Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/2936/24

Справа № 734/2936/24 Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М. Провадження № 33/4823/533/25 Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2025 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Улибіної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Улибіної В.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 травня 2025 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 01 липня 2024 року о 14 год 27 хв, на 99 км автодороги Р-69 «Київ-Вишгород-Десна-Чернігів», Чернігівський район Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, захисник Улибіна В.О. подала в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову місцевого суду як незаконну, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що ОСОБА_3 не керував транспортним засобом та не був зупинений працівниками поліції, у зв`язку з чим їх вимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є неправомірною. Вказує, що відеозаписи не є повними та безперервними; перший відеофайл зроблений не бодікамерою, а невідомим пристроєм з авто працівників патрульної поліції. Зазначає, що особа, яка склала протокол, не надала повний фрагмент відео із зупинкою транспортного засобу та проходженням ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому такий огляд є недійсним в силу ч.5 ст.266 КУпАП, а отже, правові наслідки складання адміністративного протоколу є недійсними. Також, показання свідка поліцейського та постанова ЕНА № 2516667 від 01.07.2024 не надали чіткого розуміння, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Крім того, апелянт вказує, що протокол не містить будь-якої інформації у вигляді пояснень особи, щодо якої він складений, адже ОСОБА_1 в момент оголошення протоколу зазначив, що не керував транспортним засобом. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 832666 від 01.07.2024, ОСОБА_1 , 01 липня 2024 року о 14:27 год., на 99 км автодороги Р-69 Київ-Вишгород-Десна-Чернігів, Чернігівський район Чернігівської області, керував автомобілем Toyota Land Cruiser 200, р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Посилання апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є непереконливими, з огляду на таке. Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , який босоніж знаходився поряд з автомобілем Toyota Land Cruiser (відеофіксація велася з технічного приладу, розташованого в службовому авто поліції). Потім поліцейський запропонував ОСОБА_4 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки або в медичному закладі, назвавши ознаки такого сп`яніння: порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_4 погодився проїхати до лікарні. По дорозі до медичного закладу на слова поліцейського «Ви ж водій», ОСОБА_4 сказав, що він «просто їхав» (14:48 год). По приїзду до лікарні ОСОБА_4 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці за допомогою спеціального технічного приладу, так і в закладі охорони здоров`я, не заперечував його зупинку працівниками поліції (15:22 год). Взагалі, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_4 не повідомляв, що він не керував транспортним засобом. Після цього, працівник поліції роз`яснив ОСОБА_4 права, наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, склав протокол про адміністративне правопорушення та ознайомив водія з його змістом. ОСОБА_4 відмовився надати пояснення, ставити підпис та отримати копію протоколу. Доводи апелянта про недоведеність керування ОСОБА_4 транспортним засобом спростовуються дослідженими доказами у їх сукупності, так як поведінка останнього на місці та його висловлювання під час спілкування з поліцейськими, що він «просто їхав» вказувало на те, що він керував автомобілем, а відсутність відображення факту керування до моменту зупинки транспортного засобу не може бути єдиною підставою для закриття провадження у справі. Відтак, апеляційний суд не має сумнівів, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, Toyota Land Cruiser 200, р.н. НОМЕР_1 , а тому відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху мав обов`язок пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від виконання якого він відмовився. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності. До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить усі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. ОСОБА_1 під час складення протоколу стосовно нього скористався своїм конституційним правом, яке передбачене ст.63 Конституції України, та відмовився надавати будь-які пояснення по суті порушення, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Доводи апелянта про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, є непереконливими, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою. Крім того, на відеозаписі чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні. Твердження захисника, що перший відеофайл зроблений не бодікамерою, а невідомим пристроєм, що є порушенням закону, є безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото-і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. В даному випадку спочатку відеофіксакція велася з технічного приладу, розташованого в службовому автомобілі поліції. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Улибіної В.О. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний