Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/10503/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6208/25 Справа № 214/10503/24 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.А., Остапенко В.О. секретар судового засідання Лідовська А.А. сторони справи: заявник ОСОБА_1 заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою заявниці ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Хорис Анна Олександрівна на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року, ухвалене суддею Ткаченком А.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 02 квітня 2025 року, ВСТАНОВИВ У грудні 2024 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила суд оголосити померлим ОСОБА_3 , вказавши день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті населений пункт Красна Гора Бахмутського району Донецької області та вважати, що його смерть настала у період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби у Донецькій області і пов`язана із захистом Батьківщини, посилаючись на зникнення безвісти ОСОБА_3 під час проведення штурмових дій. В обґрунтування вимог заявником зазначено, що з 25 липня 2014 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від якого мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У період воєнного стану на території України її чоловік ОСОБА_3 був призваний на військову службу до лав ЗСУ та з 23.11.2022 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . У січні 2023 року на її адресу надійшло сповіщення сім`ї №198 про те, що її чоловік ОСОБА_3 , стрілець-снайпер 3 взводу СпП 3 роти СпП військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 07 січня 2023 року під час проведення штурмових дій біля населеного пункту Красна Гора Донецької області. За її заявою за фактом зникнення безвісти чоловіка Відділенням поліції №4 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, внесено відомості до ЄРДР за №12023041750000067 про кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 115 КК України, однак розслідування жодних результатів не дало, відомості про ОСОБА_3 внесено до Реєстру Управлінням з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, однак відомостями про місце знаходження чоловіка вказаний орган не володіє. У рамках службового розслідування військовою частиною було встановлено, що під час бою солдат ОСОБА_3 зазнав поранення та залишився на полі бою в місці поранення, здійснити евакуацію військовослужбовця можливості не було, місце зникнення солдата ОСОБА_3 перебуває на окупованій ворогом території. Тому враховуючи, що її чоловік військовослужбовець ОСОБА_3 зник безвісти саме під час бойових дій за обставин, що дають підстави об`єктивно та обґрунтовано припустити його загибель, з метою отримання одноразової грошової допомоги, просить вимоги задовольнити. Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою. Заявниця ОСОБА_1 через свого представника адвоката Хорис А.О. оскаржила рішення суду в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_5 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити повністю заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою. При цьому, представник ОСОБА_5 наголошує на тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Вказує, що з 20.03.2025 діє новий Перелік №376 за яким здійснюється визначення територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, проте суд застосував положення Наказу №309, який на момент ухвалення рішення втратив чинність. Зазначає, що відповідно до Переліку №376 населений пункт Красна Гора Бахмутського району Донецької області з 24.02.2022 по 11.02.2023 був територією активних бойових дій, тому саме з 11.02.2023 має обраховуватись початок шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому статті 46 ЦК України, як дата закінчення активних бойових дій на вказаній території. Вказує, що момент звернення заявниці до суду не можна вважати передчасним, так як з моменту закінчення активних бойових дій на території населеного пункту Красна Гора Бахмутського району Донецької області і до моменту звернення минуло 22 місяці, а отже заявниця звернулася до суду із заявою 09.12.2024 у строки, зазначені у реченні другому статті 46 ЦК України. Окрім того, заявниця не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані ОСОБА_1 докази нібито достовірно не свідчать про вірогідну смерть ОСОБА_3 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення, що він зник безвісті за особливих обставин. Вказує, що оголошення ОСОБА_3 померлим необхідно заявниці для отримання свідоцтва про його смерть, отримання державної допомоги членам сім`ї загиблих захисників України та оформлення спадщини, яка залишилась після його смерті. Відзив на апеляційну скаргу та пояснення від ОСОБА_2 колегія суддів не буре до уваги, оскільки їх подано з порушенням норм ч.4 ст.360 ЦПК України без надання доказів надіслання іншим учасникам справи. У додаткових поясненнях представник заявниці ОСОБА_5 , вказує на те, що за результатами службового розслідування було встановлено, що солдата ОСОБА_3 було вбито пострілом снайпера в голову, та те, що останній відсутній за місцем його постійного проживання та не виходить на зв`язок вже протягом більше 22 місяців, тому заявниця вимушена була звернутися до суду з відповідною заявою. Станом на поточний момент ОСОБА_2 (батьком військовослужбовця) не було надано жодних, підтверджуючих доказів перебування ОСОБА_3 у полоні рф або ж фактів, що свідчили б про те, що він живий. Зазначене оголошення померлим ОСОБА_3 є принципово важливим для заявниці з огляду на утримання малолітньої дитини, що залишилася на її піклуванні та дозволить отримати свідоцтво про смерть та частину одноразової грошової допомоги та здійснити оформлення спадщини. Звертає увагу на те, що заявниця є інвалідом другої групи та нездатна до трудової діяльності. У клопотанні від 23.06.2025 представник заявниці ОСОБА_5 просить поновити строк на долучення доказів у справі та долучити до матеріалів справи наступні докази: Адвокатський запит від 03.06.2025 до Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконного позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України та відповідь на цей запит від 14.06.2025. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку заявниці ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 , які кожен окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просили скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про задоволення заяви з викладених у скарзі підстав, заінтересовану особу ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просир рішення суду залишити без змін, представника заінтересованої особи військової частини НОМЕР_2 Орєхова Р.В., який поклався на розсуд суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, , з огляду на таке. Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2014 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , актовий запис № 542 (том 1 а.с. 22 копія свідоцтва). Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с. 23 копія свідоцтва). Згідно довідки т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2024, ОСОБА_3 з 23.11.2022 служив у вказаній Військовій частині (том 1 а.с. 53 копія довідки). Відповідно до акту службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 від 10 лютого 2023 року, 07 січня 2023 року під час проведення штурмових дій поблизу населеного пункту Красна Гора Донецької області зникли безвісти військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , в тому числі солдат ОСОБА_3 , стрілець-снайпер 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до журналу бойових дій військової частини, 07 січня 2023 року з 11.00 години до 15.00 години відбувся стрілковий бій поблизу н.п. Красна Гора, де відповідно до пояснень командира 3 розвідувального відділення розвідувального взводу молодшого сержанта ОСОБА_8 , він був свідком того, як в тому числі військовослужбовця ОСОБА_3 було поранено і він залишився лежати на полі бою, оскільки у зв`язку з переважаючими силами противника підрозділ почав відхід з місця зіткнення та зайшов на позиції військової частини. Поранені військовослужбовці, серед яких ОСОБА_3 залишились лежати на полі бою, оскільки жодної можливості їх евакуювати не було. Відповідно до пояснень навідника 2 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення військової частини солдата ОСОБА_9 , солдата ОСОБА_3 було вбито пострілом снайпера в голову, однак більше військовослужбовців він не бачив, оскільки відійшов до оборонних позицій підрозділів військової частини за 500 метрів від місця події. Станом на 10 лютого 2023 року в тому числі солдат ОСОБА_3 на зв`язок не виходив, до місця розташування військової частини не виходив та місця розташування військової частини та попередньо займаних бойових позиції не повернувся (том 1 а.с. 42-50 копія акту). Згідно витягу з ЄРДР за кримінальним провадженням № 12023041750000067 від 12 січня 2023 року, 07 січня 2023 року, відповідно до сповіщення сім`ї №198 від 10.01.2023 безвісти зник військовослужбовець ЗСУ, стрілець-снайпер 3 взводу СпП 3 роти СпП військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 під час штурмових дій поблизу н.п.Красна Гора Донецької області. По теперішній час останній на зв`язок не виходив та його місцезнаходження не встановлено (том 1 а.с. 25). Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 за №72 від 10.02.2023 за результатами службового розслідування наказано вважати в тому числі солдата ОСОБА_3 таким, що зник безвісти за особливих обставин у зв`язку з воєнними діями під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, недоторканості та територіальної цілісності України (том 1 а.с. 51-52 копія витягу). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення особи померлою, виходив з того, що заяву подано до суду з порушенням строків, визначених частиною другою статті 46 ЦК України, тобто передчасно. Суд також урахував позицію заінтересованої особи ОСОБА_2 та надані заявницею письмові докази, які у своїй сукупності достовірно не свідчать про вірогідну смерть ОСОБА_3 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення, що він зник безвісти за особливих обставин, при виконанні бойового завдання. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами заявниці ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 , викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України). Район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України «Про оборону України»). Бойові дії це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння). Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23. У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі №607/1612/23(провадження №61-6323св23). Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю. Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність. Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну. Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру». У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року №5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість. Велика Палата Верховного Суду у постанові від15 лютого 2023 року у справі №910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання. Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана. Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні. При цьому, приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким. Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»). За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі): воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; бойові дії форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); воєнні дії організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних (бойових) дій визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями. Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом». Із пояснювальної записки до проєкту Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: «Беручи до уваги триваючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов`язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту». Збройний конфлікт це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року №2469-VIII «Про національну безпеку України»). Законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні. Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (далі Наказ №309). У цьому Наказі №309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу №309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності. Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Він вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 2526 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev), зазначено, що держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути … проголошений наперед до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44); юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (пункт 46); юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись узятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законні очікування») (пункт 48). За висновками Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі правила поведінки, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, параграф 39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, параграф 170)). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява №17862/91, параграфи 3132), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, параграф 65)). Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2014 року №15-рп/2004, одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим його культурним рівнем. Справедливість є однією з основних засад права та є вирішальною у визначенні права як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. Як встановлено судом першої інстанції, 09 грудня 2024 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата військової частини НОМЕР_1 , який зник безвісти біля населеного пункту Красна Гора Бахмутського району Донецької області 07 січня 2023 року. Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, населений пункт Красна Гора Бахмутського району Донецької області, станом на 09 грудня 2024 року є окупованою територією, у зв`язку з чим, з урахуванням конкретних обставин справи, суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_3 померлим від дня закінчення активних бойових дій. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який врахував позицію заінтересованої особи ОСОБА_2 , який категорично заперечує проти визнання його сина померлим, оскільки вважає, що син може перебувати у полоні, що надані заявницею письмові докази достовірно не свідчать про вірогідну смерть ОСОБА_3 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення, що він зник безвісти за особливих обставин, при виконанні бойового завдання. Колегія суддів вважає, що, вирішуючи заяву, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Хорис Анна Олександрівна залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 липня 2025 року. Головуючий: Судді: