Постанова 4803 № 215/5709/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6790/25 Справа № 215/5709/24 Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2025 року м. Кривий Ріг справа № 215/5709/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2024 року, яке ухвалено суддею Лиходєдовим А.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, УСТАНОВИВ: У вересні 2024 року ТОВ «Санфорд Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 17 серпня 2017 року між ПАТ « Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z60.288.71072, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 63 957 грн строком на 36 місяців, тобто до 17 серпня 2020 року. Віповідно до умов кредитного договору, позичальник за користування кредитом повинен сплатити річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення Кредитного договору становить 15.50% річних. Одночасно з укладенням Кредитного договору, позичальник уклав з ПрАТ «СК «Уніка Життя», договір від 17 серпня 2017 року добровільного страхування життя. Розмір страхового внеску за цим договором страхування становить 12 709,40 грн. Відповідач виконала свої зобов`язання частково, сплативши банку лише 12 346 грн. 16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті», був укладений договір факторингу № 16/11-23. 29 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ « Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу № 29/12-23, згідно якого до ТОВ « Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 . На підставі наведеного вище позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 62 782,08 грн заборгованості за кредитним договором № Z60.288.71072 від 17 серпня 2017 року, з яких: 34 243,49 грн - заборгованість за основним боргом; 17 203,19 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 8 990,16 грн - інфляційні втрати; 2 345,24 грн - 3% проценти річних та судові витрати у справі. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2024 року позов задоволено, стягнуто на користь ТОВ «Санфорд Капітал» з ОСОБА_1 62 782 грн 08 коп заборгованості за кредитним договором, з яких: 34 243,49 грн - заборгованість за основним боргом; 17 203,19 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 8 990,16 грн - інфляційні втрати; 2 345,24 грн - 3% проценти річних 2422 грн 40 коп судового збору та 7 200 грн витрат на правничу допомогу, а всього стягнуто 72 404 грн 48 коп. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Бражник Д.С., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано жодного доказу (розрахунку) яким чином визначені такі суми, окрім довідки від АТ «Ідея Банк» під назвою «Розрахунок боргу станом на 16 листопада 2023 року», в якій в свою чергу також не зрозуміла природа виникнення такої заборгованості (просто зазначені суми). Апеллянта зазначає, що відповідно до п. 5.7 Кредитного договору, орієнтовною загальною вартістю кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладання Договору складає 194 641,54 грн. Процентна ставка є змінна та складає 15,5 %. Відповідно до паспорту споживчого кредиту орієнтовною загальною вартістю кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 119 249,36 грн. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних 198 600 грн. Крім того, мають розбіжності між собою і графік платежів у самому кредитному договорі та у паспорті споживчого кредиту. Також апеллянт зазначає, що позивачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. Апеллянт посилається на те, що позивачем до стягнення заявлено інфляційні втрати та 3% річних, які були нараховані поточним за період 08.08.2020 по 23.02.2022, які є неправомірними, оскільки заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, з урахуванням оплати, яка була розподілена на послугу, відповідно до нікчемного положення кредитного договору. Крім того, всі нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, здійснених фактором до моменту набуття права вимоги, а саме до 29 грудня 2023 року, є неправомірними, тому такі компенсаційні нарахуванням можуть бути нараховані фактором виключно після отримання права вимоги за зобов`язанням. Крім того апеллянт вважає, що судом першої інстанції не було визначено, що покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, у розмірі, заявленому позивачем, становитиме невиправданий тягар для відповідача, а тому неправомірно не було зменшено розмір заявлених позивачем до стягнення витрат напрвову допомогу. В свою чергу, сторона відповідача зазначає, що судові витрати, які останній поніс на момент подання апеляційної скарги складаються зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Вказана сума є фіксованою та передбачена Договором про надання правової допомоги № 390 від 20 березня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «БРАЖНИК І ПАРТНЕРИ». У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтоване, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2017 року між ПАТ « Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z60.288.71072, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 63 957 грн, на 36 місяців, тобто до 17 серпня 2020 року. Віповідно до умов кредитного договору, позичальник за користування кредитом повинен сплатити річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення Кредитного договору становить 15.50 % річних. Одночасно з укладенням Кредитного договору, позичальник уклав з ПрАТ «СК «Уніка Життя», договір від 17 серпня 2017 року добровільного страхування життя. Розмір страхового внеску за цим договором страхування становить 12 709,40 грн. Відповідач виконала свої зобов`язання частково, сплативши банку 123 460 грн. 16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті», був укладений договір факторингу № 16/11-23. 29 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ « Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу № 29/12-23, згідно якого до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 .. Відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконала у строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит та проценти за його користування не сплатила у повному обсязі. Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 62 782,08 грн, яка складається з: 34 243,49 грн - заборгованості за основним боргом; 17 203,19 грн - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками; 8 990,16 грн - інфляційних втрат; 2 345,24 грн - 3% річних. Встановиши, що відповідачка не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між нею та AT «Ідея Банк» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідачки за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 62 782,08 грн, яка складається з: 34 243,49 грн - заборгованості за основним боргом; 17 203,19 грн - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками; 8 990,16 грн - інфляційних втрат; 2 345,24 грн - 3% річних. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( у тому числі сплатити гроші ), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Судом встановлено, що 17 серпня 2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z60.288.71072. Підписавши вказаний договір, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася та погодилася з умовами договору, при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо визначення розміру процентів за його користування та щомісячної комісії. Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим. Згідно із частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями ст.1077, 1078 ЦК України установлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. 16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті», був укладений договір факторингу № 16/11-23. Відповідно до додатку «Друкований Реєстр Боржників № 1» до вказаного договору факторингу № 29/12-23 від 29 грудня 2023 року ТОВ «ФК «СОНАТІ» серед інших набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z60.288.71072 від 17 серпня 2017 року у розмірі 34 243,49 грн - заборгованості за основним боргом; 17 203,19 грн - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками. (а.с.42). 29 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу № 29/12-23, згідно якого до ТОВ « Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з друкованого реєстру боржників №1, що є додатком до договору факторингу № 29/12-23 від 29 грудня 2023 року, до ТОВ «Санфорд капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z60.288.71072 від 17 серпня 2017 року, сума заборгованості за основним боргом становить 34 243,49 грн - заборгованості за основним боргом; 17 203,19 грн - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками.(а.с.45). Таким чином, після підписання реєстру прав вимог до фактора перейшли всі права та обов`язки клієнта, як сторони, які виникли на підставі кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення договору факторингу. Договори факторингу на вимогу сторін чи зацікавлених осіб не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ «Санфорд капітал» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . Як зазначено Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі". Тобто, відповідачка ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитними договорами перед новим кредитором ТОВ «Санфорд капітал» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами. Наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредиту відповідачкою не спростовано, а також не доведено належними доказами відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором АТ «Ідея Банк». Доводи апеляційної скарги про те, що умови договору щодо нарахування та сплати щомісячної комісії є нікчемними, а тому основна сума заборговансоті має бути зменшена на суму, яку відповідачка вже сплатила на користь банку, як комісію за договором, колегією суддів не приймаються, з огляду на те, що відповідно до частини другої статті 8 Закону № 1734-VIII, в редакції станом на час укладення кредитного договору, до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічний висновкок викладено у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року (справа №199/7014/20, провадження №61-17825св21). За таких обставин, враховуючи, що відповідачка не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між нею та АТ «Ідея Банк» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідачки за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі визначеному позивачем, який в апеляційному порядку не спростовано. У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь позивача. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції. Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2024 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 07 липня 2025 року. Головуючий: Судді: