Постанова 4824 № 756/15330/24

Єдиний унікальний номер справи № 756/15330/24 Провадження №22-ц/824/9108/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 липня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, В С Т А Н О В И В: У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває вищезазначена цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У січні 2025 року до місцевого суду від відповідача надійшло клопотання, в якому ОСОБА_2 просила зупинити провадження у даній справі та надати шестимісячний строк для примирення з моменту винесення відповідної ухвали. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу до закінчення строку для примирення, якою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надано строк на примирення терміном на 5 місяців. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 05.03.2025 року позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувана ухвала суду не містить мотивів, з яких суд виходив, надаючи сторонам строк для примирення, тому не відповідає вимогам статей 2, 240, 263 ЦПК України; при прийнятті ухвали суд не врахував висновки Верховного Суду, зазначені у постанові від 26.11.2018 року (справа № 761/33261/16-ц) щодо правозастосування ст. 111 СК України та у постанові від 08.03.2023 року (справа № 127/16963/22). Просив оскаржувану ухвалу суду скасувати, провадження у справі відновити та розглянути позовну заяву по суті. Свої доводи позивач обґрунтував тим, що суд дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у даній справі та надання строку для примирення сторін, при цьому не врахувавши того, що: - позов про розірвання шлюбу подано до суду 25.11.2024 року, після чого через три місяці було прийнято оскаржувану ухвалу суду, між сторонами вже були втрачені подружні відносини; - відповідачу було відомо, що позивач перебуває в зоні проведення бойових дій на території Запорізької області і не подавала відзиву на апеляційну скаргу; - позивач переконаний, що сімейні відносини припинені остаточно, примирення неможливе, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що має істотне значення, тому зареєстрований між сторонами шлюб має бути розірвано судом і надавати строк для примирення не було жодних підстав; - за існуючих обставин суттєвого ризику для життя ОСОБА_1 , збереження відповідачем статусу офіційної дружини надає їй права і гарантії, передбачені чинним законодавством для членів сімей військовослужбовців; - суд вживає заходів щодо примирення сторін лише у разі, якщо це не буде суперечити моральним засадам сторони у справі. Станом на день розгляду справи апеляційним судом відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про зупинення провадження, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків: Згідно з п.4 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.253 ЦПК України у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення строку для примирення, визначеного судом. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду. Отже, якщо у справі про розірвання шлюбу, суд дійде висновку про необхідність надання подружжю строку для примирення, який не може перевищувати шести місяців, суд відповідно до імперативної вказівки п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зобов`язаний зупинити провадження у справі на цей строк. У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що враховуючи його статус як військовослужбовця та його перебування в зоні бойових дій, суд першої інстанції зупиняючи провадження у справі та надавши строк для примирення 5 місяців, не оцінив і належним чином не обґрунтував той факт, наскільки реальною є можливість примирення сторін, навіть з урахуванням того, що позивач у своїй заяві висловив категоричну позицію щодо наявності підстав для розірвання шлюбу та неможливість збереження сім`ї. Апеляційний суд не може врахувати наведені доводи апелянта. Згідно з ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду. Суди повинні використовувати надану законом можливість вживати заходів для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. Відповідно до роз`яснень, які викладені у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя року», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечує щодо розірвання шлюбу з позивачем та наполягає на можливості збереження шлюбу та примирення між сторонами. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження, зазначив, що при вирішенні клопотання відповідачки враховує обставини справи, зокрема, тривалість подружнього життя, наявність у сторін спільної дитини 2018 року народження, категоричне бажання відповідачки зберегти шлюб і вважає правильним визначити строк на примирення сторонам терміном на п`ять місяців, зупинивши провадження у справі. Враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про надання строку для примирення та у зв`язку з цим зупинення провадження по справі, зважаючи на наявність у подружжя неповнолітньої дитини, заперечення позовних вимог відповідачем та її бажання зберегти сім`ю. Частиною 7 статті 240 ЦПК України визначено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Враховуючи, що судом першої інстанції виконано вимоги статті 260 ЦПК України щодо зазначення в ухвалі мотивів, з яких він дійшов висновків, надаючи подружжю строк на примирення та з цих підстав зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою. Колегія суддів звертає увагу, що перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, передбачений частиною 1 статі 353 ЦПК України. Відповідно до вказаного переліку окремо від рішення по справі може бути оскаржена ухвала суду про зупинення провадження по справі. При цьому окреме оскарження ухвали щодо надання учасникам строку на примирення в порядку статті 111 СК України чинним законодавством не передбачене. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідача та надання строку для примирення сторін, а також те, що надання строку на примирення суперечить інтересам та моральним засадам позивача, колегією суддів відхиляються, оскільки вказана ухвала підлягає оскарженню лише в частині зупинення провадження, а не самої доцільності надання строку для примирення подружжя. Зазначені обставини є предметом дослідження судом при розгляді справи по суті та не впливають на обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам строку для примирення, що обумовлено відсутністю згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі відповідають фактичним обставинам справи, судом дотримано норми процесуального права, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько