висновків судових експертів науково-дослідних інститутів судових експертиз, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів тощо, в тому числі не зобов`язує і проводити огляд пошкодженого ТЗ зазначеними вище експертами. Крім того звертає увагу, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про здійснення ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 18 серпня 2022 року транспортного засобу, що слугувало правовою підставою для стягнення визначеного розміру податку на додану вартість. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про отримання судових повісток в системі Електронний суд АТ «СК «Країна», представником Гошева Г.Г., а також конверт із відміткою АТ «Укрпошта» про причини не вручення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, ОСОБА_2 повідомлений про розгляд справи на офіційному сайті Судової влади України шляхом розміщення відповідного оголошення. Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Крім того, відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2022 року о 20.20 в м. Павлоград на перехресті вул. Дніпровська, та вул. Успенська водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Volkswagen, д/н НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням при повороті праворуч на вул. Успенського допустив перекидання авто на лівий бік та зіткнення з автомобілем Mazda д/н НОМЕР_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій ОСОБА_2 керував автомобілем Volkswagen, д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.08.2023 року,залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.10.2023 року, визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності : за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу розміром однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; за ст. 124 КУпАП закрито за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. На підставі ст. 36 КУпАП остаточно призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. У результаті ДТП з вини ОСОБА_2 був пошкоджений автомобіль Mazda д/н НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 . На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Volkswagen, д/н НОМЕР_1 була застрахована в АТ «СК «КРАЇНА», згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР/6592928). Стахувальником зазначений ОСОБА_6 . Страхова сума за шкоду заподіяну майну 160 000 грн., франшиза 3 200 грн. 22.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до АТ СК «КРАЇНА» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. 25.08.2022 року представником Страховика за участю позивача складено акт огляду транспортного засобу. 26.09.2022 року позивачем до АТ «СК «КРАЇНА» подано заяву на виплату страхового відшкодування. 25.08.2022 року ФОП ОСОБА_5 було складено звіт про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, заподіяного власнику КТЗ Mazda д/н НОМЕР_2 складає 106 704, 96 грн. в тому числі ПДВ 11 723, 59 грн. В рамках кримінального провадження № 12022041370000829 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, на підставі постанови слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Берковського В.В. судовим експертом Пилипенко А.І. проведена транспортно-товарознавча експертиза. Згідно висновку експерта № 270/22 складеного 19.09.2022 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Mazda д/н НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП, яка мала місце 18.08.2022 року, складає 197 229, 30 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення зі страхової на користь позивача матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що висновком експерта встановлена вартість матеріального збитку, яка завдана позивачу в наслідок ДТП складає 197 229,30 грн., ліміт відповідальності за страховим полюсом - 160 000 грн., розмір франшизи - 3 200 грн., а тому сума страхової виплати складає 156 800 грн. (160 000 3 200) Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. Звертаючись до суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 зазначав, що йому в результаті винних дій відповідача, цивільна-правова відповідальність якого застрахована в АТ «СК «Країна», під час ДТП завдано матеріальну шкоду, розмір якої встановлено висновком експерта в рамках кримінального провадження. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі- Закон), що страховим випадком є дорожньо- транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Відповідно до ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17 (провадження №14-95 цс 20). Отже, у страховика у зв`язку з настанням страхового випадку виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком. Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі №924/625/17 суд касаційної інстанції зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а тому суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотехнічної експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на який проводився ремонт автомобіля. Таким чином, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. За таких обставин суд першої інстанції з урахуванням вимог закону та практики Верховного Суду прийшов до правильного висновку, що розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню зі страхової слід розраховувати від суми вартості матеріального збитку, зазначеного у висновку експерта №270/22 у розмірі 197 229,30 грн. Експерт-оцінювач зазначив, що звіт підготовлений до суду і він ознайомлений зі ст.384 КК України. Як свідчить зміст такого висновку, судовий експерт Пилипенко А.І. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, передбачену ст. 384, 385 КК України. Висновок підготовлено для подання до суду. Частина перша, п`ята та шоста ст. 106 ЦПК України зазначає, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, тому суд першої інстанції обґрунтовано прийняв як належний і допустимий доказ саме висновок експерта №270/22. Доводи про те, що судом першої інстанції безпідставно не виключено із суми вартості матеріального збитку ПДВ є безпідставними, оскільки до визначеної в експертному висновку суми податок на додану вартість не включений. Згідно п. 77, ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. З матеріалів справи вбачається, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, передбачений договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР/6592928) становить 160 000 грн., розмір франшизи 3 200 грн Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції стосовно наявності підстав для відшкодування завданої позивачу шкоди в межах розміру страхового відшкодування із відрахуванням з нього суми франшизи. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає в оскаржуваній частині не має. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має. Законність рішення суду у неоскаржуваній частині щодо позовних вимог, які стосуються співвідповідача ОСОБА_2 ,апеляційним судом не перевірялася. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 260 229,30 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 375, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 08 липня 2025 року. Судді: