Постанова 4851 № 440/2585/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2025 р. Справа № 440/2585/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 року (ухвалене суддею А.Б. Головко) по справі № 440/2585/24 за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Глобинської міської ради, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради від 21.12.2023 р. № 1525 "На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/2129/22, щодо зобов`язання Глобинської міської ради у повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: м. Глобине, вул. Бубнарівська, 82, Кременчуцького району Полтавської області"; зобов`язати Глобинську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на цільове призначення згідно КВЦПЗ 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: АДРЕСА_1 . Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 р. частково задоволено позов, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Глобинської міської ради №1525 від 21.12.2023 р. про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: м. Глобине, вул. Бубнарівська, 82, Кременчуцького району Полтавської області, на підставі статті 20 Земельного кодексу України; зобов`язано Глобинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Земельного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що 12.01.2021 р. ОСОБА_1 набув права власності на будівлі виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , які знаходяться на земельній ділянці комунальної власності площею 1,000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573. Рішенням двадцятої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради Полтавської області від 02.07.2021 р. №2463 затверджено ОСОБА_1 "Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код згідно КВЦПЗ В 03.07) ОСОБА_1 на території м. Глобине вул. Бубнарівська буд.82, Глобинської міської ради, Кременчуцького району, Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5320610100:50:004:0573)", на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ В 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, місце розташування: АДРЕСА_1 . 03.09.2021 р. позивач звернувся до Глобинської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на цільове призначення згідно КВЦПЗ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: АДРЕСА_1 . Рішенням сімнадцятої сесії Глобинської міської ради VІІІ скликання №4319 від 07.10.2021 р. відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на цільове призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. ОСОБА_1 не погодився із рішенням Глобинської міської ради №4319 від 07.10.2021 р., звернувся до суду з адміністративним позовом. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 р. в справі № 440/2129/22 зобов`язано Глобинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на цільове призначення згідно КВЦПЗ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: АДРЕСА_1 . На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 р. в справі № 440/2129/22 Глобинська міська рада повторно розглянула ОСОБА_1 від 03.09.2021 р. та прийняла рішення №1525 від 21.12.2023 р., яким відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 20 Земельного кодексу України. Позивач, не погодився із рішенням Глобинської міської ради №1525 від 21.12.2023 р., звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Глобинської міської ради №1525 від 21.12.2023 року не вмотивоване, у зв`язку з чим підлягають скасуванню та для належного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Глобинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: м. Глобине, вул. Бубнарівська, 82, Кременчуцького району Полтавської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем та відповідачем рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування Глобинської міської ради №1525 від 21.12.2023 року не оскаржується. Отже, в межах доводів апеляційної скарги судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині зобов`язання Глобинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: АДРЕСА_1 . Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України). Право на судовий захист відображене і в ч. 1 ст. 5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС. Суд першої інстанції надаючи правову оцінку підставам для відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, які зазначені в спірному рішенні відповідача від 21.12.2023 р. №1525 зазначив про їх протиправність та неправомірність, з урахуванням цього визнав рішення Глобинської міської ради від 21.12.2023 р. протиправним та скасував його, що в межах вимог апеляційної скарги позивача не переглядається. Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, з метою повного та належного захисту прав позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Глобинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: АДРЕСА_1 . Надаючи обраному судом першої інстанції способу захисту порушених прав позивача суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10). Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)). Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16.09.2015 р. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У постанові Верховного Суду 25.03.2020 р. у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивної в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Судовим розглядом встановлено, що приймаючі спірне рішення №1525 від 21.12.2023 р. про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, відповідач послався на ст. 20 Земельного кодексу України. яка містить 12 частин та врегульовує загальні правовідносини щодо встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач обґрунтовував правомірність спірного рішення тим, що оскільки позивач не є власником земельної ділянки, тому до заяви не додано документів, які б підтверджували право власності чи користування на земельну ділянку, щодо якої він має намір змінити цільове призначення. Крім того, бажана зміна цільового призначення земельної ділянки не відповідає чинній містобудівній документації "Внесення змін до Генерального плану міста Глобине Полтавської області з розробленням плану зонування та схеми інженерно - технічних засобів цивільного захисту. Суд апеляційної інстанції зазначає, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави. Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд. Суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування обраного судом першої інстанції способу захисту, оскільки відповідач в ході розгляду справи посилався на те, що зміна цільового призначення земельної ділянки не відповідає чинній містобудівній документації "Внесення змін до Генерального плану міста Глобине Полтавської області з розробленням плану зонування та схеми інженерно - технічних засобів цивільного захисту", при цьому ці обставини не відображені у спірному рішенні, у зв`язку з чим судом не надавалася їм оцінка, та суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов, у зв`язку з чим належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання Глобинської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки від 03.09.2021 р., та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Глобинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5320610100:50:004:0573, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування: м. Глобине, вул. Бубнарівська, 82, Кременчуцького району Полтавської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Стосовно вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов`язання відповідача у двадцятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про його виконання, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, цією нормою передбачено право, а не обов`язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на цей час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі, тому підстави для встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення відсутні. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; пу. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 по справі № 440/2585/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич