Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 372/6023/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 372/6023/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кравченко М.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю., за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову № 1746 від 01 листопада 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити. Зокрема, апелянт зазначає, що він притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що не з`явився за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин, однак будь-якої повістки він не отримував та акт про відмову в отриманні повістки за його участю на складався. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції повістку та акт про відмову в отриманні повістки не досліджував. Такі документи у матеріалах справи відсутні та судом не випробовувались і відповідачем у порушення свого обов`язку доказування вказані докази не надавались. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 травня 2025 року. У судовому засіданні 28 травня 2025 року колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування додаткових доказів щодо предмету спору у цій справі шляхом постановлення відповідної ухвали у порядку письмового провадження. Наступне судове засідання призначено на 02 липня 2025 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи, зокрема, повістки про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 17.08.2024 та Акту про відмову від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який складений 17.08.2024, такі документи витребувано у відповідача. Строк для виконання ухвали встановлено до 25 червня 2025 року. Станом на час розгляду справи (02 липня 2025 року) відповідач вимоги ухвали суду не виконав. У судовому засіданні 02 липня 2025 року представник позивача - Чернобай Олег Валерійович підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. У своїх поясненнях представник позивача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з адміністративного позову, позивач працевлаштований молодшим прибиральником в магазині АТБ у м. Українка Київської області. 29.10.2024 офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно до якого вбачається, що 29 жовтня 2024 року о 11 год. 30 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено адміністративне правопорушення, а саме: військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився за викликом по повістці на зазначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин. У встановленому правопорушенні вбачаються ознаки порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: порушення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 01.11.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1746 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці на зазначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин. У встановленому правопорушенні вбачаються ознаки порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме порушення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив, зазначивши, що посадовою особою, яка винесла оскаржувану постанову, враховано характер вчиненого правопорушення, особу позивача, і накладено штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті. Суть викладеного у постанові правопорушення відображає диспозицію ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з посиланням на відповідні норми закону. При цьому, встановлено вину позивача, долучено докази підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме: актом, повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо неприбуття військовозобов`язаного за викликом по повістці. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. У цьому випадку спірні правовідносини склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП). Особливий період, у розумінні ст. 1 Закону України «Про оборону України», це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час. Зокрема, бланкетна диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП визначає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Тому для встановлення елементів складу правопорушення, передбаченого цією статтею, застосовуються положення Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Положеннями пункту 1 цієї статті визначено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Згідно пункту 79 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (в редакції від 30.12.2022) (далі - Порядок №1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям. На виконання приписів ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» КМУ своєю постановою №560 від 16.06.2024 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок 560). Згідно з п.20 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. Пунктом 21 Порядку №560 встановлено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Нормами п.п.12, 13 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 (далі - Положення №154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу. Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.210-1 КУпАП, покладено обов`язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду, визначеної ст.278 КУпАП. За приписами ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику. За змістом спірної постанови № 1746 від 01 листопада 2024 року « 29 жовтня 2024 року о 11 год. 30 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено адміністративне правопорушення, а саме: військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився за викликом по повістці на зазначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин. У встановленому правопорушенні вбачаються ознаки порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: порушення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.». Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем норм чинного законодавства України при сповіщенні позивача про обов`язок явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, у матеріалах справи відсутні докази поважності причин неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому в діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У свою чергу, апелянт зазначає, що будь-якої повістки він не отримував та акт про відмову в отриманні повістки за його участю на складався. Отже спірним питанням у цій справі є правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неявку за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Колегія суддів зазначає, що для надання правової оцінки спірним правовідносинам, насамперед, необхідно встановити причини неявки позивача на визначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також поважність таких причин неявки. Причому, для встановлення причин неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно встановити факт отримання позивачем повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З матеріалів справи вбачається, що спірна постанова № 1746 від 01.11.2024 прийнята на підставі протоколу від 29.10.2024 про адміністративне правопорушення. У додатках до протоколу зазначено, що до протоколу долучаються наступні документи: - Копія військового квитка серія НОМЕР_1 ; - Копія повістки на ОСОБА_1 на 17.08.2024; - Копія акту про відмову від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений 17.08.2024. Однак у матеріалах адміністративної справи, яка розглядається, вказані додатки до протоколу від 29.10.2024, зокрема, копія повістки на ОСОБА_1 на 17.08.2024; копія акту про відмову від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений 17.08.2024, - відсутні. У свою чергу, відповідач, всупереч положень ч. 2 ст. 77 КАС України, таких доказів до суду апеляційної інстанції, у тому числі на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 29.05.2025, не надав. Тобто, у матеріалах справи відсутні докази про оповіщення позивача щодо необхідності з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, згідно з положенням п. 40 Порядку 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським. Відповідно до п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, зокрема, є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. З наведених норм вбачається, що у разі оскарження позивачем факту отримання ним повістки, належним підтвердженням її отримання або відмови від отримання повістки із складанням акту про відмову від отримання повістки має бути відповідний відеозапис (фото) щодо вручення особі повістки або ознайомлення з її змістом. До спірної постанови, протоколу від 29.10.2024 та до матеріалів адміністративної справи, що розглядається, матеріалів фото- і відеофіксації щодо вручення повістки позивачеві, у тому числі доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови позивача у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки - не надано. Отже, оскільки такого відеозапису (фото) відповідачем не надано, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту належного оповіщення позивача про необхідність його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З огляду на викладене, відповідач не довів належними і допустимими доказами факту вручення позивачу повістки про необхідність його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а суд першої інстанції наведені обставини не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про дотримання відповідачем норм чинного законодавства України при сповіщенні позивача про обов`язок явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тож, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про належне вручення позивачу повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , то позивач не міг порушити положення п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З огляду на викладене, покладені в основу для прийнятті спірної постанови висновки відповідача про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився за викликом по повістці на зазначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин, не підтверджуються обставинами справи та є безпідставними, а тому спірна постанова № 1746 від 01 листопада 2024 року є протиправною та підлягає скасуванню. Суд наголошує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Суд апеляційної інстанції при оцінці фактичних обставин справи дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП . Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 605,60 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 909,90 грн, усього на суму 1515,50 грн, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись ст. ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2024 року - задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2024 року -скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову № 1746 від 01 листопада 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору 1515,50 грн (одна тисяча п`ятсот п`ятнадцять гривень п`ятдесят копійок). Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, А.Ю. Кучма