Ухвала КЦС ВС № 173/566/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2025 року м. Київ справа № 173/566/23 провадження № 61-6853ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Карчагіним Сергієм Володимировичем, на ухвалу Верхньодніпровського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: державний виконавець Самарівського (раніше Новомосковського) державної виконавчої служби у Самарівському (раніше Новомосковського) районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марич Катерина Сергіївна, стягувач ? акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про визнання незаконним дій державного виконавця та визнання оцінки недійсною, ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з скаргою на дії державного виконавця Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марич К.С. (далі ? державний виконавець), в якій просила: поновити строк на оскарження дій державного виконавця та зупинити реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1; визнати дії державного виконавця незаконним, а оцінку, проведену Правобережною товарною біржою 05 грудня 2022 року за № 0912/07, ? недійсною. Вимоги обґрунтовані тим, що скаржниця не отримувала від державного виконавця результатів оцінки, не була присутня під час огляду належного їй нерухомого майна оцінщиком та взагалі протягом тривалого часу перебуває за кордоном, що підтверджується відмітками в її закордонному паспорті. Виконавчий документ, на підставі якого було відкрите виконавче провадження (виконавчий лист № 173/1598/16-ц), виданий на підставі рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року. Разом з тим скаржницею було подано заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з підстави неприйняття скаржником участі під час розгляду справи в жодному з судових засідань в судах першої та апеляційної інстанцій та з підстави підроблення невстановленими особами підпису скаржника на скаргах, заявах, клопотаннях та документах про надання повноважень представнику, який здійснював представництво скаржника під час розгляду справи. 13 лютого 2023 року майно виставлене на торги в системі «СЕТАМ» без належного її повідомлення про результати оцінки майна в порушення ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». В електронних матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1 в АСВП міститься лише скан-копія висновку про вартість квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-яких інших документів про проведення оцінки майна в електронній справі виконавчого провадження № НОМЕР_1 в АСВП немає. Тобто відсутній звіт про оцінку майна, який має бути долучений до матеріалів виконавчого провадження. Тому вважає, що даний звіт відсутній і в паперових матеріалах провадження, що позбавляє її можливості законного права дослідити даний документ на предмет невідповідності приписам законодавства про оцінку майна. При цьому при підготовці та проведенні незалежної експертизи майна передує в будь-якому випадку ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Виходячи з того, що огляд нерухомого майна оцінювачем не здійснювався, така оцінка належного їй нерухомого майна є недійсною. Ухвалою Верхньодніпровського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що зацікавлена сторона може подати державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку і, в разі відмови останнім у призначенні рецензування звіту, може оскаржити його дії. Судом встановлено, що скаржниця не подавала державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку належного їй майна та останнім рецензування звіту не призначалося. Крім того, згідно з Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» суб`єктом оціночної діяльності проводиться ознайомлення з об`єктом оцінки, а не його огляд, як зазначає заявниця в скарзі. Скаржницею не надано доказів на підтвердження того, що проведена оцінка майна є необ`єктивною чи не відповідає дійсній вартості належного їй нерухомого майна. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Зазначив, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення процесуального питання. 29 травня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» адвокат Карчагін С. В. в інтересах скаржниці ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Підставою, на якій подається касаційна скарга, адвокат зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій в оскарженому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15-ц. Касаційна скарга мотивована тим, що оцінка нерухомого майна здійснювалась в межах виконавчого провадження без огляду такого майна, звіт про оцінку нерухомого майна не складався та відсутній в матеріалах виконавчого провадження, що свідчить про порушення державним виконавцем приписів закону. За таких умов оцінка квартири скаржника є незаконною, оскільки не можливо визначити вартість квартири без дослідження внутрішнього оздоблення. Суди не дослідили належним чином матеріали та обставини справи на предмет законності дій державного виконавця та оцінщика, що стало наслідком незаконної відмови в задоволенні скарги скаржниці.Призначення рецензування звіту про оцінку майна у чинній редакції статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено лише в одному випадку - коли оцінка майна проведена суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тому суди неправильно застосували цю норму права. Виконавець не повідомив її про результати оцінки майна в порушення статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що постановою державного виконавця від 25 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 173/1598/16-ц, виданого Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості в розмірі 399 764,91 грн. 11 листопада 2022 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме житлової двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про визначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено суб`єкта оціночної діяльності, ОСОБА_2 , який має сертифікат оціночної діяльності, виданий 20 березня 2020 року НОМЕР_2 Фондом державного майна України , строк дії до 20 березня 2023 року. 14 грудня 2022 року до відділу надійшов висновок суб`єкта оціночної діяльності, згідно з яким вартість житлової двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 становить 845 944 грн. Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду скарги судами)сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим». У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (частина третя статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»). Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна (частини перша, четверта статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15-ц, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що: «визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічного висновку дійшла у своїй постанові Велика Палата Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18). … судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем, для проведення оцінки нерухомого майна за правилами статей 20, 57 Закону України «Про виконавче провадження» залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. При цьому встановлено, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів отримання оцінювачем необхідної та достовірної інформації про майно (будинок та земельні ділянки) для проведення оцінки. У свою чергу, в звіті про незалежну оцінку домоволодіння, складену 01 червня 2017 року оцінювачем не наведено відповідних пояснень про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та пунктів один, шість статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі №910/10956/15 (провадження № 12-74гс21) вказано, що: «9.11. Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. постанову від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, пункт 31 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16). 9.12. Разом із цим в залежності від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон № 1404-VIII розмежовує випадки, за яких залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов`язком виконавця. 9.13. Так, абзац другий частини третьої статті 57 Закону № 1404-VIII визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв`язку із чим зобов`язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року у справі № 643/19696/19 зазначено, що «суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, арешт та оцінку належного йому майна з метою його примусової реалізації для погашення боргу перед ОСОБА_3 , у звіті оцінювача містяться дані про огляд суб`єктом оціночної діяльності об`єкту оцінки, у розділі «Припущення і обмежувальні умови» - містяться застереження і припущення щодо використання результатів оцінки (у зв`язку з не повним оглядом об`єкту); суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що та обставина, що приватний виконавець здійснив опис, арешт та оцінку майна квартири без проникнення до неї, не є безумовною підставою для задоволення скарги, оскільки доступу приватного виконавця до квартири боржник не забезпечив, ухилявся від виконання судового рішення. При цьому відсутність даних про внутрішній огляд об`єкта оцінки не є безумовною підставою для визнання протиправним дій виконавця щодо оцінки майна боржника. За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні скарги, проте не врахував, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Оскільки ОСОБА_1 при розгляді його скарги в суді першої інстанції не надав належних доказів недостовірності звіту про оцінку майна, впливу недоліків проведення огляду об`єкта оцінки на результат такої оцінки, відсутні підстави для висновку про наявність порушеного права боржника, що є самостійною підставою відмови у задоволенні його скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень». Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суди встановили, що ОСОБА_1 не подавала державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку належного їй майна, рецензування цього звіту не проводилось, суду не надано доказів на підтвердження того, що проведена оцінка майна проведена з порушенням встановленого порядку або є необ`єктивною (не відповідає дійсній вартості належного їй нерухомого майна). Встановивши, що ОСОБА_1 не довела порушення своїх прав діями державного виконавця при вчиненні виконавчих дій щодо визначення оцінки арештованого майна, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення її скарги на дії державного виконавця, оскільки відсутність підстав для висновку про наявність порушеного права боржника є самостійною підставою відмови у задоволенні його скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верхньодніпровського суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 рокуу справі № 173/566/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Краснощоков Д. А. Гудима П. І. Пархоменко