Постанова 4817 № 602/68/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/68/25Головуючий у 1-й інстанції Наумчук В.А. Провадження № 22-ц/817/636/25 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Хома М. В., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №602/68/25 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2025 року (ухвалене суддею Наумчук В.А., дату складання повного тексту не зазначено) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс», позивач, апелянт) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 26 листопада 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії №00-10401756 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідачці надано кредит в сумі 5000 грн строком до 23 липня 2024 року, стандартна ставка 2.80% від суми кредиту за кожний день користування. ТОВ «Качай гроші» виконало взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачці кредит, шляхом перерахування коштів банківську карту НОМЕР_1 . 22 січня 2024 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс кредит» укладено договір факторингу № 22-01/2024, за яким ТОВ «Качай гроші» відступило на користь ТОВ «Макс кредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в томі числі за кредитним договором № 00-10401756 від 26 листопада 2023 року (боржник ОСОБА_2 ). Відповідно до витягу з реєстру боржників за №б/н від 22 січня 2024 року до договору факторингу за № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, ТОВ «Макс кредит» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 13120.00 грн. 16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, за яким ТОВ «Макс кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Ейс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в томі числі за кредитним договором № 00-10401756 від 26 листопада 2023 року (боржник ОСОБА_2 ). Відповідно до витягу з реєстру боржників за №б/н від 16 серпня 2024 року до договору факторингу за № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, ТОВ «Макс кредит» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 28800.00 грн. Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачці кредит шляхом перерахування коштів, тоді як відповідачка порушила умови договору та не повернула кредит. У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідачки 28800.00 грн заборгованості за договором кредиту від 26 листопада 2023 року. Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині мотивів переходу до нового кредитора права вимоги до боржника, ТОВ «Юніт капітал» подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі апелянт, не оскаржуючи встановлені судом обставини щодо укладення між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_2 кредитного договору №00-10401756 та факту виконання ТОВ «Качай гроші» свого зобов`язання щодо переказу відповідачці коштів на її рахунок, вважає, що право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача належним чином, оскільки відповідні реєстри боржників, в тому числі за цим договором, були підписані сторонами договорів факторингу та передані у відповідності до умов цих договорів. У зв`язку з наведеним просить рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив. Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. 26 листопада 2023 року ОСОБА_2 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме: шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписала Договір кредитної лінії № 00-10401756 з ТОВ «Качай гроші» та паспорт споживчого кредиту, що підтверджується доданими до позовної заяви належним чином завіреними копіями зазначених документів (а.с.10-14, 20-21). Одноразовий ідентифікатор для підписання Договору кредитної лінії № 00-10401756 та Паспорту споживчого кредиту, який вказаний у цих документах, був відправлений ТОВ «Качай гроші» відповідачці на її телефон, номер якого остання вказала у договорі кредитної лінії № 00-10401756, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.21, звор.). До позовної заяви позивачем додано «Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Качай гроші», затверджені наказом директора ТОВ «Качай гроші» № 1-8/22 від 20 листопада 2023 року (а.с.15-21). Таким чином сторони уклали договір кредитної лінії № 00-10401756 від 26 листопада 2023 року. Згідно з пунктом 1.1 укладеного Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах встановлених договором. Умовами укладеного Кредитного договору передбачено, що сума кредитного ліміту складає: 5000.00 грн, тип кредиту кредитна лінія, строк дії кредитної лінії 240 календарних днів із строком повернення 23 липня 2024 року, тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка складає 2.80 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. На виконання ухвали суду від 04 лютого 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , а також АТ КБ «ПриватБанк» направило на адресу суду виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 26 листопада 2023 року по 01 грудня 2023 року, яка містить інформацію про зарахування коштів на суму 5000.00 гривень (а.с.85-87). Як вбачається із інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» №204/09 від 09 вересня 2024 року, додатку до інформаційної довідки № 204/09 від 09 вересня 2024 року та реєстру транзакцій, ТОВ «Качай гроші», на виконання умов кредитного договору, 26 листопада 2023 року здійснило успішну транзакцію по переказу грошових коштів у розмірі 5000.00 грн зі свого рахунку на рахунок відповідачки через платіжний сервіс «Platon» (а.с.22-25). Судом першої інстанції встановлено та сторони в апеляційному порядку не оскаржують, що між ТОВ «Качай гроші» та відповідачкою на підставі укладеного кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, інших актів законодавства. 22 січня 2024 року між ТОВ «Качай гроші» (Клієнт) та ТОВ «Макс кредит» (Фактор) укладено договір факторингу № 22-01/2024 (далі - договвр факторингу №1), за яким ТОВ «Качай гроші» відступило на користь ТОВ «Макс кредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в томі числі за кредитним договором № 00-10401756 від 26 листопада 2023 року (боржник ОСОБА_2 ). Згідно п.2.5 Договору факторингу №1, відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги. Згідно розділу 1 Договору факторингу №1, дата відступлення прав вимоги робочий день, в який сторони склали та підписали акт прийому-передачі реєстру боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників за №б/н від 22 січня 2024 року до договору факторингу за № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, ТОВ «Макс кредит» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 13120.00 грн. 22 січня 2024 року ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс кредит» склали та підписали акт прийому-передачі до договору факторингу №22-01/2024 від 22 січня 2024 року на загальну суму 139691609.01 грн. 16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс кредит» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (Фактор) укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС (далі - договір факторингу №2), за яким ТОВ «Макс кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Ейс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в томі числі за кредитним договором № 00-10401756 від 26 листопада 2023 року (боржник ОСОБА_2 ). Згідно п.2.5 Договору факторингу №2, відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги. Згідно розділу 1 Договору факторингу №2, дата відступлення прав вимоги робочий день, в який сторони склали та підписали акт прийому-передачі реєстру боржників. 16 серпня 2024 року ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» склали та підписали акт прийому-передачі до договору факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року на загальну суму 137609617.75 грн. Відповідно до витягу з реєстру боржників за №б/н від 16 серпня 2024 року до договору факторингу за №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, ТОВ «Макс кредит» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 28800.00 грн. Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (виписка з особового рахунку), заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором за № 00-10401756 від 26 листопада 2023 року становить 28800.00 грн, з яких: 5000.00 грн заборгованість по кредиту, 23800.00 грн - заборгованість за відсотками. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач ТОВ «ФК «Ейс» не надав доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 00-10401756, зокрема здійснення відповідними Факторами перерахування грошових коштів на рахунок Клієнтів згідно договорів факторингу за № 22-01/2024 від 22 січня 2024 рок, за №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як було встановлено судом та не оскаржується в апеляційній скарзі, кредитний договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду щодо недоведення позивачем факту набуття права вимоги за спірним кредитним договором у зв`язку з ненаданням позивачем доказів здійснення відповідними Факторами перерахування грошових коштів на рахунок Клієнтів згідно договорів факторингу за № 22-01/2024 від 22 січня 2024 рок, за №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року. Так, мотивуючи доводи щодо відсутності у позивача права вимоги за спірним кредитним договором у зв`язку з відсутністю доказів оплати за договорами факторингу, суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17, де суд зробив один з висновків про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, в тому числі докази на підтвердження оплати за договором. Однак, проаналізувавши вказане вище рішення Верховного Суду та зроблені у ньому висновки, колегією суддів встановлено, що у згаданій справі умовами Договору факторингу та Договору відступлення-1 було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом (стороною 1) в повному обсязі оплати за такими договорами. Разом з тим, такі докази суду надані не були. У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що згідно з п.2.5 договорів факторингу від 22 січня 2024 року №22-01/2024, укладеного між ТОВ «Качай гроші» (Клієнт) та ТОВ «Макс кредит» (Фактор) та від 16 серпня 2024 року №16082024-МК/ЕЙС, укладеного між ТОВ «Макс кредит» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (Фактор), право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в день, в який сторони склали та підписали акт прийому-передачі реєстру боржників. У відповідності до вимог вказаних вище договорів факторингу, наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі реєстру боржників за договорами факторингу №22-01/2024 від 16 січня 2024 року та №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, підписані сторонами та скріплені печатками відповідних Товариств. Отже, встановлені під час розгляду даної справи обставини є відмінними від тих, що були предметом перегляду Верховним Судом у справі № 905/306/17. Це ж стосується і постанов Верховного Суду у інших справах, на які посилається суд першої інстанції у своєму рішенні, оскільки у них судами надавалась оцінка ознакам договору факторингу, в той час як у справі, що переглядається, фактично вирішується питання щодо порядку відступлення права вимоги за договорами факторингу. У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку, що право вимоги за кредитним договором № 00-10401756 від 26 листопада 2023 року, укладеним між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_2 на суму 28800.00 грн перейшло до позивача. Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку укладено електронний кредитний договір за № 00-10401756 від 26 листопада 2023 року і між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, колегія суддів вважає, що з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 28800.00 грн, з яких: 5000.00 грн заборгованість по кредиту, 23800.00 грн - заборгованість за відсотками. Щодо вирішення питання судових витрат. ТОВ «ФК «Ейс» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати, в тому числі на правничу допомогу. Відповідно до п.1 ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до п.п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження надання правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій апелянтом надано копію договору про надання правничої допомоги від 22 листопада 2024 року №2211/Е, копію додаткової угоди №2 до договору про надання правничої допомоги, копію протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги 22 листопада 2024 року №2211/Е, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 22 листопада 2024 року за розгляд справи в суді першої інстанції на суму 7000 грн, копію платіжної інструкції від 15 січня 2025 року №5538 за сплату судового збору в сумі 2422.40 грн, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 02 травня 2025 року за подання апеляційної скарги в сумі 6000 грн, копію платіжної інструкції від 02 травня 2025 року №10648 за сплату судового збору в сумі 3633.60 грн за подання апеляційної скарги. Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 13000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_2 на корить ТОВ «ФК «Ейс» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 6000 грн. Крім цього, у зв`язку із скасуванням судового рішення і задоволенням позову відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідача витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 6056 (2422.40 + 3633.60) грн. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити. Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2025 року скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором за № 00-10401756 від 26 листопада 2023 року у розмірі 28800.00 грн, з яких: - 5000.00 грн заборгованість по кредиту; - 23800.00 грн - заборгованість за відсотками, та судові витрати у розмірі 12056.00 грн, з яких: - 6000.00 грн витрати на професійну правничу допомогу; - 6056 грн витрати зі сплати судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 07 липня 2025 року. Реквізити учасників: Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса: вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, ЄДРПОУ 42986956. Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Головуючий О.З. Костів Судді: Н.М. Храпак М.В. Хома