Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/9546/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2025 р. Справа № 520/9546/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 22.05.25 по справі № 520/9546/25 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі за текстом ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба (далі за текстом ХНУПС, відповідач), у якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та у невиплаті позивачу сум індексації грошового забезпечення; - зобов`язати відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та провести виплату донарахованих сум; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2018 по 31.12.2021; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 31.12.2021 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням фіксованого розміру індексації-різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, який складає 3903,17 грн., відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивачу з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошовогозабезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні позивачу розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за час проходження військової служби у період з 01.12.2015 по 31.12.2021 відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, що призвело до отримання грошового забезпечення не у повному обсязі. Посилаючись на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" у редакції від 15.12.2015 (далі - Порядок № 1078) та постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 (далі - Постанова № 1294), яка набрала законної сили 01.01.2008, наполягав, що при визначенні розміру індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, слід застосовувати в якості базового місяця - січень 2008 року, оскільки у вказаному місяці настала подія підвищення посадових окладів військовослужбовців, а у період з 01.03.2018 (дата набрання законної сили постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начального складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704), якою вдруге підвищено посадові оклади військовослужбовців, по 31.12.2021 відповідачем має бути нарахована та виплачена індексація - різниця грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Також стверджував про протиправність застосування відповідачем при розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, оскільки після прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова № 704). Вважає, що не врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року призвело до отримання позивачем грошового забезпечення у неналежному розмірі, що свідчить про наявність підстав для здійснення їх належного перерахунку. Крім того, зазначив, що при обрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 рік відповідачем протиправно не враховано суми щомісячної додаткової грошової винагороди, яка отримувалась позивачем під час проходження військової служби та входить до складу грошового забезпечення, з якого обраховуються спірні виплати. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 520/9546/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху та запропоновано усунути недоліки протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали. Повідомлено позивачу про необхідність виправити зазначені недоліки адміністративної позовної заяви. Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та йому повернута. На виконання вимог вищезазначеної ухвали від 28.04.2025 позивачем 07.05.2025 за допомогою засобів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначено, що відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, строк звернення до суду з позовними вимогами про виплату належного працівнику грошового забезпечення після 19.07.2022 слід рахувати з моменту вручення письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу. Оскільки у спірних правовідносинах такий документ надано позивачу лише у квітні 2025 року, вважав не пропущеним строк звернення до суду з цим позовом. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 520/9546/25, зокрема, вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 520/9564/25 - визнано невиконаними. Позов в частині вимог про виплату перерахованого грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 - повернуто. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 в частині вимог про виплату перерахованого грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву, так як на його думку строк звернення до суду не був пропущений, оскільки письмовий документ, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу, наданий останньому лише у квітні 2025 року, що не спростовано ані відповідачем, ані судом першої інстанції. Крім того, зазначив, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду від 29.11.2024 по справі № 120/359/24, відповідно до яких проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами права звернення до суду, а тому з метою належного забезпечення зазначеного принципу, вказана обставина може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві, відповідач просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/9546/25 від 22.05.2025 - без змін. В обґрунтування відзиву зазначив, що з урахуванням змін, внесених до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) з 19.07.2022 позивач втратив можливість звернутися до суду за отриманням невиплаченого заробітку без обмеження строку. Стверджував, що з урахуванням продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позивач мав звернутись до суду з цим позовом до 30.09.2023, однак реалізував це право лише 18.04.2025, тобто, з пропуском строку позовної давності. Крім того, переконував, що посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.11.2024 по справі № 120/359/24, позивач не надає жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду у зв`язку з проходженням військової служби в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та після виключення зі списків особового складу університету, та не наводить поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є недотримання відповідачем законодавства про працю у період з 29.01.2020 по 19.05.2023. На переконання суду першої інстанції, спірні правовідносини у період з 29.01.2020 по 18.07.2022 виникли до набрання чинності нової редакції положень статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), тому до них не підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, однак у період з 19.07.2022 по 19.05.2023 положення статті 233 КЗпП України викладені у новій редакції, відповідно до яких застосуванню підлягає тримісячний строк звернення, який у силу пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину та скінчився - 30.06.2023. Разом із тим, до суду з даним позовом позивач звернувся 21.04.2025, тобто із пропуском тримісячного строку, який був продовжений на строк дії карантину. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, суд першої інстанції, врахувавши висновки Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Верховного Суду, викладені у справі № 460/21394/23, вважав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, однак враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів отримання позивачем відповідної довідки у відповідь на його звернення, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів заяви позивача. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що доказів в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду, які б підтверджували безпосередню безперервну участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що унеможливило своєчасне звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, а також інших будь-яких доказів в підтвердження своїх доводів, позивачем до суду не надано. З огляду на не надання позивачем доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення його права відповідачем або існування інших обставин та труднощів, які завадили своєчасно звернутися до суду, а також доказів на підтвердження вчинення ним активних дій з метою встановлення наявності факту порушених прав, суд дійшов висновку, що позивачем порушено строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Загальні правила, які закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів. Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Отже, оскільки нормами КАС України не врегульовано питання строків звернення до суду у справах про стягнення належної працівнику заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, колегія суддів вважає застосовними до спірних правовідносин положення Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України). Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, вказав, що вказані поняття є рівнозначними. Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України у редакції чинній станом на момент звернення позивача до суду (18.04.2025), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Колегія суддів зауважує, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. День, коли особа дізналася про порушення свого права це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена). Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. На переконання колегії суддів, початок перебігу тримісячного строку звернення до суду у цій справі з вимогами за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, з урахуванням приписів статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду. Аналогічних висновків дотримався Верховний Суд у постанові від 18.04.2025 по справі № 260/1955/24. Колегією суддів встановлено, що 08.04.2025 представник позивача звернувся до ХНУПС із адвокатським запитом про надання довідки про всі види нарахованого та фактично виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших виплат з 01.10.2015 по 28.08.2024, дня виключення зі списків особового складу університету, з нарахуванням усіх складових, які входять до структури виплат, з розрахунком допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки. На зазначений запит, уповноваженими особами ХНУПС надано відповідь від 16.04.2025 № 176/176/100/753/1325/ПС разом із довідкою про нараховану та виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 31.12.2021 від 16.04.2025 № 176/100/753 та довідкою про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 28.08.2024 від 16.04.2025 № 176/176/100/753/13255/21ПС. При цьому, до суду з цим позовом, позивач звернувся 18.04.2025, тобто на другий день після виготовлення вище перелічених документів. У тексті клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач переконував, що саме з моменту отримання вищезазначених документів слід обраховувати строк звернення до суду з цим позовом, оскільки лише після отримання указаних документів позивач дізнався про своє порушене право. Разом з цим, судом першої інстанції взагалі не взято до уваги вищезазначені докази, які долучались ОСОБА_1 до позовної заяви та перебувають у матеріалах справи № 520/9546/25 (а. с. 15-22). Більше того, судом першої інстанції вказано про відсутність таких документів. Колегія суддів також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, не надає доказів на спростування аргументів позивача про те, що лише з листа ХНУПС від 16.04.2025 та доданих до нього довідок ОСОБА_1 стало відомо про усі види нарахованого грошового забезпечення та їх розміри протягом спірного періоду. З наведеного слідує, що повертаючи позивачу позовну заяву з підстав пропуску строку звернення до суду за вищевказаний період, суд не з`ясував належним чином всі суттєві обставини у справі та не надав їм належної оцінки, що в свою чергу позбавило позивача права на звернення до суду з позовом в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення у належному розмірі за період з 19.07.2022 по 19.05.2023. За приписами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 по справі № 520/9546/25 прийнята при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм процесуального права, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 по справі № 520/9546/25 про повернення позовної заяви в частині вимог про виплату перерахованого грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 - скасувати. Справу № 440/11218/24 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко