Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/6944/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1764/25 Справа № 199/6944/25 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2025 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 28 травня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп. Судом першої інстанції встановлено, що 28.04.2025 року о 00:08 годині біля будинку №131М по вулиці Івана Нечуя-Левицького у місті Дніпрі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A6» державний номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер Alcotest №6820». Результат огляду позитивний складає 0,46‰, тест №303. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Вважає, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи. На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що у нього не вбачалось зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, відсутнє почервоніння очей та обличчя, мова чітка, поведінка адекватна та відповідає обстановці. Вказує, що заперечував вживання спиртних напоїв, був не згодний за показниками алкотестеру Драгер 0,46 проміле. Вказує, що зупинки не було, його автомобіль стояв припаркований, він збирався ночувати в автомобілі, поліцейським він пояснив, що є військовослужбовцем, просив його пропустити проїхати через міст, однак поліцейські наполягали на тому, щоб він пройшов тест на Драгері. На думку ОСОБА_1 , поліцейські порушили вимоги ст. 266 КУпАП, а саме порушили порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння. Крім того, вказує, що у поліцейських був відсутній сертифікат повірки Драгеру. Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до довідки про доставку повідомлення останній був повідомлений про час та місце розгляду справи на 02 липня 2025 року, завчасно, а саме 16 червня 2025 року. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. З урахуванням того, що ОСОБА_1 належним чином та завчасно повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення, у судове засідання не з`явився, його інтереси представляє професійний адвокат, а тому з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без його участі. Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суд апеляційної інстанції вважає, що дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313762 від 28.04.2025 року, 28.04.2025 року о 00:08 годині біля будинку №131М по вулиці Івана Нечуя-Левицького у місті Дніпрі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A6» державний номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер Alcotest №6820». Результат огляду позитивний складає 0,46‰, тест №303. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою інспектором взводу 1 рота 1 батальйон 3 УПП в Дніпропетровській області капрал поліції Мишко Б.М. У графі До протоколу додаються зазначено рапорт, акт огляду, чек приладу Драгер. У протоколі у графі Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено надасть у суді. Вказано, що вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 , видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ТЗ155570. Відповідно до Акту огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей не реагують на світло. Результат огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alkotest 6820 позитивний 0,46 ‰. З рапорту інспектора взводу 1 рота 1 батальйон 3 УПП в Дніпропетровській області капрал поліції Мишко Б.М., вбачається, що 28.04.2025 року під час патрулювання у складі екіпажу Легіон 111 разом із командиром взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП в Дніпропетровській області Рац Д.С. приблизно о 00-08 год. Під час перекриття Амурського мосту за адресою м.Дніпро, АНД район вул. Каруни, біля буд. 131М було зупинено транспортний засіб Ауді А6 д.н.з. НОМЕР_1 . Під час перевірки документів встановлено водія ОСОБА_1 , у якого було виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер Алкотест 6820, на що водій погодився. Результат огляду позитивний 0,46 ‰. Відносно водія складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія відсторонено від керування транспортним засобом. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис з нагрудних боді-камер працівників патрульної поліції, які на одному DVD-R диску долученого до матеріалів справи. Під час апеляційного розгляду було переглянуто відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції, на яких зафіксовані обставини після зупинки водія ОСОБА_1 , котрий дійсно знаходився з ознаками алкогольного сп`яніння зазначеними у протоколі, а тому підлягав відповідному огляду, проведення якого здійснювалось поліцейськими із застосуванням технічних засобів відеозапису. Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка добровільно надає свою згоду пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу, а також погодилась з результатами огляду на стан сп`яніння. Дослідивши докази, наявні в матеріалах провадження, апеляційний суд вважає, що вони у сукупності відображають усі обставини, які мають значення для повного та об`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення та підтверджують факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції. За нормативним визначенням ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.п. 1, 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 . Як було зазначено вище, вимогами п. 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції надавати докази на підтвердження виявлених ознак алкогольного сп`яніння. Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак алкогольного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп`яніння. Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння при обставинах встановлених постановою суду першої інстанції, чим було порушено вимоги п.2.9 а ПДР України, тобто останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 та вважає їх спробою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, не висловлював жодних зауважень або незгоди, а також добровільно погодився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager. Він підтвердив свою згоду, а результат огляду становив 0,46 проміле алкоголю, з чим водій погодився, що засвідчується його підписом в акті огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судом до уваги, оскільки не впливають на правильність установлених у справі фактичних обставин, не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними і допустимими доказами. Зазначені твердження є оціночними судженнями апелянта і не мають самостійного юридичного значення для вирішення справи по суті. Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає. Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 28 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: О.Ю. Іванченко