Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/11023/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/11023/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Карпушової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки від 27.06.2023 № ФЧ52714 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.02.2023, на підставі довідки від 27.06.2023 № ФЧ52714 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 620/11023/23, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено повністю. Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 27.06.2023 № ФЧ52714 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 27.06.2023 № ФЧ52714 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 620/11023/23. Свою заяву мотивував тим, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 620/11023/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провело перерахунок пенсії позивача не у відповідності до довідки від 27.06.2023 № ФЧ52714 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023, оскільки сума грошового забезпечення для обчислення пенсії складає 28267,54 грн., а відповідачем проведено перерахунок пенсії з розміру 18551,83 грн. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області строк для надання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 620/11023/23 до 04.10.2024. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано до суду звіт про виконання судового рішення від 21.10.2024 № 2500-0802-8/70748, в якому зазначено, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 620/11023/23 було проведено перерахунок пенсії позивача і розмір пенсії згідно перерахунку складає 28267,57 грн. У подальшому рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 по справі № 620/17692/23 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 01.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», тому позивачу було проведено перерахунок пенсії виходячи з грошового забезпечення станом на 01.03.2018 в розмірі 18551,83 грн. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області у прийнятті звіту про виконання судового рішення від 21.10.2024 № 2500-0802-8/70748. Накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ОСОБА_2 штраф у сумі 60560,00 грн. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 620/11023/23 до 30.01.2025. Відмовляючи у прийнятті звіту про виконання рішення та накладаючи штраф, суд першої інстанції вказав, що як слідує зі звіту про виконання судового рішення та доданих до нього доказів, позивачу було проведено перерахунок пенсії виходячи з грошового забезпечення станом на 01.03.2018 в розмірі 18551,83 грн. Водночас, згідно копії довідки від 27.06.2023 № ФЧ52714 про розмір грошового забезпечення, на підставі якої суд зобов`язав здійснити перерахунок пенсії позивачу, розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для обчислення пенсії позивачу повинен складати 28267,57 грн. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахунок та виплата пенсії позивачу здійснюється не у відповідності до довідки від 27.06.2023 № ФЧ52714, що свідчить про невиконання судового рішення. Твердження відповідача про те, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 по справі № 620/17692/23 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 01.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., у зв`язку з чим позивачу проведено перерахунок пенсії, виходячи з грошового забезпечення станом на 01.03.2018 в розмірі 18551,83 грн., суд першої інстанції вважав безпідставними та не обґрунтованими, оскільки виплата доплати за вказаним судовим рішенням жодним чином не впливає на перерахунок і виплату пенсії позивачу згідно довідки від 27.06.2023 № ФЧ52714 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти звіт про виконання судового рішення і скасувати накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 620/11023/23 було проведено перерахунок пенсії позивача і розмір пенсії згідно перерахунку складає 28267,57 грн. Однак, апелянт вказав, що з плином часу законодавство та правове регулювання певних суспільних відносин змінюється, а передбачені раніше блага не завжди зберігаються в майбутньому. Зокрема, у подальшому рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 по справі № 620/17692/23 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 01.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», тому позивачу було проведено перерахунок пенсії виходячи з грошового забезпечення станом на 01.03.2018 в розмірі 18551,83 грн. Також апелянт вказує, що судом першої інстанції порушено порядок розгляду звіту про виконання судового рішення з огляду на здійснення розгляду в письмовому провадженні без виклику сторін. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. 31 січня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про розгляд справи за участю сторони з огляду на важливе значення справи для відповідача. Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Так, Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні). Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом. Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21. Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення). Суд апеляційної інстанції зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення. Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/926/21. Важливість виконання судового рішення також підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки, затвердженою Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021, у якій зазначено, що основними проблемами, які зумовлюють необхідність подальшого удосконалення організації функціонування судової влади та здійснення правосуддя, є, зокрема, неналежне виконання судових рішень, неефективність механізмів судового контролю за виконанням судових рішень. Крім того, згідно з параграфом 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021, до стратегічних цілей підвищення гарантій захисту прав людини віднесено, зокрема, наявність ефективних механізмів виконання судових рішень. Також, як зазначено у пункті 1 розділу ІІ Рекомендацій Rec(2003)16, Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у сфері адміністративного права» (on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law), держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені (coercive fine). Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» (on the quality of judicial decisions) з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень. Так, з метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до частин першої-третьої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням. Як встановлено судом першої інстанції, згідно копії довідки від 27.06.2023 № ФЧ52714 про розмір грошового забезпечення, на підставі якої суд зобов`язав здійснити перерахунок пенсії позивачу, розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для обчислення пенсії позивачу повинен складати 28267,57 грн. Згідно з поданим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області спірним звітом про виконання судового рішення від 21.10.2024 № 2500-0802-8/70748, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 по справі № 620/11023/23 було проведено перерахунок пенсії позивача і розмір пенсії згідно перерахунку складає 28267,57 грн. Разом з тим, відповідач вказав, що у подальшому рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 по справі № 620/17692/23 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 01.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», тому позивачу було проведено перерахунок пенсії виходячи з грошового забезпечення станом на 01.03.2018 в розмірі 18551,83 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахунок та виплата пенсії позивачу здійснюється не у відповідності до довідки від 27.06.2023 № ФЧ52714, що, в свою чергу, свідчить про невиконання судового рішення. Апелянт в обґрунтування фактичного невиконання судового рішення у цій справі посилається на виконання ним наступного рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 по справі № 620/17692/23 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 01.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Однак, як вірно наголосив суд першої інстанції, виплата доплати за вказаним судовим рішенням жодним чином не впливає на перерахунок і виплату пенсії позивачу згідно довідки від 27.06.2023 № ФЧ52714 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023. Необхідність виконання судового рішення, ухваленого в подальшому, не може бути підставою для невиконання судового рішення в цій справі, до того, враховуючи, що вказані рішення не суперечать один одному та взагалі стосуються різних правовідносин, що не пов`язані між собою. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 361/2109/17 вказав, що накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафних санкцій є заходом для забезпечення права громадян на судовий захист у разі невиконання рішення суду. Для того щоб накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень, суд повинен встановити, що рішення суду не виконано та з`ясувати причини її невиконання. Специфіка застосування санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює та яким не забезпечено виконання судового рішення у встановлений строк. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов`язані з невиконанням судового рішення в цій справі. Враховуючи вищевикладене, накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про його ухилення від виконання рішення суду. Апеляційна скарга не містить доводів щодо відсутності причин для накладення штрафу, оскільки відповідач вважає рішення виконаним, що спростовано вище. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку невиконання судового рішення не залежить від фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів у суб`єкта владних повноважень, а пов`язано з недобросовісністю його дій, які свідчать фактично про ухилення від виконання судового рішення. З урахуванням приписів ст. 382, 382-3 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, який відповідальний за виконання рішення суду, в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Колегія суддів також відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про порушення судом першої інстанції порядку розгляду звіту про виконання судового рішення з огляду на здійснення розгляду в письмовому провадженні без виклику сторін, оскільки відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. Відтак, за загальним правилом звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення розглядається саме в порядку письмового провадження. Розгляд у судовому засіданні з повідомленням учасників справи є правом, а не обов`язком суду, і передбачений за ініціативою суду чи клопотанням сторін. При цьому, в межах спірних правовідносин, відповідач до суду з відповідним клопотанням не звертався. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для прийняття звіту про виконання судового рішення та наявність правових підстав для накладення штрафу на відповідача. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, О.В. Карпушова