Постанова 4851 № 440/87/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 р.Справа № 440/87/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бершова Г.Є. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 22.09.21 року по справі № 440/87/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області , Начальника Управління Держпраці у Сумській області Семеног Юрія Дмитровича, Інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Берлет Аліни Олександрівни, Інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Загребельної Марії Сергіївни про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Загребельної Марії Сергіївни, Інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Берлет Аліни Олександрівни, Начальника управління Держпраці у Сумській області Семеноги Юрія Дмитровича, Управління Держпраці у Сумькій області, в якому просив суд першої інстанції про: - визнання протиправним та скасування рішення начальника управління Держпраці у Сумській області Семенога Юрія Дмитровича про здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю; - визнання незаконними та протиправними дій інспектора праці управління Держпраці у Сумській області Берлет Аліни Олександрівни щодо: здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у магазині розташованому у АДРЕСА_1, у формі інспекційного відвідування; здійснення під час проведення інспекційного відвідування самостійного проходу до приміщень магазину; ознайомлення з документами ведення яких передбачено законодавством про працю та які містять інформацію з питань, що були предметом зазначеного інспекційного відвідування та щодо отримання завірених копій та витягів з документів; звернення до ФОП ОСОБА_1 та до працівників магазину та осіб які не є працівниками магазину із запитаннями що стосуються законодавства про працю та отримання з цих питань усних та письмових пояснень; фіксування інспекційного відвідування засобами аудіо- фото- та відеотехніки; складання акту інспекційного відвідування №СМ2033/1827/АВ від 25.10.2019; внесення до вказаного акту відомостей виявлених під час інспекційного відвідування та використання під час здійснення заходів державного нагляду не уніфікованої форми акту; - визнання незаконними та протиправними дій інспектора праці управління Держпраці у Сумській області Загребельної Марії Сергіївни щодо: здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у магазині розташованому у АДРЕСА_1 , у формі інспекційного відвідування; здійснення під час проведення інспекційного відвідування самостійного проходу до приміщень магазину; ознайомлення з документами ведення яких передбачено законодавством про працю та які містять інформацію з питань, що були предметом зазначеного інспекційного відвідування та щодо отримання завірених копій та витягів з документів; звернення до ФОП ОСОБА_1 та до працівників магазину та осіб які не є працівниками магазину із запитаннями що стосуються законодавства про працю та отримання з цих питань усних та письмових пояснень; фіксування інспекційного відвідування засобами аудіо-фото- та відеотехніки; складання акту інспекційного відвідування №СМ2033/1827/АВ від 25.10.2019; внесення до вказаного акту відомостей виявлених під час інспекційного відвідування та використання під час здійснення заходів державного нагляду не уніфікованої форми акту; - визнання незаконними та протиправними дій інспекторів Берлет Аліни Олександрівни та Загребельної Марії Сергіївни щодо винесення припису про усунення виявлених порушень від 05.11.2019 №СМ2033/1827/АВ/П; - визнання незаконною та протиправної бездіяльності інспектора праці управління Держпраці у Сумській області Берлет Аліни Олександрівни, що виразилася у нез`ясуванні під час інспекційного відвідування чи допускав позивач або ОСОБА_2 ОСОБА_3 до роботи як працівника за трудовим договором; - визнання незаконною та протиправної бездіяльності інспектора праці управління Держпраці у Сумській області Загребельної Марії Сергіївни, що виразилася у нез`ясуванні під час інспекційного відвідування чи допускав позивач або ОСОБА_4 ОСОБА_5 до роботи як працівника за трудовим договором; - визнання незаконною та протиправної бездіяльності інспекторів праці управління Держпраці у Сумській області Загребельної Марії Сергіївни та Берлет Аліни Олександрівни щодо невнесення перед початком здійснення державного нагляду запису до журналу реєстрації заходів державного нагляду та ненадання ФОП ОСОБА_1 перед початком інспекційного відвідування копії направлення; - скасування припису №СМ2033/1827/АВ/П від 05.11.2019. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Загребельної Марії Сергіївни, Інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Берлет Аліни Олександрівни, Начальника управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Сумській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Припис про усунення виявлених порушень №СМ2033/1827/АВ/П від 05 листопада 2019 року інспекторів праці Управління Держпраці у Сумській області Берлет Аліни Олександрівни та Загребельної Марії Сергіївни . В решті задоволення позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5763,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Сумській області. 07.09.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду від представника позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Ошеки О.А. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якому останній просить суд першої інстанції вирішити питання про розподіл судових витрат. Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2021р. заяву представника позивача про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу у справі №440/87/20 задоволено частково. Стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн. В іншій частині заяву залишено без задоволення. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №440/87/20 в частині часткового залишення без задоволення його заяви і безпідставного та незаконного зменшення належного йому розміру відшкодування витрат на правничу допомогу і змінити у цій частині вказане рішення про задоволення його заяви повністю і стягнути з відповідача на його користь відшкодування витрат на правничу допомогу у даній справі у розмірі 57500, 00 грн. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що не згоден із оскаржуваним додатковим рішенням від 16.09.2021 року в частині часткового залишення без задоволення вказаної заяви і безпідставного зменшення належного йому розміру відшкодування витрат на правничу допомогу. Вказує на те, що чинним Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) не передбачено залежності часу надання правничої допомоги від рівня складності справи, проте судом першої інстанції було здійснено порівняння часу надання правничої допомоги і рівня складності справи. Зазначає про необґрунтованість рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції не було зазначено на підставі чого було визначено розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь у сумі 5000, 00 грн. Посилається на те, що порівнявши зміст приписів ч.9 ст.139 КАС України і тексту оскаржуваного додаткового рішення, не важко установити, що законодавець не приписував судам при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати того, що цей спір: виник у справі незначної складності; не характеризується наявністю виключної правової проблеми; не характеризується значним суспільним інтересом до її розгляду; не характеризується великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів, проте із змісту оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції вбачається, що все зазначене вище судом було враховано, незважаючи на те, що врахування зазначеного не передбачено процесуальним законом. Посилається, що законодавець визначив для встановлення співмірності час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а суд першої інстанції використовував не витрачений, а необхідний для виконання відповідних робіт Вказує, що всі заявлені позивачем по даній справі позовні вимоги є немайновими, тобто не мають розміру, а тому у даній справі відсутні законні підстави для покладення на сторони судових витрат (зокрема, на правничу допомогу) пропорційно до розміру або кількості задоволених позовних вимог, відповідно є підстави покласти на відповідачів судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору, бо таке право суду передбачено приписами ч.8 ст.139 КАС України. Посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення мало місце втручання суду першої у договірні відносини між адвокатом та позивачем у частині визначення розміру гонорару та зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони за відсутності обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, а таке втручання суперечило принципу свободи договору. Крім того, зазначає, що тривалий час така стаття витрат, як «гонорар успіху» адвоката, не включалася судом до переліку витрат, які слід відшкодувати, однак згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020 р. «гонорар успіху» адвоката було визначено як «витрату з відкладальною умовою» та визнано, що «гонорар успіху» може бути включений до списку витрат, які підлягають відшкодуванню. Вважає, що фактично в матеріалах даної справи фактично відсутнє клопотання відповідача - про зменшення розмір витрат на правничу допомогу, зазначаючи при цьому, що в матеріалах справи є, щоправда, не заперечення, а лише його копія, яка до суду надійшла електронною поштою (а не через систему "Електронний суд") 15.09.2021 року, а докази перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на копії із використанням підсистеми "Електронний суд" відсутні в матеріалах справи, тобто суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що спосіб звернення відповідача є таким, що не передбачений чинним процесуальним законодавством. Крім того, вказує, що відповідач у цьому запереченні не заперечує всю суму витрат на правничу допомогу. Окрім того, посилається на те, що електронний лист з копією заперечення підписано ЕЦП ОСОБА_8 , проте матеріали справи не містять документів, які б підтверджували її повноваження, як представника відповідача, від імені якого подано копію заперечення. Прохав не враховувати вказане заперечення відповідача. Також, посилається на неповноту встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи. Вважає, що у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу у даній справі. Посилається в обґрунтування своїх вимог на практику Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду. Вважає, що підставами для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції частково та зміни його у відповідній частині є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права. Управління Держпраці у Сумській області направило на електронну пошту суду апеляційної інстанції листа, який містив кваліфікований електронний підпис, з відзивом на апеляційну скаргу, в якій відповідач заперечуючи проти вимог скарги у повному обсязі, прохав залишити апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні з урахуванням приписів ст.229 КАС України. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з необхідності частково задовольнити заяву представника позивача про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу у справі №440/87/20, стягнувши на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. В іншій частині заяву залишивши без задоволення. Колегія суддів приймаючи рішення у даній справі, виходить з наступного. Так, згідно зі ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Колегія суддів звертає увагу, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За змістом ч.ч.7,9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз наведених вище норм КАС України дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З урахуванням вимог ст.ст.73-74 КАС України витрати на професійну правничу допомогу повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами. Як вбачається з матеріалів даної справи, на підтвердження понесених витрат позивачем до суду першої інстанції було надано завірені копії наступних документів: - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1375 (том 4, а.с. 243); - договори (угоди) договори про надання правничої (правової, юридичної) допомоги (том 4, а.с. 244- 245), зі змісту яких вбачається, що за надання адвокатом Ошека О.А. клієнту ( ОСОБА_1 ) професійної правничої допомоги клієнт ( ОСОБА_1 ) зобов`язується сплатити адвокату Ошека О.А. гонорар у розмірі 1000 грн. 00 коп. (одну тисячу грн. 00 коп.) за кожну годину надання адвокатом клієнту професійної правничої (правової, юридичної) допомоги; - додаткова угода до договору (угоди) договори про надання правничої (правової, юридичної) допомоги від 29.11.2019 року (том 4, а.с.246), відповідно до якої сторони дійшли згоди про те, що за договором гонорар, який клієнт має сплатити адвокату за ведення у суді справи №440/87/20 складається з кількох частин: одна з яких передбачена умовами договору і визначається умовами погодинної оплати, а інша визначається у фіксованому розмірі 16500 грн. 00 коп. ( шістнадцять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) і оплачується на умовах та званого "гонорару успіху"; - 2 квитанції б/н від 16.06.2021 на суму 16 500,00 та від 04.09.2021 на суму 41 000,00 грн. (том 4, а.с.246, зворотня сторінка); - звіт адвоката з детальним описом наданої правничої допомоги у справі №440/87/20 за договором від 29.11.2019 року від 06.09.2021 (том 4, а.с. 247). Зазначені вище документи фактично підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції. Так, зі змісту наведеного вище звіту адвоката з детальним описом наданої правничої допомоги у справі №440/87/20 за договором від 29.11.2019 року вбачається, що на виконання умов вказаного договору адвокатом Ошека О.А. було надано клієнту (ОСОБА_1) наступну правничу допомогу: 1) ознайомлення і аналіз документів та інформації, наданих Клієнтом, на предмет наявності чи відсутності підстав для оскарження Припису про усунення виявлених порушень №СМ2033/1827/АВ/П від 05.11.2019 року, а також щодо оскарження дій та бездіяльності інспекторів праці та Управління праці та Управління Держпраці в Сумській області щодо інспекційного відвідування магазинів Клієнта 23-25.10.2019 року щодо складення акту №СМ 2033/1827/АВ від 25.10/2019 року, а також щодо винесення зазначеного припису та ін., консультація за результатами вказаного аналізу з наданням в усній формі правого висновку - це тривало загалом 04 години 00 хвилин. 2) складення тексту позовної заяви - це тривало 17 годин 00 хвилин (без урахування часу на цитування статей законів та НПА, судових рішень у інших справах). 3) ознайомлення з ухвалою від 08.01.2020 року про усунення недоліків позовної заяви, здійснено її аналіз, надано Клієнту консультація щодо подальших дій - це тривало 01 година 00 хвилин.; 4) складення тексту уточненої позовної заяви це тривало 03 години 00 хвилин.; 5) ознайомлення з ухвалою від 10.02.2020 року, здійснено її аналіз, надано Клієнту консультацію щодо подальших дій - це тривало 01 годину 00 хвилин.; 6) ознайомлення з ухвалою від 10.03.2020 року, здійснено її аналіз, надано Клієнту консультацію щодо подальших дій - це тривало 01 годину 00 хвилин. 7) складення тексту апеляційної скарги на ухвалу від 10.03.2020 року, здійснено її аналіз, надано клієнту консультацію щодо подальших дій - це тривало 03 години 00 хвилин; 8) ознайомлення з ухвалою від 18.01.2021 року, здійснено її аналіз, надано Клієнту консультацію щодо подальших дій - це тривало 01 годину 00 хвилин. 9) виконання ухвали від 18.01.2021року - це тривало 01 годину 00 хвилин. 10) ознайомлення з матеріалами справи і зняття з них копій у суді і здійснення представництва у суді у судових засіданнях - це тривало загалом 4 години. 11) аналіз відзивів і наданих відповідачами матеріалів, консультація щодо реагування на надані відповідачами відзиви і матеріали - це тривало загалом 02 години 00 хвилин. 12) складення заяв з процесуальних питань по даній справі - це тривало загалом - 02 години 00 хвилин. Разом 41 год. 00 хв. Розрахунок розміру погодинного гонорару 1000, 00 грн./год. х 41 год. = 41000, 00 грн.; гонорар успіху = 16 500, 00 грн. Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Відповідно до ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Окрім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 р. по справі №826/9047/16. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що за наслідками розгляду даної справи у суді першої інстанції рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 року вимоги позову ФОП ОСОБА_1 до Інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Загребельної Марії Сергіївни, Інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Берлет Аліни Олександрівни, Начальника управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Сумській області лише частково було задоволено, шляхом визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень №СМ2033/1827/АВ/П від 05 листопада 2019 року інспекторів праці Управління Держпраці у Сумській області Берлет Аліни Олександрівни та Загребельної Марії Сергіївни . В решті задоволення позовних вимог відмовлено. За позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії. Надаючи правову оцінку виконаній адвокатом Ошека О.А. правничій допомозі позивачу, що зазначена у звіті адвоката з детальним описом наданої правничої допомоги у справі №440/87/20 за договором від 29.11.2019 року (далі по тексту - звіт), який датований 06.09.2021, колегія суддів вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу (розмір погодинного гонорару) у розмірі 41 000, 00 грн. є необґрунтованим, враховуючи у даному випадку такий критерій, як реальність адвокатських витрат (встановлення їхньої необхідності), а також критерій витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт (надання послуг). Крім того, колегія суддів критично оцінює докази, які були надані позивачем в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи вимоги ст.ст.73-74 КАС України. Зокрема, щодо виконаної роботи (наданої послуги) позивачу адвокатом Ошека А.О., яка зазначена у п.1 вказаного звіту - "ознайомлення і аналіз документів та інформації, наданих Клієнтом, на предмет наявності чи відсутності підстав для оскарження Припису про усунення виявлених порушень №СМ2033/1827/АВ/П від 05.11.2019 року, а також щодо оскарження дій та бездіяльності інспекторів праці та Управління праці та Управління Держпраці в Сумській області щодо інспекційного відвідування магазинів Клієнта 23-25.10.2019 року щодо складення акту №СМ 2033/1827/АВ від 25.10/2019 року, а також щодо винесення зазначеного припису та ін., консультація за результатами вказаного аналізу з наданням в усній формі правого висновку" на яку було витрачено 4 год. 00 хв., то колегія суддів, враховуючи те, що вказана справа не є значної складності, а також з огляду на обсяг інформації, яку необхідно було опрацювати адвокатом Ошека О.А. вважає, що фактично вказана виконана робота (надана послуга) не є самостійною, а є частиною (складовою) виконаної роботи (наданої послуги), яка зазначена у п. 2 цього ж звіту, а саме "складення тексту позовної заяви". При цьому, надаючи правову оцінку вже зазначеній вище виконаній роботі (наданій послузі) у п.2 звіту - "складення тексту позовної заяви", на складання якої, як зазначає адвокат Ошека О.А., ним було витрачено 17 годин 00 хвилин (без урахування часу на цитування статей законів та НПА, судових рішень у інших справах), колегія суддів зазначає, що дана справа не є значної складності, по таким категоріям справ є стала судова практика, а тому складення тексту позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знання, і як наслідок час витрачений адвокатом Ошека О.А. на складення такої заяви є суттєво завищеним і не вимагав такої кількості часу. Наведені вище висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21 січня 2021 року по справі №280/2635/20. Також, надаючи правову оцінку виконаній роботі (наданій послузі), зазначеній у п.7 звіту - "складення тексту апеляційної скарги на ухвалу від 10.03.2020 року, здійснено її аналіз, надано клієнту консультацію щодо подальших дій" на яку було витрачено 3 год. 00 хв., колегія суддів зазначає, що зі змісту наявної в матеріалах даної справи апеляційної скарги на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року вбачається, що час витрачений на її складання є суттєво завищеним адвокатом Ошека А.О. і об`єктивно не міг вимагати такої кількості часу. Крім того, оцінюючи виконану адвокатом Ошека А.О. роботу (надану послугу), зазначену у п.5 звіту - "ознайомлення з ухвалою від 10.02.2020 року, здійснено її аналіз, надано Клієнту консультацію щодо подальших дій" на яку було витрачено 1 год. 00 хв., колегія суддів критично ставиться до вказаної виконаної роботи (наданої послуги), враховуючи зазначений адвокатом час ознайомлення з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року, якою було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ФОП ОСОБА_1 , яка об`єктивно не могла вимагати стільки часу для ознайомлення з її змістом. Також, надаючи правову оцінку іншим, зазначеним адвокатом Ошека А.О. у звіті виконаним останнім роботам (наданим послугам), колегія суддів звертає увагу, що частина виконаних робіт (наданих послуг), які адвокат виділяє окремо від інших, з зазначенням у цьому звіті витраченого часу на їх виконання, фактично є частиною (складовою) інших робіт (наданих послуг) і об`єктивно не можуть вважатися окремо виконаними роботами (наданими послугами), а саме: - п.3 звіту адвоката "ознайомлення з ухвалою від 08.01.2020 року про усунення недоліків позовної заяви, здійснено її аналіз, надано Клієнту консультація щодо подальших дій" є частиною (складовою) виконаної роботи (наданої послуги), зазначеної у п.4 звіту адвоката "складення тексту уточненої позовної заяви"; - п.6 "ознайомлення з ухвалою від 10.03.2020 року, здійснено її аналіз, надано Клієнту консультацію щодо подальших дій" є частиною (складовою) виконаної роботи (наданої послуги), зазначеної у п.7 "складення тексту апеляційної скарги на ухвалу від 10.03.2020 року, здійснено її аналіз, надано клієнту консультацію щодо подальших дій"; - п.8 "ознайомлення з ухвалою від 18.01.2021 року, здійснено її аналіз, надано Клієнту консультацію щодо подальших дій" є частиною (складовою) виконаної роботи (наданої послуги), зазначеної у п.9 "виконання ухвали від 18.01.2021року ". Також колегія суддів звертає увагу, що зазначена адвокатом Ошека А.О. у п.12 звіту виконана робота (надана послуга) - "складення заяв з процесуальних питань по даній справі" є неконкретною, оскільки взагалі незрозумілим є які саме заяви з процесуальних питань складалися цим адвокатом у даній справі, а тому вона не може враховуватися в якості виконаної роботи (наданої послуги). Враховуючи наведені вище недоліки, колегія суддів критично оцінює зазначений звіт адвоката, який в даному випадку є основним документом, що підтверджує факт виконання робіт, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги та який з огляду на приписи ч.4 ст.134 КАС України береться для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат. При цьому, інші документи, що надані в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу безпосередньо не свідчать про факт виконання робіт (надання послуг) та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а лише підтверджують повноваження адвоката, факт укладання угоди, її оплату. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача сум "гонорару успіху" адвоката у розмірі 16 500, 00 грн., то колегія суддів зазначає наступне. Так, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, а також не є професійною правничою допомогою в розумінні положень КАС України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат. Більше того, позитивне, так само як і негативне, рішення у справі є наслідком виконання адвокатом адвокатської діяльності, але не є безпосередньою діяльністю адвоката, оскільки адвокат безпосередньо не приймає відповідне рішення. Також слід враховувати, що поняття «гонорар успіху» не містить чіткого законодавчого врегулювання. При цьому, при визначенні суми відшкодування необхідно виходити саме з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, необхідно оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Наведений вище висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 травня 2020 року по справі №904/4507/18. З огляду на вже зазначені вище висновки щодо того, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу (розмір погодинного гонорару) у розмірі 41 000, 00 грн. є необґрунтованим, враховуючи у при цьому такий критерій, як реальність адвокатських витрат (встановлення їхньої необхідності), а також критерій витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт (надання послуг), колегія суддів вважає, що заявлені позивачем витрати на сплату "гонорару успіху" адвоката у фіксованому розмірі 16 500, 00 грн. є безпідставними. При цьому, колегія суддів зазначає, що позов ФОП ОСОБА_1 до Інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Загребельної Марії Сергіївни, Інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Берлет Аліни Олександрівни, Начальника управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Сумській області визнання протиправним та скасування рішення був задоволений судом першої інстанції лише частково. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що тривалий час така стаття витрат, як «гонорар успіху» адвоката, не включалася судом до переліку витрат, які слід відшкодувати, однак згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020 р. «гонорар успіху» адвоката було визначено як «витрату з відкладальною умовою» та визнано, що «гонорар успіху» може бути включений до списку витрат, які підлягають відшкодуванню, то колегія суддів, не заперечуючи можливості включення «гонорар успіху» до складу судових витрат, відхиляє ці доводи з огляду на зазначені вище висновки. Окрім того, загальна сума заявлених витрат позивача на правничу допомогу адвоката у даній справі складає 57 500, 00 грн., що в даному випадку виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Колегія суддів зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. не оскаржується учасниками по даній справі, а в частині відмови у задоволенні іншої частини вимог заяви представника позивача про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу у справі №440/87/20 додаткове рішення суду першої інстанції є фактично правильним. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що чинним КАС України не передбачено залежності часу надання правничої допомоги від рівня складності справи, проте судом першої інстанції було здійснено порівняння часу надання правничої допомоги і рівня складності справи, то колегія суддів зазначає, що час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) є однією із складових, який впливає на вартість таких робіт і він повинен бути об`єктивним і реальним. Відповідно помилковими є висновки скаржника про неможливість надання оцінки судом часу витраченого на виконання відповідних робіт (надання послуг), враховуючи при цьому складність даної справи, обсяг досліджених документів і т.п. Крім того, щодо доводів апеляційної скарги про те, що у даній справі у суду відсутні законні підстави для покладення на сторони судових витрат (зокрема, на правничу допомогу) пропорційно до розміру або кількості задоволених позовних вимог, мотивуючи це тим, що всі заявлені позивачем вимоги є немайновими, тобто не мають на розміру, то колегія суддів зазначає наступне. Так, дійсно вимоги ФОП ОСОБА_1 до Інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Загребельної Марії Сергіївни, Інспектора праці Управління Держпраці у Сумській області Берлет Аліни Олександрівни, Начальника управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Сумській області визнання протиправним та скасування рішення є немайновими. При цьому, відповідно до абз.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат пропорційним до предмета спору. Оскільки у даній справі вимоги ФОП ОСОБА_1 судом першої інстанції були задоволені лише частково, тому стягнення витрат на правничу допомогу можливо щодо задоволених позовних вимог. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що порівнявши зміст приписів ч.9 ст.139 КАС України і тексту оскаржуваного додаткового рішення, не важко установити, що законодавець не приписував судам при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати того, що цей спір: виник у справі незначної складності; не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не характеризується значним суспільним інтересом до її розгляду, не характеризується великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів, проте із змісту оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції вбачається, що все зазначене судом було враховано, незважаючи на те, що врахування зазначеного не передбачено процесуальним законом, то колегія суддів відхиляє наведені доводи, як такі, що не впливають на вирішення даної справи, оскільки, як вже зазначалося вище, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим з огляду на не підтвердження реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої необхідності) щодо частини виконаних робіт (наданих послуг), а також з огляду на необґрунтоване завищення витраченого часу на виконання певних робіт (наданих послуг). Доводи апеляційної скарги про те, що законодавець визначив для встановлення співмірності час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а суд першої інстанції використовував не витрачений, а необхідний для виконання відповідних робіт не впливають на вирішення даної справи. Крім того, щодо посилання в апеляційній скарзі на наявність підстав покласти на відповідачів судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору, бо таке право суду передбачено приписами ч.8 ст.139 КАС України, то колегія суддів відхиляє наведені посилання, як такі, що суперечать наведеним вище висновкам. Доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення мало місце втручання суду першої у договірні відносини між адвокатом та позивачем у частині визначення розміру гонорару та зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони за відсутності обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, а таке втручання суперечило принципу свободи договору є необґрунтованими, у т.ч. з урахуванням наведених вище висновків щодо критичної оцінки судом доказів, наданих позивачем в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, суд не погоджується з доводами позивача, що витрати останнього на професійну правничу допомогу підтверджуються належними доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу у даній справі є необґрунтованими, враховуючи зазначене вище. Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі в обґрунтування своїх вимог на практику Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду, то колегія суддів вважає, що з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України врахуванню у даній справі підлягають правові позиції Верховного Суду (у т.ч. Великої Палати Верховного Суду) на які посилається суд у даному рішенні (постанові). Щодо доводів апеляційної скарги про те, що фактично в матеріалах даної справи фактично відсутнє клопотання відповідача - про зменшення розмір витрат на правничу допомогу, зазначаючи при цьому, що в матеріалах справи є, щоправда, не заперечення, а лише його копія, яка до суду надійшла електронною поштою ( а не через систему «Електронний суд») 15.09.2021 року, а докази перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на копії із використанням підсистеми "Електронний суд" відсутні в матеріалах справи, тобто суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що спосіб звернення відповідача є таким, що не передбачений чинним процесуальним законодавством, а також доводів апеляційної скарги про те, що електронний лист з копією запереченню підписано ЕЦП ОСОБА_8 , проте матеріали справи не містять документів, які б підтверджували її повноваження, як представника відповідача, від імені якого подано копію заперечення, то колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, останні містять заперечення щодо суми судових витрат Управління Держпраці у Сумській області за підписом начальника управління Ю. Семиног, в якому останнє заперечуючи проти вимог позивача про стягнення з Управління витрат на професійну правничу допомогу посилалося на їх безпідставність та необґрунтованість. Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема у рішенні у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України», звертав увагу на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом. Колегія суддів хоча і погоджуючись частково з доводами апеляційної скарги щодо певних недоліків вказаного вище заперечення, в частині способу його подання та відсутності документів, які б підтверджували повноваження особи, яка підписала цифровим підписом таке заперечення і направила його електронною поштою, проте зазначає, що такі доводи не впливають на вирішення даної справи з огляду на викладені вище висновки про те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, з огляду на не підтвердження реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої необхідності) щодо частини виконаних робіт (наданих послуг), а також необґрунтоване завищення витраченого часу на виконання певних робіт (наданих послуг). Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що підставами для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції частково та зміни його у відповідній частині є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права, то колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки у ході апеляційного перегляду даної справи не було встановлено підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції відповідно до приписів ч.1 ст.317 КАС України. При цьому, відповідно до абз.2 ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що не підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 по справі № 440/87/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Г.Є. Бершов З.Г. Подобайло Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено 07.06.2022 року.