Ухвала КЦС ВС № 176/1371/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2024 року м. Київ справа № 176/1371/23 провадження № 61-15797ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мотузом Олександром Володимировичем, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», ВСТАНОВИВ: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О. А. (далі - державний виконавець), яка обґрунтована тим, що Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист № 176/1371/23 про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Схід ГЗК») на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання. З листа начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24 квітня 2024 року вбачається, що державним виконавцем було зупинено вчинення виконавчих дій. Скаржника серед іншого поінформовано, що Законом України від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4, яким до 01 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Схід ГЗК» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Тому державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 1 січня 2025 року. ОСОБА_1 вважає дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій незаконними. Стягнена моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров`ю, в цій конкретній справі підпадає під визначення «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами», оскільки рішення, на виконання якого виданий виконавчий лист, ґрунтується на положеннях КЗпП України. Просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», скасувати відповідну постанову про зупинення вчинення виконавчих дій та зобов`язати відділ поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з ДП «Схід ГЗК» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання. Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що: рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2023 року з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 стягнено 120 000,00 грн відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання; Законом України від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема, що до 01 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Схід ГЗК» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Схід ГЗК»; відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; зважаючи на викладене, державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга є такою, що не підлягає задоволенню. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що: відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадженням», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що державний виконавець діяв відповідно до Закону; оскаржена постанова державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа від 24 жовтня 2023 року № 176/1371/23 на підставі пункту 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» не порушує конституційну вимогу щодо обов`язковості судових рішень, оскільки не припиняє взагалі виконання рішення суду, а лише призупиняє його виконання на строк, встановлений законом; посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, є безпідставним, оскільки наведена практика касаційного суду стосується інших правовідносин, зокрема, у цій справі Верховний Суд розглядав питання повороту виконання рішення про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом. 27 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Касаційна скарга мотивована тим, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я підпадає під перелік виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», зважаючи на те, що підставою для відшкодування моральної шкоди було порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань. Під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця. Судом при винесенні рішення застосовано норми трудового законодавства України, підставою для стягнення моральної шкоди було виключно ушкодження здоров`я при виконання умов трудового договору. Зупинення виконавчого провадження призводить до порушення прав ОСОБА_1 на отримання відшкодування моральної шкоди, несвоєчасного виконання судового рішення, позбавляє його основних джерел доходу після втрати ним значного відсотка працездатності, негативно впливає на стан здоров`я заявника. Судами не враховано висновки Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, що під виплатою варто розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а й інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця. У цій справі Верховний Суд зазначав, що у справах про стягнення інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення. При цьому під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а і інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Отже, у справах щодо стягнення моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, поворот виконання рішення суду не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту: установити, що до 1 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Схід ГЗК»(крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Схід ГЗК». При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 165/1292/21, висновок в якій врахував апеляційний суд, зазначено, що «виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України, про що правильно вказав апеляційний суд. За іншого тлумачення статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» виокремлення в цій правовій нормі серед інших виплат, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, не мало б правового сенсу (за умови, що відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, охоплюється, як вважає заявник, іншими виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами). Оскаржувана постанова державного виконавця не порушує конституційну вимогу щодо обов`язковості судових рішень, оскільки не припиняє взагалі виконання рішення суду, а лише призупиняє його виконання на строк, встановлений законом». Аналогічний висновок при застосуванні пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» наведений у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 176/243/23 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 176/1567/22. Встановивши, що рішення суду про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входять до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», суди зробили обґрунтований висновок, що скарга на дії державного виконавця не підлягає задоволенню. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначено, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Тому правильним є висновок апеляційного суду, що постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, в якій вирішувалося питання щодо повороту виконання судового рішення про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, на підставі частини другої статті 382 ЦПК України в редакції 1963 року, не є релевантною для застосування в цій справі. Натомість апеляційний суд врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 165/1292/21, щодо застосування положення статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», яке за змістом є тотожними пункту 1-4 Закону від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ щодо переліку рішень, за якими вчинення виконавчих дій не зупиняється. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що зупинення виконавчого провадження призводить до порушення його прав на отримання відшкодування моральної шкоди, несвоєчасного виконання судового рішення, не є підставою для задоволення його скарги, оскільки обов`язковою передумовою для задоволення скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є встановлення неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби (частина друга статті 451 ЦПК України). В цій справі встановлено, що державний виконавець діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження». Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 176/1371/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Краснощоков Д. А. Гудима П. І. Пархоменко