Постанова Одеський апеляційний суд № 947/11927/25

Номер провадження: 33/813/1373/25 Номер справи місцевого суду: 947/11927/25 Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., перевіривши апеляційну скаргу адвоката Кочмара Владислава Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду міста Одеси від 24 квітня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року до Київського районного суду міста Одеси від Управління патрульної поліції в Одеській області надійшли матеріали адміністративного провадження разом з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 275329 від 19.03.2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Київського районного суду міста Одеси від 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, 24.05.2025 року за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, адвокат Кочмар Владислав Васильович звернувся до суду з апеляційною скаргою. Разом з апеляційною скаргою подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого заявив, що з матеріалами справи ознайомився лише 21 травня 2025 року, через те, що перебував на лікарняному. Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам закону, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, виходячи із наступного. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу. Перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, що наведено в ст. 294 КУпАП, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Згідно зі ч. 1 ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Частина 2 ст. 271 КУпАП передбачає, що повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. З аналізу вказаних норм права вбачається, що повноваження адвоката на представництво осіб у справах про адміністративні правопорушення посвідчуються такими документами: або довіреністю, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. При цьому, у разі надання до суду ордеру у якості документа, що посвідчує повноваження захисника, то до такого ордеру обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника, засвідченого підписами сторін. З даної апеляційної скарги на постанову Київського районного суду міста Одеси від 24 квітня 2024 року вбачається, що вона підписана в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Мевлідою Дмитром Миколайовичем та направлена останнім за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд до суду 24.05.2024 року (а.с. 21-26). До апеляційної скарги додано ордер серії ВН № 1213643 від 26.01.2025 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Кочмар Владиславом Васильовичем у судах, виданого на підставі договору про надання правової допомоги /доручення органу (установи) , уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №02/01/2025 від 25.01.2025 року (а.с. 27). Також, вказаний ордер не має примітки, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються. Разом з тим, частина 2 ст. 271 КУпАП безумовно вимагає витяг з договору, з зазначенням повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника та засвідчення витягу підписами сторін. Слід зазначити, що така вимога закону про адміністративні правопорушення є обов`язковою і зумовлена тим, що законодавство у справах про адміністративні правопорушення через суворість санкцій фактично є репресивним, у зв`язку з чим повноваження адвоката як захисника повинні бути чітко визначенні та засвідченні підписами сторін. Проте, всупереч вимог ч. 2 ст. 271 КУпАП адвокатом Кочмар В.В. витягу з договору про надання правової допомоги, що укладений між адвокатом та ОСОБА_1 , засвідченого підписами цих сторін, до апеляційної скарги на постанову Київського районного суду міста Одеси від 24 квітня 2024 року додано не було. Не надавався адвокатом витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника, і до суду першої інстанції, за умови того, що наявний в матеріалах справи ордер (а.с.27) виданий 26.01.2025 року, тобто до вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .. За вказаних обставин, апеляційний суд позбавлений можливості визначити обсяг повноважень адвоката на представництво інтересів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в суді апеляційної інстанції. Слід зазначити, що положеннями чинного КУпАП не передбачено залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків. У зв`язку з чим, апеляційна скарга адвоката Кочмара В.В. не може бути прийнята до розгляду судом апеляційної інстанції, оскільки вона подана з порушенням вимог ст. 271 та ст. 294 КУпАП, а саме: адвокат Кочмар В.В. не надав у повному обсязі до апеляційної скарги передбачених законом доказів щодо наявності у нього повноважень на подання апеляційної скарги, у зв`язку з чим така апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що клопотання про поновлення строку не обґрунтовано належними доказами з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Вказаною нормою визначено, що з дня винесення постанови починає обраховуватись строк на апеляційне оскарження. Відповідно до наведеної норми, апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи. Виходячи із системного аналізу норм процесуального права під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Законом передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, в своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення у справі «Рябих проти Росії»). Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Європейський Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03 квітня 2008 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності. Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, №17160/06 та №35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року). Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк. Норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова суду ухвалена 24.04.2025 року. Також в матеріалах справи міститься ознайомлення ОСОБА_1 про його права та обов`язки підписана останнім власноручно 24.04.2025 року (а.с.12), крім того в оскаржуваній постанові від 24.04.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні, свою вину не визнавав та надавав пояснення. Отже, строк на апеляційне оскарження закінчився 05.05.2025 року. В матеріалах справи наявна заява адвоката Кочмара В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 від 02.05.2025 року про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 18), з якої вбачається, що адвокат Кочмар В.В. ознайомився з матеріалами справи лише 21 травня 2025 року, про що свідчить його власноручний напис (а.с.18 зврот). З апеляційною скаргою адвокат Кочмар В.В. звернувся до суду 24 травня 2025 року до безпосередньо до Одеського апеляційного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 21), а отже із пропуском встановленого статтею 294 КУпАП строку. Заявивши про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення адвокат Кочмар В.В., зазначив, що з 05.05.2025 року по 15.05.2025 року перебував на лікарняному. Доказів неможливості ознайомитися з матеріалами справи у період з 15.05.2025 року до 21.05.2025 року не надав, а тому апеляційний суд вважає необґрунтовані належними та допустимими доказами існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення ним необхідних процесуальних дій у визначений законом строк, не залежали від його волевиявлення, та виникли протягом строку, який пропущено. Доказів про те, що судом чинились будь-які перешкоди в отриманні інформації чи копії судового рішення після оголошення в межах строку на апеляційне оскарження, скаржником не надано, і на такі обставини він не посилається. Крім цього, стороною захисту необґрунтовано належними доказами, не наведено конкретних обставин, за яких сторона захисту не мала змоги реалізувати своє право на отримання копії постанови безпосередньо в суді першої інстанції або шляхом подачі відповідної заяви про її надіслання на його адресу засобами поштового зв`язку. Враховуючи досліджені матеріали справи апеляційний суд встановив, що Лучуку Д.Ю. чітко було відомо про наявність даної справи, що вона перебувала на розгляді в Київському районному суді м. Одеси. Апеляційний суд зазначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані». Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які повязані із зволіканням урозгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта може призвести до порушення прав іншої сторони процесу. Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). Оскільки жодних обставин непереборної сили, які можуть свідчити про наявність протягом двох років одинадцяти місяців та п`ятнадцяти днів з дати ухвалення оскаржуваної постанови перешкод для подання апеляційної скарги на неї у клопотанні ОСОБА_2 зазначено не було, а зазначені підстави неможливості своєчасного звернення до суду не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2025 року. Крім того, слід зазначити, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду. Разом з тим, ставлячи питання про поновлення строку, апелянт не вказує про існування в нього об`єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що унеможливили або значно ускладнили апелянту своєчасно цікавитись про стан розгляду справи за відомим йому протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що складений відносно нього, та відповідно своєчасно оскаржити судове рішення від 24.04.2025 року. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апелянтом не обґрунтовано належним чином поважних і виключних причин пропуску строку на оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2025 року, а тому в поновленні строку на оскарження зазначеної постанови стороні слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 294 КУпАП слід повернути апелянту. Інших доказів, які свідчать про існування поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та які могли бути підставою для його поновлення, матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає роз`яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою на дану постанову суду з наданням належних доказів на представництво інтересів ОСОБА_1 , вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження та з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд наголошує, що положеннями ст. 294 КУпАП прямо визначено, що строк на апеляційне оскарження рахується з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії судового рішення чи ознайомлення з матеріалами справи. Керуючись ст. ст. 271, 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Відмовити адвокату Кочмару Владиславу Васильовичу у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2025 року. Апеляційну скаргу адвоката Кочмара Владислава Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду міста Одеси від 24 квітня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення повернути особі, яка її подала. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький