Ухвала КЦС ВС № 367/3693/20

У х в а л а Іменем України 23 червня 2025 року м. Київ Справа № 367/3693/20 Провадження № 61-4983ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 (далі - скаржниця), яка діє в інтересах ОСОБА_2 (далі - донька скаржниці), на ухвали Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року та від 3 квітня 2025 року за апеляційною скаргою скаржниці на зафіксовану у протоколі ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року та за заявою ОСОБА_3 (далі - відповідач) про виправлення описки в ухвалі апеляційного суду про закриття апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 (далі - позивачка) до відповідача про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини і в с т а н о в и в:

1. У червні 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їхнього малолітнього сина - ОСОБА_5 (далі - син позивачки) - у сумі 9 100,00 грн щомісячно з дати подання позову та до досягнення дитиною повноліття. 2. 13 липня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області постановив ухвалу, зафіксовану у протоколі, згідно з якою відмовив у прийнятті зустрічного позову відповідача про визначення місця проживання сина та стягнення з позивачки аліментів на його утримання. Того ж дня цей суд ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов позивачки.

3. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, скаржниця звернулася до суду з апеляційною скаргою. 4. 20 березня 2025 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржниці. Мотивував тим, що в оскарженій ухвалі суду першої інстанції не вирішене питання про права скаржниці як особи, яка не брала участі у справі. 5. 21 березня 2025 року відповідач звернувся до суду із заявою про виправлення описки в ухвалі апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржниці. Обґрунтував тим, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що клопотання та заяви щодо розгляду справи від учасників справи не надходили. Вказав, що у відзиві на апеляційну скаргу скаржниці він просив: (1) приєднатися до цієї скарги; (2) надати йому ухвалу суду першої інстанції від 13 липня 2023 року, зафіксовану у протоколі; (3) провести розгляд справи за участю відповідача в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів; (4) дослідити ухвалу суду першої інстанції від 14 березня 2023 року. 6. 3 квітня 2025 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви відповідача про виправлення описки в ухвалі про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржниці. Мотивував так: (1) виправити можна лише ті описки, які мають істотний характер (наприклад, написання прізвищ, імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення). Опискою є явна неточність або незрозуміле формулювання. Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні відбувається як із власної ініціативи суду, так і за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи, незалежно від набрання судовим рішення законної сили. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи на його правосудність (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 990/222/23); (2) те, що заявник вважає опискою в ухвалі апеляційного суду від 20 березня 2025 року, не є опискою, яка підлягає виправленню відповідно до правил статті 269 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 7. 17 квітня 2025 року скаржниця подала на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 12163/0/220-25 від 17 квітня 2025 року), у якій просила скасувати ухвалу апеляційного суду від 20 березня 2025 року та скерувати справу до «відповідного суду» на новий розгляд. Мотивувала тим, що оскаржена ухвала порушує не права скаржниці, а права її з відповідачем доньки. 8. 27 квітня 2025 року скаржниця подала на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 12163/0/220-25 від 28 квітня 2025 року), у якій просила скасувати ухвалу апеляційного суду від 3 квітня 2025 року й ухвалити нове судове рішення про зміну в ухвалі речення «Клопотання та заяви щодо розгляду справи в апеляційній інстанції від учасників справи не надходили» на речення, у якому зазначити про заявлені відповідачем у його відзиві клопотання.

9. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

10. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України). (1) Щодо оскарження ухвали апеляційного суду від 20 березня 2025 року

11. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

12. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу (частина друга статті 352 ЦПК України).

13. Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

14. На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Оскаржене особою, яка не брала участі у справі, судове рішення, має безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи. Тобто суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи й ухвалення рішення судом першої інстанції є скаржник, або у рішенні повинні бути судження про права й обов`язки цієї особи у тих правовідносинах, або рішення має впливати на її права й обов`язки (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 2-10308/2006).

15. Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання їхнього з позивачкою сина та стягнення з останньої аліментів на утримання цієї дитини. Такий зустрічний позов стосувався лише визначення місця проживання сина позивачки та відповідача і обов`язку одного з батьків утримувати дитину. Скаржниця у касаційній скарзі не пояснила, як закриття апеляційного провадження за її скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийнятті вказаного зустрічного позову, а також ця ухвала могли вплинути на обсяг її чи їхньої з відповідачем доньки прав, інтересів чи обов`язків.

16. Помилковим є твердження скаржниці про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову впливає на можливість доньки бачитися із її братом (сином позивачки) та надає пріоритет матеріальному забезпеченню останнього. Зазначена відмова у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду із первісним не позбавила відповідача можливості подати відповідний позов не як зустрічний, а як окремий. Крім того, скаржниця не довела, що, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, вона діяла саме як законна представниця її доньки, зокрема, не надала копію цієї скарги з додатковими матеріалами.

17. З огляду на вказане ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову відповідача не порушує права ні скаржниці, ні її доньки як осіб, які не брали участі у справі. Тому висновок апеляційного суду про закриття апеляційного провадження є правильним.

18. Оскільки апеляційний суд вочевидь правильно застосував припис пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, і немає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року слід визнати необґрунтованою та відмовити скаржниці у відкритті касаційного провадження за такою скаргою. (2) Щодо оскарження ухвали апеляційного суду від 3 квітня 2025 року

19. Відповідач мотивував заяву про виправлення описки тим, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив в ухвалі, що клопотання та заяви щодо розгляду справи в апеляційній інстанції від учасників справи не надходили. Тоді як у відзиві на апеляційну скаргу скаржниці відповідач просив: (1) приєднатися до цієї скарги; (2) надати йому протокольну ухвалу суду першої інстанції від 13 липня 2023 року; (3) провести розгляд справи за його участю в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів; (4) дослідити ухвалу суду першої інстанції від 14 березня 2023 року.

20. Суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки (частина перша статті 269 ЦПК України).

21. Скаржниця не обґрунтувала, як відмова апеляційного суду у задоволенні заяви відповідача про виправлення описки в ухвалі про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржниці стосується її прав, інтересів або обов`язків чи прав, інтересів або обов`язків доньки скаржниці. З огляду на зміст аргументів відповідача апеляційний суд правильно виснував, що те, що прагне виправити як описку відповідач, не можна виправляти за правилами статті 269 ЦПК України.

22. Оскільки апеляційний суд вочевидь правильно застосував приписи статті 269 ЦПК України, і немає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 квітня 2025 року слід визнати необґрунтованою та відмовити скаржниці у відкритті касаційного провадження за цією її скаргою. Керуючись статтями 260, 261, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвали Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року та від 3 квітня 2025 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на зафіксовану у протоколі ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року та за заявою ОСОБА_3 про виправлення описки в ухвалі апеляційного суду про закриття апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко