Постанова 4854 № 420/37903/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37903/24 Перша інстанція: суддя Танцюра К.О., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаШляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі № 420/37903/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.08.2024 № 104350008949 щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за її призначенням, а саме з 07.08.2024, зарахувавши до періодів її проживання у зоні посиленого радіологічного контролю періоди з 26.04.1986 по листопад 1986 року, з листопада 1986 по 29.05.1990 і з 05.10.2004 по 01.01.2015. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується із прийняттям рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.08.2024 № 104350008949 щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Як вказав представник, довідкою від 23.05.2024 № 3/203 Петрівської сільської ради підтверджено, що позивач з 01.01.1977 по серпень 1981 та з листопада 1986 по 29.05.1990 і з 05.10.2004 по 23.05.2024 проживала в селі Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області та довідкою Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 24.04.2017 підтверджено, що позивач у період з серпня 1981 по листопад 1986 року проживала в селі Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області, де позивач має зареєстроване місце проживання і на сьогодні. Як вказав представник позивача, в обох довідках зазначено, що село Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області належить до IV зони радіологічного контролю. Представник позивача, посилаючись на норми діючого законодавства та те, що період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС по 01.01.2015 складає 28 років, 8 місяців і 6 днів, що дає їй право на зниження пенсійного віку і стажу, передбачених статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на 5 років пенсійного віку, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. 27.12.2024 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Як зазначив відповідач, згідно п. 2 ст. 55 Закону № 796, передбачено, що особам, які працювали або проживали на території посиленого радіологічного контролю, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058 за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи але не більше 5 років, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Представник відповідача, вказав, що період проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю згідно довідки від 24.04.2017 № 320 не взято до уваги, оскільки підстава видачі вказано акт депутата без реєстраційного номера та дати складання даного акту. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20.03.2025 у справі № 420/37903/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.08.2024 № 104350008949 щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 . Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до періодів її проживання у зоні посиленого радіологічного контролю періоди з 26.04.1986 по листопад 1986 року, з листопада 1986 по 29.05.1990 і з 05.10.2004 по 01.01.2015. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив про неправильне застосування судом першої інстанції положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з тим, що станом на 01.01.1993 року у позивача відсутній необхідний строк проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі 4 роки. Обставини справи. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.08.2024 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, згідно п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №104350008949 від 15.08.2024 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж заявниці становить - 23 роки 01 місяць 07 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Документами підтверджено, що заявниця проживала у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 03 роки 06 місяців 15 днів), що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС. Додатковий коментар: період проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю згідно довідки від 24.04.2017 № 320 не взято до уваги, оскільки підстава видачі вказано акт депутата без реєстраційного номера та дати складання даного акту. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 15.08.2024 № 104350008949 (далі Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону за відсутності необхідного страхового стажу 26 років та не підтвердженням факту роботи (проживання) в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 4 роки. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату з 16.05.2029. Позивачка вважає дії відповідача протиправними, а тому звернулася до суду з даним позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови в призначенні пенсії на підставі рішення стало неврахуванням відповідачем наданої довідки про проживання позивача у м. Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області. При цьому, дотримання позивачем під час звернення із заявою про призначення пенсії, інших вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, пенсійним органом не перевірялось. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796 -ХІІ). Так, згідно ч. 1 вказаної норми, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу , зокрема потерпілі особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років . Згідно положень статті 26 Закону №1058-ІV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. В свою чергу, процедура подання документів для оформлення пенсій визначається, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1). Відповідно до пункту 1. 1 Порядку 22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: - документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; - документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу); - для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).; - відомості про місце проживання особи; - документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, як видно із процитованих норм, особам які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсія надається із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно положень Постанови КМУРСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 №106, якою затверджено населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи. Судова колегія зауважує, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина 3 статті 65 Закону №796-XII). Таким чином, Законом №796-ХІ та Порядком №501 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 26 липня 2023 року у справі №460/2589/20 . Окрім того, відповідно до ч.3 та ч.4ст.15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Тобто, факт проживання особи на території зони посиленого радіологічного контролю засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18). Згідно довідки Петрівської сільської ради від 23.05.2024 № 3/203 ОСОБА_1 з 01.01.1977 по серпень 1981; з листопада 1986 по 29.05.1990 і з 05.10.2004 по теперішній час (23.05.2024) проживає в селі Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області(а.с.17). Довідкою Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 24.04.2017 №320 підтверджено, що позивачка у період з серпня 1981 по листопад 1986 року проживала в селі Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області (а.с.8). Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, яким село Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області віднесено до зони населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи. Довідки видані органами місцевого самоврядування у відповідності до Порядку №22- 1, містять всі необхідні реквізити, такі як дату і номер видачі, підпис посадової особи, печатку є достовірними і не є скасованими. Разом з тим, суд першої інстанції слушно вказав, що докази того, що вказані довідки містять недостовірну інформацію та/або є підробленими, до суду надано не було. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Доводи апеляційної скарги. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі № 420/37903/24 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик