LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд620/14689/24

від 07.07.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року - задовольнити.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/14689/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Карпушової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неподанні інформації Національній академії Державної прикордонної служби ім. Б. Хмельницького про безпосередню участь позивачем у бойових діях з 01.08.2022 по 12.10.2022 та зобов`язати вчинити відповідні дії. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що обставини, які можуть бути поважними причинами пропуску строку повинні виникнути та існувати саме в період перебігу та на дату закінчення такого строку, а не поза його межами. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Після надходження матеріалів справи ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2024 року до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху, визначено спосіб та встановлено 10-денний строк для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином. 25 листопада 2024 року, на виконання ухвали суду, представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що з 2022 року та станом на 08.12.2023 позивач був діючим військовослужбовцем, який проходив службу під час правового режиму воєнного стану, яка значно відрізняється від служби в мирний час. Практично кожного дня, цілодобово виконував завдання з оборони країни, що ускладнювало, а в деяких випадках унеможливлює звернення до суду у встановлені законом строки. Крім того, документи, які підтверджували безпосередню участь у бойових діях, як і документи на підтвердження вчинення саме відповідачем бездіяльності, позивач отримав поза межами строку, встановленого законом для звернення до суду за захистом порушеного права. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Суд першої інстанції при поверненні позовної заяви виходив з того, що предметом спору є протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у неподанні відповідачем інформації до Національної академії Державної прикордонної служби ім. Б. Хмельницького про безпосередню участь позивачем у бойових діях з 01.08.2022 по 12.10.2022, зобов`язання вчинити певні дії. Суд прийняв до уваги посилання представника позивача як на поважну причину пропуску строк за період до з 12.10.2022 по 08.12.2023, водночас вказав, що обґрунтувань та доказів поважності причин пропуску строку за період з 08.12.2023 (день виключення зі списків особового складу) по день звернення до суду (05.11.2024) суду не надано. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Так, як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2024 року до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху, визначено спосіб та встановлено 10-денний строк для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином. Відповідно до частин третьої, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Згідно з приписами частин п`ятої, шостої статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Суд першої інстанції при поверненні позовної заяви виходив з того, що предметом спору є протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у неподанні відповідачем інформації до Національної академії Державної прикордонної служби ім. Б. Хмельницького про безпосередню участь позивачем у бойових діях з 01.08.2022 по 12.10.2022, зобов`язання вчинити певні дії. Суд прийняв до уваги посилання представника позивача як на поважну причину пропуску строк за період до з 12.10.2022 по 08.12.2023, водночас вказав, що обґрунтувань та доказів поважності причин пропуску строку за період з 08.12.2023 (день виключення зі списків особового складу) по день звернення до суду (05.11.2024) суду не надано. З таким висновком апеляційний суд не може погодитись з огляду на наступне. Матеріалами справи підтверджується, що предметом спору у цій справі є протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неподанні інформації Національній академії Державної прикордонної служби ім. Б. Хмельницького про безпосередню участь позивачем у бойових діях з 01.08.2022 по 12.10.2022, і до моменту звернення позивача до суду із цим позовом відповідач зазначену інформацію не подав. Апеляційний суд звертає увагу, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи. Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Згідно із частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Пунктом 18 частини першої розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 за №2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Стаття

233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.» Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ураховуючи те, що в цій справі оскаржується саме протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неподанні інформації Національній академії Державної прикордонної служби ім. Б. Хмельницького про безпосередню участь позивачем у бойових діях з 01.08.2022 по 12.10.2022, то предметом спору в цій справі є триваюче порушення прав позивача у виді невиконання суб`єктом владних повноважень свого обов`язку подати таку інформацію. Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Отже, вчинена відповідачем бездіяльність фактично є триваючим правопорушенням, оскільки відсутність дій щодо подання інформації триває з 2022 року. Так, в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення». Разом із цим, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення. Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні. Колегія суддів звертає увагу, що в постанові від 06 лютого 2025 року у справі № № 990/29/22 Велика Палата Верховного Суд констатувала, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку. У справі «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справа Європейського суду з прав людини «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду із цим позовом, оскільки бездіяльність відповідача має триваючий характер. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду. Керуючись ст. 243, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року - задовольнити. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року - скасувати та направити справу до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, О.В. Карпушова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»