Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 129/1407/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 129/1407/25 Головуючий у 1-й інстанції: Капуш І.С. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 20 листопада 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. за участю: секретаря судового засідання: Пращерук М. О., представника позивача: Вітера С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : 18.04.2025 року позивач звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.04.2025 року за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 гри. Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням позивачем у справі подано до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, прийняти нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі. Просив задовольнити апеляційну скаргу, а справу про адміністративне правопорушення, як вчинене ОСОБА_1 - закрити. Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом правильно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Заслухавши доповідь судді, доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що протокол, складений уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення від 21.03.2025 року, відповідає положенням ст.ст. 235 та 255 КУпАП. В зазначеному протоколі відображено дату та місце його складання, повну інформацію про особу правопорушника, суть вчиненого правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. ОСОБА_1 , роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, у присутності свідків. ОСОБА_1 , про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення був повідомлений в присутності свідків під час складання протоколу, а також шляхом направлення рекомендованого листа за вих. №4092 від 25.03.2025 року, що підтверджується квитанцією про направлення листа №2370000128731 від 25.03.2025 року. Враховуючи вищевикладене, Відповідачем з дотриманням вимог КУпАП було правомірно притягнуто Позивача до адміністративної відповідальності згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення останнім правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме: вимог п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.81 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р., у зв`язку з не перебуванням Позивача на військовому обліку. 21 березня 2025 року до відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході прийому вищевказаного громадянина було виявлено, що він раніше не отримував військово-облікового документа військовозобов`язаного та на військовому обліку не перебував. Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як військовозобов`язаний по віку не включений до зазначеного реєстру, та не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, про що свідчить статус «не прив`язаний до військкомату». Позивач в позовній заяві зазначив, що не отримував жодних повісток та викликів від ТЦК та СП для взяття на облік, а також він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, визначений у повістці на 04.04.2025 року, яку фактично не міг отримати перебуваючи на військовій службі. В позовній заяві позивач вказував, що категорично не згоден з зазначеною постановою та заперечує факт вчинення ним вказаного правопорушення. Вважає, що тимчасово виконуючий обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 не маючи у своєму розпорядженні жодних доказів, помилково оцінив обстановку та прийняв незаконне рішення. Таким чином оскаржувана постанова, на думку позивача, не відповідає вимогам закону та не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованність позовних вимог, а відтак і відсутності правових підстав для їх задоволення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1 ст.1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). Згідно з п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в чинній редакції) взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань. Відповідно до абз.2 пп.1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 р. військовозобов`язані повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. Згідно з ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Нормативними положеннями ст.3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України: "Про оборону України"; "Про Збройні Сили України"; "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р., дію якого було неодноразово продовжено і який діє до теперішнього часу. Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 оголошено загальну мобілізацію. За визначенням ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 30.06.2023 року (чинній на час виникнення спірних правовідносин) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Крім того, 18.05.2024р. набрав чинності Закон України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633 ІХ від 11.04.2024р. Вказаним законом статтю 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилаючись на матеріали справи зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним та не перебував на військовому обліку в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, що підтверджуються даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відсутністю у Позивача військово-облікового документа військовозобов`язаного з відміткою про перебування на військовому обліку. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як військовозобов`язаний по віку не включений до зазначеного реєстру, та не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, про що свідчить статус «не прив`язаний до військкомату». Внаслідок своїх дій громадянин ОСОБА_1 вчинив триваюче правопорушення, яке почалося з того моменту, коли даний громадянин особисто мав прибути для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, та яке закінчилося у березні 2025 року, коли громадянина ОСОБА_1 взяли на військовий облік військовозобов`язаних, що є порушенням правил військового обліку. За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, наведеним ними доводам та наявним матеріалам справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, та, як наслідок, з прийнятим рішенням у справі, виходячи з такого. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На виконання вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом норм ч. 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка йому не вручалась, а отже не був обізнаний про обов`язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду справи. Колегія суддів в межах спірних правовідносин зазначає, що процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №

560. Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1). Пунктом 40 Порядку № 560 передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським. Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. Відповідно до пункту 40 Порядку № 560 у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. 30 грудня 2022 року Кабінет Міністрів України відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу прийняв постанову №1487, якою затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Додатком 11 даного Порядку визначено форму повістки, яка передбачає відривну частину з особистим підписом військовозобов`язаного про отримання повістки. Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол №1149 від 21.03.2025 На підтвердження здійснення виклику ОСОБА_1 відповідачем надано акт відмови позивача від отримання повістки. При цьому, будь-яких відеозаписів доведення акта відмови від отримання повістки до ОСОБА_1 не надано. Доказів ведення відеофіксації із застосуванням технічних приладів під час вручення повістки позивачу відповідачем також не надано, посилань на здійснення такої відеофіксації не наведено. Позивач зазначає, що не був повідомлений про розгляд справи, копія повістки про висклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла лише 05.04.2025 року, тобто уже після встановленої дати розгляду справи про адміністративне правопорушення, на підтвердження своїх доводів долучає копію поштового конверта з трекінгом відправлення. Відповідно до п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Отже, позивач вважається повідомленим в день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, тобто 05.04.2025 року. З урахуванням встановлених обставин колегія суддів зазначає, що позивач не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки отримав копію повістки про виклик вже на наступний день після розгляду, копія акту про відмову не береться судом до уваги оскільки відповідачем не надано будь-яких відеозаписів доведення акта відмови від отримання повістки ОСОБА_1 , що є порушенням положень Порядку №560. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, колегія суддів зазначає, що до апеляційної скарги позивачем долучено копію посвідчення про приписку до призивної ділянки НОМЕР_1 (додаток до апеляційної скарги №6 (посвідчення). Відповідно до ч. 1ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено з матеріалів справи, відповідачу та до суду першої інстанції копія посвідчення про приписку до призивної ділянки НОМЕР_1 (додаток до апеляційної скарги №6 (посвідчення) не надавалсь, у зв`язку з чим не досліджувалась, проте, враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено факт неналежного оповіщення позивача про розгляд справи у ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати свої пояснення, колегія суддів вважає за можливе дослідити надані докази в суді апеляційної інстанції. Як слідує з даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву, за картотекою ОСОБА_3 не є порушником військового обліку (а.с.58). Проте, відповідно до долучених доказів, зокрема копії посвідчення про приписку до призивної ділянки НОМЕР_1 (додаток до апеляційної скарги №6 (посвідчення), позивача взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 12.08.2004 року, запис чи будь-яка інша інформація про зняття з військового обліку відсутня, надані докази спростовують доводи відповідача, що позивач не стояв на військовому обліку у військоматі. Доводи відповідача про формулювання з даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "особа з іншого військомату або без прив`язки" не спростовує такої обставини як перебування на обліку та не визначає статусу особи як порушника обліку. Навпаки, в даному випадку документ містить відмітку що ОСОБА_1 не є порушником ВО (а.с. 58) Вищенаведене спростовує зазначені вище доводи як відповідача так і висновки суду першої інстанції, щодо тривалості вчинення позивачем порушення - правил військового обліку в частині не перебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (у відповідному районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки). Зазначеній обставині судом першої інстанції надана неналежна правова оцінка, інші аргументи покладені судом в основу прийнятого рішення не спростовують хибність прийнятої відповідачем оскаржуваної постанови. З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП повністю доведена, а оскаржена постанова №464 від 04.04.2025 року є правомірною. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову у повному обсязі. Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. З матеріалів справи встановлено, що при поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн. згідно з платіжною інструкцією №0462-4054-4559-3783 від 17.04.2025; за подання апеляційної скарги у справі №129/1407/25 позивач сплатив судовий збір у розмірі 909 грн. згідно з платіжною інструкцією №5593-5949-6541-7435 від 08.10.2025 р. Частиною 6 ст.139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивач поніс судові витрати, слід дійти висновку, що на користь апелянта - позивача у цій справі необхідно стягнути 1514,60 коп. (605,60 + 909) сплаченого судового збору. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року скасувати. Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову №646 від 04.04.2025 року, винесену ІНФОРМАЦІЯ_6 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в сумі 1514,60 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.