Постанова 4854 № 420/33352/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33352/24 Перша інстанція: суддя Аракелян М.М., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі № 420/33352/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог. У жовтні 2024 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: - визнати протиправним та скасувати у повному обсязі Рішення Головного управління ДПС в Одеській області, ЄДРПОУ 44069166 № 1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024, у зв`язку із чим поновити з 01.10.2024 року реєстрацію у якості платника Єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 ; - стягнути з відповідача на його користь судові витрати у сумі 3028 грн. судового збору за подання позовної заяви. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.10.2024 позивачу надійшов Акт про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності № 40202/15-32-24-07 від 16.09.2024. Акт надійшов разом із Рішенням ГУ № 1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024. Після вивчення Акту позивачем були виявлені необґрунтовані констатації, неправомірні висновки, невідповідності описової частини Акту відомостям, які були надані позивачем під час реєстрації в НКЕК, а також висновки Акту, які зроблені бездоказово, що не відповідають вимогам Податкового Кодексу України і іншого законодавства. Позивачем було подано контролюючому органу, що складав Акт, письмові заперечення від 09.10.2024, зазначивши в них, зокрема що, на погляд позивача, висновки Акту виникли внаслідок необґрунтованої заяви управління щодо здійснення позивачем видів діяльності, передбачених абз. 8 ст. 291.5.1 ПКУ. У супереч гарантіям, зазначеним у ст. 86.7. Податкового кодексу України позивачу не було надано можливості розгляду його заперечень спеціально призначеною комісією управління, і, хоча самі заперечення були ним направлені одразу у день отримання (ПКУ передбачено 10 робочих днів з дати отримання) і за нормою ПКУ передбачений розгляд заперечень протягом 10 робочих днів з дати отримання заперечення, оскільки згідно до даних управління, чомусь, Акт йому було вручено ще 23.09.2024, тож, управління відмовило у розгляді заперечень. 09.10.2024 позивачу надійшло Рішення управління № 1043/15-32-24-07- 21 від 30.09.2024, згідно до якого реєстрація позивача, як Підприємця у якості платника Єдиного податку 3 групи із ставкою 5 відсотків без сплати ПДВ анулюється з 01.10.2024. Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, таким що суперечить нормам Податкового кодексу України та суттєво погіршує його економічний стан як Підприємця, оскільки внаслідок оскаржуваного рішення йому буде потрібно протизаконно сплачувати більше податків. Також вказує на те, що обмеження перебування на єдиному податку згідно абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосуються виключно суб`єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, зазначені у ПКУ: поштовий зв`язок, телефонний зв`язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомукаційних мереж. Практика застосування заборони перебування на єдиному податку всіх видів діяльності, що входять до КВЕД 61.90 з тих підстав що до цього класу входять певні види діяльності, конкретно визначені у абз. ст. 291.5.1. ПКУ, а й протирічить як природі так і призначенню КВЕД 2010, як такого. Позивач стверджує, що він як підприємець надаючи послуги, класифіковані за 61.90 КВЕД, жодним з видів господарської діяльності, зазначених у абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не займається та не має намірів займатися. Відповідач протиправно використав не здійснення конкретних видів діяльності, що вказані у ПКУ, а здійснення всього класу 61.90КВЕД, до якого крім багатьох інших видів діяльності входять перелічені у абз.8 ст..291.5.1 ПК України види діяльності. 14.11.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено перевірку щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності ФОП ОСОБА_1 . За результатами перевірки встановлені порушення, за які передбачена відповідальність відповідно до вимог абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. На підставі вищезазначеного Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт перевірки щодо порушення платником єдиного податку третього групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування № 40202/15-32-24-07 від 16 вересня 2024 року. Примірник акту перевірки надіслано 15.09.2024 за податковою адресою ОСОБА_1 у порядку, передбаченому статтею 42 ПКУ. Відповідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ФОП ОСОБА_1 отримав Акт перевірки, що підтверджено особистим підписом та датою вручення 23.09.2024. Граничний термін для подання заперечення 04 жовтня 2024 року. Позивачем було подано заперечення з порушенням вимог статті 86 розділу ІІ ПКУ акт ГУ ДПС № 40202/15-32-24-07 від 16 вересня 2024 року, який було залишено без розгляду. Висновком перевірки відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПКУ та встановлених порушень згідно вимог абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 проведено анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за рішенням Головного управління ДПС в Одеській області, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, тобто з 1 жовтня 2024 року. Заява щодо неможливості виконання податкових зобов`язань відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області не надавалась. На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що рішення Головного управління ДПС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи №1043/15-32-24-07-21 від 30 вересня 2024 року прийнято законно та обґрунтовано. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24.03.2025 у справі № 420/33352/24 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Зобов`язав Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01.10.2024. Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3149 (три тисячі сто сорок дев`ять)грн. 12коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління ДПС в Одеській області подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не врахував, що заява щодо неможливості виконання податкових зобов`язань відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області не надавалась; - позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв`язку зі здійсненням виду діяльності за кодом КВЕД 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку, який не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування, відтак рішення Головного управління ДПС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи №1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 прийнято законно та обґрунтовано; - інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини справи. Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (РНОКПП НОМЕР_1 ) 10.11.2009. Основний вид діяльності за кодом КВЕД 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність, серед інших видів: 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 43.21 Електромонтажні роботи (а.с.104). Головним державним інспектором Одеського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС в Одеській області, Ситьковою Т.В., на підставі п.299.11 ст.299 ПКУ проведено перевірку щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності ФОП ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт №40202/15-32-24-07 від 16.09.2024 (а.с.34-35). Згідно з актом перевірки головним державним інспектором, використовуючи інформаційні системи центрального рівня, встановлено, що платником єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв`язку зі здійсненням виду діяльності за кодом КВЕД 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку, який не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування. Копія акту перевірки №40202/15-32-24-07 від 16.09.2024 направлена на податкову адресу позивача та отримана ним 23.09.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600963455760 (а.с.114). 30.09.2024 ГУ ДПС прийнято рішення №1043/15-32-24-07-21 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року (а.с.114зв.-116). Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку отримано позивачем 08.10.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600968235483 (а.с.116зв.). 09.10.2024 до ГУ ДПС від позивача надійшли заперечення на акт перевірки (а.с.96-97), за результатом розгляду яких ГУ ДПС листом від 15.10.2024 №14102/КПР/15-32-24-07-10 ФОП ОСОБА_1 повідомлено, що заперечення подано з порушенням вимог ст. 86 розділу ІІ ПКУ у зв`язку з чим залишено без розгляду (а.с.118зв.-119), граничний термін подання заперечень 04.10.2024 (а.с.42). Вважаючи рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єкт владних повноважень під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт №40202/15-32-24-07 від 16.09.2024, з`ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки. Суд вказав, що інформація, яка зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного ним заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку. Стосовно виявлених порушень, покладених в основу оскаржуваного рішення, суд першої інстанції зауважив, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не було досліджено та встановлено, який конкретний вид (види) економічної діяльності у межах класу 61.90 виконується позивачем. Суд доцільно зазначив, що відсутність аналізу ГУ ДПС конкретних видів діяльності, що виконуються позивачем в межах класу 61.90 призвела до необґрунтованого обмеження його права на застосування спрощеної системи оподаткування, яке пов`язане саме із дослідженням конкретних видів діяльності, що виконуються ним в межах класу 61.90. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивач здійснював саме ті види діяльності, які визначені п.291.5 ст.291 ПКУ як несумісні зі спрощеною системою оподаткування. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пункту 291.2 статі 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 291.3 статі 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно з п. 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Абзацом 1 пп. 298.2.3 п. 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті; 7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента). Приписами п. 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку другої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. Матеріалами справи встановлено, що рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 прийнято на підставі акту камеральної перевірки від №40202/15-32-24-07 від 16.09.2024. Передумовою прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку є проведення перевірки, висновки якої повинні бути викладені у відповідному акті. Згідно з підпунктом 62.1.3 пунктом 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Статтею 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється, відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Крім того, зі змісту п. 2.5.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міндоходів України від 14.06.2013 №165, вбачається, що після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки; у разі відсутності помилок (порушень) у податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" інспектор у тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку у графі "порушень (помилок) не виявлено" (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" складається (формується) Довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною IP-адресою. Зразок форми Акта/Довідки про результати камеральної перевірки наведено у додатку 2 до Методичних рекомендацій. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання). Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.03.2019 у справі №803/1908/16, від 23.08.2019 у справі №826/4242/15, від 06.02.2020 у справі №813/87/16, від 04.05.2023 у справі №320/1040/19, від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17. Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував такі висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року по справі № 160/21398/24. Таким чином, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, що оскільки спірне рішення прийнято на підставі висновків камеральної, а не документальної перевірки як того вимагає чинне законодавство, суд дійшов висновку про його протиправність. Стосовно виявлених порушень, покладених в основу оскаржуваного рішення Головного управління ДПС в Одеській області, ЄДРПОУ 44069166 № 1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 колегія суддів зазначає про таке. Суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп визначені пунктом 291.5 статті 291 ПКУ. Зокрема, відповідно до абз.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. Таким чином, законодавцем визначено підстави, за наявності яких суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, а саме, які здійснюють діяльність з надання послуг: 1) поштового зв`язку; 2) телефонного зв`язку (фіксованого з проводним та безпроводним доступом, рухомого); 3) послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. 01.01.2022 набрав чинності Закон України Про електронні комунікації №1089-IX від 16.12.2020 (далі Закон №1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами. Згідно з п.70, 85, 87 ст.2 Закону №1089-IX у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: - оператор електронних комунікацій (оператор) - суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами. У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж. У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг; - постачальник електронних комунікаційних мереж - суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж; - постачальник електронних комунікаційних послуг - суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг. Таким чином, відповідно до Закону №1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій. Згідно з п.104 ст.2 Закону №1089-IX регуляторний орган - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку. Відповідно до ст.1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку (далі НКЕК/регуляторний орган) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. 03.04.2024 НКЕК прийнято рішення №170 Про надання офіційного узагальненого роз`яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг, який оприлюднено на офіційному веб-сайті регуляторного органу та на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (zakon.rada.gov.ua). В Офіційному узагальненому роз`ясненні регуляторним органом наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у п.п. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, а саме: 1) послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - IC. S1; 2) послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - OS. S1. Підставою прийняття оскаржуваного рішення слугувала наявність у центральних базах даних ГУ ДПС відомостей, що позивач здійснює вид економічної діяльності за кодом КВЕД 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку. Між тим згідно з Класифікатором видів економічної діяльності 2010 року клас 61.90 включає: 1) надання спеціалізованих телекомунікаційних додатків, таких як супутниковий трекінг (визначення місцезнаходження через супутник), комунікаційна телеметрія (техніка вимірювання відстані), та експлуатацію радіолокаційних станцій; 2) експлуатацію супутникових терміналів функціонально пов`язаних з однією або більше наземними телекомунікаційними системами та здатними передавати й одержувати дані від супутникових систем; 3) надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені між клієнтами та Інтернет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP, таких як комутований доступ до мережі Інтернет тощо; 4) надання телефонного зв`язку та доступу до мережі Інтернет в загальнодоступних будівлях; 5) надання телекомунікаційних послуг за допомогою існуючих телекомунікаційних з`єднань; - передавання голосу в реальному часі через Інтернет-протокол (VOIP); 6) перепродаж телекомунікаційних послуг (наприклад, купівля та перепродаж ємності мережі без надання додаткових послуг). Клас 61.90 охоплює широкий спектр діяльності, який включає надання спеціалізованих телекомунікаційних послуг, таких як супутниковий трекінг, комунікаційна телеметрія, VOIP, а також доступ до Інтернету через мережі, що не належать операторам телекомунікаційної інфраструктури. Тобто застосування позивачем спрощеної системи оподаткування можливе за умови, що види діяльності, які ним фактично здійснюються, не належать до переліку послуг заборонених ПКУ. При цьому суду першої інстанції доречно зазначив, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не було досліджено та встановлено, який конкретний вид (види) економічної діяльності у межах класу 61.90 виконується позивачем, відтак відсутність аналізу ГУ ДПС конкретних видів діяльності, що виконуються позивачем в межах класу 61.90 призвела до необґрунтованого обмеження права позивача на застосування спрощеної системи оподаткування, яке пов`язане саме із дослідженням конкретних видів діяльності, що виконуються ним в межах класу 61.90. Таким чином, на думку колегії суддів, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland» заява № 49684/99). Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі № 420/33352/24 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк