Постанова 4813 № 504/1111/23

Номер провадження: 22-ц/813/925/25 Справа № 504/1111/23 Головуючий у першій інстанції Вінська Н.В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. Представник позивача ТОВ «Тепло та Сервіс» звернувся до суду першої інстанції із позовом в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 24 117,66 грн., інфляційні витрати у розмірі 19 014,58 грн., 3% річних у розмірі 3 815,06 грн. Також, ТОВ «Тепло та Сервіс» заявило про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 20 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2023 року позов ТОВ «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію задоволено частково. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Тепло та Сервіс» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 24 117 66,00 грн. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Тепло та Сервіс» нарахований індекс інфляції за період з листопада 2020 року по січень 2022 року в сумі 8 310,69 грн, 3% річних 1530,50 грн. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Тепло та Сервіс» суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних від простроченого боргу відмовлено. Відмовлено у задоволенні вимог ТОВ «Тепло та Сервіс» про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ТОВ «Тепло та Сервіс» просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 20000,00 гривень, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що не в повному обсязі досліджено матеріали справи, викладене у рішенні суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та судом першої інстанції зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні заяви. Порядок розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 08 липня 2025 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга скаржника підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню в частині відмови у задоволені вимог ТОВ «Пело та Сервіс» про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 20000,00 грн за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Приймаючи судове рішення в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволені вимог ТОВ «Тепло та Сервіс» про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн суд першої інстанції виходив з наступного. На підтвердження вказаних витрат надано договір про надання правової допомоги №9 від 18 січня 2023 року, укладений з АО «ГЛОРІЯ ЛЕКС», додаткову угоду до договору від 24 квітня 2023 року та акт здачі-приймання робіт №149 від 27 вересня 2023 року. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Надані ТОВ «Тепло та Сервіс» докази не відповідають вимогам ст. 137 ЦПК України, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в стягненні витрат на правничу допомогу адвоката. Проте з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу погодитись неможливо, оскільки судом першої інстанції не наведено жодних не відповідностей наданих ТОВ «Тепло та Сервіс» доказів вимогам ст. 137 ЦПК України. Так, колегією суддів встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу скаржником у суді першої інстанції надано наступні документи: - договір про надання правової допомоги №9 від 18 січня 2023 року укладений між ТОВ «Тепло та Сервіс», як клієнт, та АО «Глорія Лепкс», як адвокатським об`єднанням, відповідно до якого: п. 1.1 Клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. п. 4.1 При розрахунку вартості правової допомоги, враховується час витрачений адвокатським об`єднанням, його партнерами та співробітниками. п. 4.2 Вартість однієї години надання правової допомоги сторонами погоджено в розмірі 1500,00 грн. п. 4.4 У випадку досягнення позитивного результату для клієнта за наслідками розгляду судової справи, він сплачує адвокатському об`єднанню додаткову винагороду («гонорар успіху»). п. 4.5 За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднання правової допомоги і її вартість. п. 4.8 Оплата за даним договором здійснюється не пізніше п`яти робочих днів з моменту отримання клієнтом акту про надання правової допомого; - ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН №1231652 ТОВ «Тепло та Сервіс» на підставі договору про надання правової допомоги №9 від 18 січня 2023 року у Комінтернівському районному суді Одеської області адвокатом АО «Глорія Лекс» Новак Р.Г.; - додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №9 від 18 січня 2023 року укладену 24 квітня 2023 року між ТОВ «Тепло та Сервіс», як клієнт, та АО «Глорія Лепкс», як адвокатським об`єднанням, відповідно до якої: п. 1 Сторони погодились доповнити пункт 4 Договору про надання правової допомоги №9 від 18 січня 2023 року наступними підпунктами: пп. 1.1 Розмір винагороди (гонорару) адвокатського об`єднання за надання правової (правничої) допомоги клієнту під час розгляду справи №504/1111/23 в суді першої інстанції встановлено у фіксованому розмірі 15000,00 грн, без ПДВ, незалежно від обсягу наданої правової допомоги та фактично витраченого часу. пп. 1.2 У випадку досягнення позитивного результату для клієнта по справі №504/1111/23, за наслідками її розгляду в суді першої інстанції, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню додаткову винагороду («гонорар успіху») в розмірі 5000,00 грн; - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №179 від 27 вересня 2023 року підписаний ТОВ «Тепло та Сервіс» та АО «Глорія Лепкс» підписаний 27 вересня 2023 року, за яким виконавцем було виконані наступні роботи (надані такі послуги): 1. надання правової допомоги в суді першої інстанції по справі №504/1111/23 15000,00 грн

2. Додаткова винагорода («гонорар успіху») за досягнення позитивного результату по справі №504/1111/23 5000,00 грн. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з ст. 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Згідно з ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За правилами оцінки доказів, встановлених ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20). Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц). Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункту 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи вищезазначене, а саме, надання скаржником доказів щодо понесення витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 15000,00 грн, на думку колегії суддів, відшкодування адвокатських витрат у заявленій сумі відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягає задоволенню та стягненню у заявленому розмірі 15000,00 грн з урахуванням складності справи, ціни позову, строку розгляду справи, виконаних адвокатом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Щодо стягнення «гонорару успіху», колегія суддів зазначає наступне. Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові 17 січня 2024 року по справі №906/462/22 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Колегія суддів, зважаючи на положення статті 137 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшла висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції. За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів відшкодування «гонорару успіху», який сплачує позивач на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору. При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 січня 2022 року по справі №911/2737/17). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. На підставі вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для часткового скасування рішення суду в частині відмови у задоволені вимог ТОВ «Тепло та сервіс» про стягнення витрат професійну правничу допомогу та часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції. Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції. У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» задовольнити частково. Заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2023 року скасувати в частині відмови у задоволені вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» про стягнення витрат професійну правничу допомогу. Постановити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІПН НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» (ЄДРПОУ 40695882, місцезнаходження: вул. Маловського, 4, офіс. 2, м. Одеса, 65006) витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 15000,00 гривень (п`ятнадцять тисяч гривень), а саме по 7500,00 гривень (сім тисяч п`ятсот гривень) з кожного. В стягненні з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» «гонорару успіху» відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 08 липня 2025 року. Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік С.М. Сегеда М.М. Драгомерецький