Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/13186/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/13186/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 : з 01.01.2021 по 31.12.2021 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, встановленого на 1 січня 2021 року абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-ІХ та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 122580,00 грн; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, встановленого на 1 січня 2022 року абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928 - IX та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 133974,00 грн; з 01.01.2023 - по 31.12.2023 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, встановленого на 1 січня 2023 року абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710- IX та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 144936 грн; з 01.01.2024 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028.00 гри., встановленого на 1 січня 2024 року абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460 - IX та суддівської винагороди судді, який працю на відповідній посаді в розмірі 163512 грн 00 коп; зобов`язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 за період: з 01.01.2021 по 31.12.2021 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, встановленого на 1 січня 2021 року абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-ІХ та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 122580,00 грн; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, встановленого на 1 січня 2022 року абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928 - IX та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 133974,00 грн; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, встановленого на 1 січня 2023 року абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710 - IX та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 144936 грн; з 01.01.2024 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 1 січня 2024 року абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460 - IX та суддівської винагороди судді, який працю на відповідній посаді в розмірі 163512 грн 00 коп. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання: з 01.01.2021 по 31.12.2021 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 1 січня 2021 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік»; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 1 січня 2022 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік»; з 01.01.2023 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, встановленого на 1 січня 2023 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік»; з 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановленого на 1 січня 2024 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання за період: з 01.01.2021 по 31.12.2021 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 1 січня 2021 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік»; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 1 січня 2022 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік»; з 01.01.2023 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, встановленого на 1 січня 2023 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік»; з 01.01.2024 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, встановленого на 1 січня 2024 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум. У решті позову відмовлено (про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці у розмірах суддівської винагороди судді у сумі 122580,00 грн за 2021 рік, у сумі 133974,00 грн за 2022 рік, у сумі 144936,00 грн за 2023 рік, у сумі 163512,00 грн за 2024 рік). Не погоджуючись з таким рішенням суду, сторони подали до суду апеляційні скарги. Позивач в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у зобов`язанні відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірах суддівської винагороди судді у сумі 122580,00 грн. за 2021 рік, у сумі 133974,00 грн. за 2022 рік, у сумі 144936,00 грн. за 2023 рік, у сумі 163512,00 грн. за 2024 рік - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 : з 01.01.2021 по 31.12.2021 - суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 122580 грн. 00 коп.; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 133974 грн. 00 коп.; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 144936 грн. 00 коп.; з 01.01.2024 - суддівської винагороди судді, який працю на відповідній посаді, в розмірі 163512 грн. 00 коп.; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 за період: з 01.01.2021 по 31.12.2021 - суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 122580 грн. 00 коп.; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 133974 грн. 00 коп.; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 144936 грн. 00 коп.; з 01.01.2024 - суддівської винагороди судді, який працю на відповідній посаді, в розмірі 163512 грн. 00 коп. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у частині вказаних позовних вимог з посиланням на те, що повноваження щодо обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є дискреційними повноваженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. На думку апелянта, спосіб відновлення порушеного його права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Пенсійний орган зазначає, що статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про державний бюджет на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн, тобто на рівні 2020 року. Отже, на переконання пенсійного органу, суд першої інстанції не взяв до уваги, що зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулись. Також пенсійний орган зазначає, що Пенсійний фонд України відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, не інформував Головне управління про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та 23 грудня 2024 року відкриті апеляційні провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити в її задоволенні. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на належний соціальний захист. Також позивач зазначив, що оскільки на момент призначення його суддею діяла стаття 43 Закону України «Про статус суддів» та стаття 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», які гарантували зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, роботу в слідчих органах, навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби, то відповідні гарантії зберігалися за позивачем, який безперервно працював суддею, до моменту відставки більше 17 років. Крім того, на переконання позивача, у нього відсутній обов`язок подавати довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки для здійснення такого перерахунку органам ПФУ необхідно самостійно вчинити відповідні арифметичні дії. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 травня 2025 року. 16 травня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача про розгляду справи без його участі. У зв`язку з неявкою сторін у справі, розгляд справи відкладено на 02 липня 2025 року. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, натомість апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою від 31.07.2024 (а.с. 22-25) про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового, на яку відповідач листом від 26.08.2024 повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, з посиланням на п. 6 Порядку №3-1 щодо подання довідки про перерахунок (а.с. 26-27). Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково та зазначив, що позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці за 2021-2024 роки, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), 01.01.2022 (2481,00 грн), 01.01.2023 (2684,00 грн), 01.01.2024 (3028,00 грн), тому дії відповідача щодо відмови у здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці за 2021-2024 роки є протиправними. При цьому, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що слід зобов`язати пенсійний орган здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270,00 грн, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн, з 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн. При цьому, суд першої інстанції посилався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22. Також, суд першої інстанції зазначив, що у задоволенні вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці у розмірах суддівської винагороди судді у сумі 122580,00 грн за 2021 рік, у сумі 133974,00 грн за 2022 рік, у сумі 144936,00 грн за 2023 рік, у сумі 163512,00 грн за 2024 рік слід відмовити, зважаючи на той факт, що повноваження щодо обрахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці є дискреційними повноваженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Предметом спору у цій справі є перевірка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу, як судді у відставці, у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання у зв`язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024, а як наслідок збільшення розміру складових суддівської винагороди суддів, які працюють на аналогічних посадах. У спірному випадку позивач вважає, що він, зокрема, з 01.01.2021 по 31.12.2021 має право на отримання довічного грошового утримання, розмір якого повинен розраховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270,00 грн), з 01.01.2022 по 31.12.2022 - (2481,00 грн), з 01.01.2023 по 31.12.2023 - (2684,00), з 01.01.2024 - (3028,00 грн), а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102,00 грн), що визначений у Законах України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік». У цьому контексті колегія суддів зазначає, що організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулює Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частинами третьою, четвертою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Частиною п`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Закон України від 15.07.1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі- Закон № 966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень. Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Зокрема, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні. Отже, окремими приписами закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. Наведені приписи цих законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача у спірних правовідносинах ТУ ДСА України в Чернігівській області діяло на законних підставах. Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання щодо правомірності застосування для розрахунку посадового окладу судді прожиткового мінімуму, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 2021 року, такої величини як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», неодноразово було предметом розгляду Касаційним адміністративним судом України. Разом з тим, з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Разом з тим, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Колегія суддів зазначає, що у вказаній вище постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, та інших, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Отже, висновки суду першої інстанції про те, що позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці за 2021-2024 роки, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), 01.01.2022 (2481,00 грн), 01.01.2023 (2684,00 грн), 01.01.2024 (3028,00 грн) суперечать наведеній вище правовій позицій Верховного Суду. Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з врахуванням існуючої на час прийняття рішення сталої судової практики. Разом з тим, оскільки Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС відступила від своїх висновків, і підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору у суду апеляційної інстанції немає, то позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на зміну ВП ВС правової позиції. Доводи позивача про те, що пенсійний орган зобов`язаний здійснити йому відповідний перерахунок довічного грошового утримання незалежно від подачі довідки про суддівську винагороду, складеної уповноваженим органом станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 також не узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду щодо застосування норм права у цьому питанні. Так, згідно з частинами третьої-четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Колегія суддів враховує, що процедура перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці Законом № 1402-VIII не врегульована. Водночас, на підзаконному рівні в розділі IV Порядку № 3-1 конкретизовано механізм реалізації цього права. Так, відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав. Пунктом 2 розділу IV Порядку встановлено, що Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список). Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи) (пункт 3 розділу IV Порядку). Згідно з пунктом 4 розділу IV Порядку на підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку. Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України. Довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку (пункт 5 розділу IV Порядку). Водночас, згідно із пунктом 6 розділу IV Порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України. Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку. Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України. Отже, зміст наведених норм дає підстави вважати, що у разі звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, він повинен подати заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідку про суддівську винагороду судді у відставці. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.02.2025 у справі № 620/1515/24 в аналогічних правовідносинах. У справі, що розглядається, встановлено, що позивач звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, відповідну довідку про суддівську винагороду (про зміну суддівської винагороди працюючого судді), що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання до відповідача, як того вимагає Порядок № 3-1, не подавав. Своєю чергою обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють отримання позивачем оновленої довідки, судом апеляційної інстанції не встановлено. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відповідача відповідно до вищевказаних норм не виникло обов`язку здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2025 року у справі №420/6951/24, яка є обов`язковою для врахування судом апеляційної інстанції відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 (постанова від 30.01.2019) зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Щодо врахування судом першої інстанції при розгляді цієї справи правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21, від 12.09.2023 у справі №540/7777/21 та від 28.11.2023 у справі № 640/16655/21, колегія суддів зазначає наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що викладена Верховним Судом у постановах від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21 та від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21 правова позиція не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки сформована за інших фактичних обставин справи, що не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правову позицію у справі, що розглядається. Так, у справах № 640/10564/21 та № 540/7777/21 Верховний Суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства щодо статусу суддів Верховного Суду України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді Верховного Суду, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді. Отже, висновки Верховного Суду у справах № 640/10564/21 та № 540/7777/21 про можливість здійснення автоматичного перерахунку довічного грошового утримання суддів незалежно від подання довідки стосувались особливостей правового статусу колишніх суддів Верховного Суду України. Колегія суддів також не вбачає підстав для застосування у спірних правовідносинах правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.11.2023 у справі № 640/16655/21, оскільки такі стосувалася особливостей правового статусу колишніх суддів Верховного Суду України. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем порушено вимоги Порядку №3-1, а саме: під час звернення за перерахунком довічного грошового утримання не надано довідку про суддівську винагороду судді у відставці. Натомість, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а рішення суду - скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення. Керуючись ст. ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, А.Ю. Кучма