Постанова 4811 № 1326/9346/2012

Справа №1326/9346/2012 Головуючий у 1 інстанції:Мартьянова С.М. Провадження №22-ц/811/2791/23 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., секретар: Чиж Л.М., за участі в судовому засіданні позивачки ОСОБА_1 , представника третьої особи ОСОБА_2 ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова в складі судді Мартьянової С.М. від 14 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з участю третіх осіб: ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за законом, визнання заповіту недійсним, визнання ідеальних часток спадкового майна та їх поділ між спадкоємцями першої черги за законом, - в с т а н о в и л а : рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2014 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_10 , про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна у будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_11 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом; визнання ідеальних часток спадкового майна та їх розподіл між спадкоємцями першої черги за законом, за безпідставністю таких. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_10 треті особи ОСОБА_5 та п`ята Львівська державна нотаріальна контора про визнання заповіту ОСОБА_11 , посвідченого п`ятою Львівською державною нотаріальною конторою 22 червня 1992 року недійсним, у зв`язку з недоведеністю таких. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_12 відхилено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2014 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_12 задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 9/60 частин (включаючи право на обов`язкову частку) житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частини позовних вимог відмовлено. Вказане рішення оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що на а.с. 30 спадкової справи є заповіт покійної матері ОСОБА_11 від 22.06.1992 року, згідно якого належні їй 7/10 частини будинку разом із відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходяться у АДРЕСА_1 заповідає дочці ОСОБА_4 . Підпис матері на даному заповіті не відповідає її дійсному підпису, який вона ставила на всіх документах, зокрема - в паспорті громадянина України, договорі купівлі-продажу будинку, при отриманні пенсії, тощо (копії наявних документів з підписами містяться в матеріалах справи), оскільки в заповіті є скорочений підпис, а покійна матір ОСОБА_13 постійно ставила свій підпис власноручно словом «Оліярник» аналогічно, як і в паспорті покійної матері. Саме з цих підстав попередньо і подавалось суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, яке судом було задоволено. Однак, суд відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним заповіту ОСОБА_11 від 22.06.1992 року, з врахуванням висновків судово-почеркознавчої експертизи № 4734 від 18.02.2014, згідно яких ким виконані підписи від імені ОСОБА_11 в графі «Підпис» на примірнику її заповіту від 22.06.1992 року встановити не виявилось можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку, прийшов до передчасного помилкового висновку, що «нема доказів недійсності заповіту, а отже він є дійсним, а тому потрібно відмовити у частині вимог, де позивачка просить визнати заповіт недійсним», і завершив розгляд справи у відсутність позивачки та її представника, порушивши цим самим право позивачки на подання додаткових належних і допустимих доказів по справі, а саме - заявити клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи на предмет встановлення дійсності чи недійсності підпису покійної ОСОБА_11 на заповіті, котрий був вчинений від її імені. Вважає, що існування нікому невідомого раніше заповіту на сестру ОСОБА_4 унеможливлювало документальне підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_11 . Таким чином, позивачка вважає, що рішення є однобічним, незаконним та необгрунтованим, постановлене з грубим порушенням норм процесуального права за відсутності позивачки та її представника і підлягає скасуванню в апеляційному порядку, оскільки має місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. У зв`язку з тим, що у позивачки не було реальної можливості подати клопотання на призначення повторної почеркознавчої експертизи, оскільки впродовж періоду з 14 липня 2015 року по 14 липня 2023 року фактично відбулось лише три судових засідання: - відкриття провадження у липні 2015 року; - засідання у січні 2017 року, де позивачкою було подано клопотання про обов`язкову участь третьої особи ОСОБА_5 і судом таке було задоволено; - засідання у червні 2022 року, де фактично розпочато підготовче засідання у справі за відсутності третіх осіб; - та останнє засідання 14 липня 2023 року, про яке ані позивачка, ані її представник не були належним чином повідомлені, про що зазначалось вище. Також, вказане рішення оскаржив ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 липня 2023 року в частині задоволення позову та ухвали в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 39/500 частин (включаючи право на обов`язкову частку) житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 . Зазначає, що неправильне визначення судом часток будинку у порядку спадкування порушує права інших співвласників вказаного житлового будинку, які володіють ним на законних підставах. Вважає, що частки спадкоємців за законом, а також обов`язкова частка має визначатися від майна, яке належало ОСОБА_11 на момент смерті, а саме з 9/25 частин житлового будинку, а не всього житлового будинку, як це визначив суд. Отже, частки спадкоємців мають визначатися від належних спадкодавцю від 9/25 часток житлового будинку. Зазначає, що частка, яка не охоплена заповітом ОСОБА_11 складає 27/250 частини житлового будинку (3/10*9/25). Оскільки спадкоємців троє, то фактично кожному належить право власності на 9/250 (27/250*1/3) частин спірного житлового будинку за законом. Звертає увагу, що оскільки ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи вона має право на спадкування незалежно від змісту заповіту, половини частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Частка будинку, яка охоплена заповітом складає 63/250 (7/10*9/25). 63/250 розділяємо на 3 і отримуємо по 21/250 частин. Проте, оскільки лише ОСОБА_1 має право на обов`язкову частку у майні, то її частка становить 21/500 (21/250*1/2) житлового будинку. Таким чином, частка ОСОБА_1 складає 39/500 (21/500+18/500) частин житлового будинку, яка складається з 21/500 частин обов`язкової частки та 18/500 (9/250*2) частин спадкування за законом. Частка ОСОБА_10 складає 144/500 частки спадкового майна, яка складається з 126/500 частки спадкування за заповітом та 18/ 500 частин спадкування за законом. Частка Кушнір складає 18/500 частин спадкового майна за законом. Вважає, що наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 право власності на 39/500 частин (включаючи право на обов`язкову частку) житлового будинку на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_14 , а не як визначив суд першої інстанції 9/60 частин від всього будинку. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 на підтримання заяви про відмову від своєї апеляційної скарги та в заперечення апеляційної карги ОСОБА_3 ; представника третьої особи ОСОБА_2 Шиміна О.П. на підтримання своєї апеляційної скарги та на підтримання заяви ОСОБА_1 про відмову від її апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційних скарг, заяви про відмову від апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відмову ОСОБА_1 від її апеляційної скарги слід прийняти, а апеляційну скаргу Шиміна Олега Павловича в інтересах ОСОБА_2 слід задовольнити частково з таких підстав. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 з участю третіх осіб: ОСОБА_5 , П`ятої львівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за законом, визнання заповіту недійсним, визнання ідеальних часток спадкового майна та їх поділ між спадкоємцями першої черги за законом, в якому просила: - визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спадкового майна покійної матері ОСОБА_11 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом, а саме 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що належав покійній матері на праві особистої власності; - визнати недійсним заповіт ОСОБА_11 , посвідчений п`ятою Львівською нотаріальною конторою 22.06.1992 року; - визначити ідеальні частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що входить в склад спадкового майна ОСОБА_11 та здійснити реальний розподіл між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як спадкоємцями ОСОБА_11 першої черги за законом у відповідності до цих часток. В обґрунтуванні своїх позовних вимог покликається на те, що вона, позивач, та члени її сім`ї, а саме: чоловік ОСОБА_12 та син ОСОБА_15 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Крім них, у даному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані та проживають: сестра ОСОБА_5 , її чоловік ОСОБА_2 та їхні діти ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_7 . У цьому будинку також зареєстрована її сестра ОСОБА_4 із донькою ОСОБА_17 , однак останні, фактично мешкають за іншою адресою. З 1966 року даний будинок складався із одного поверху та підвальних приміщень і належав на праві особистої власності їх матері ОСОБА_11 , на підставі договору купівлі - продажу від 08.09.1966 року. У 1988 році ОСОБА_11 подарувала дочці ОСОБА_5 2/10 частини житлового будинку, розміщеного на земельній ділянці 600 кв. м., а саме: жила кімната 1-4, площею 9,0 кв. м.; жила кімната 1-5, площею 14 кв. м. та коридор 1-6 площею 4,6 кв. м. Даний договір посвідчений П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою та оформлено в Львівському міжміському БТІ право власності на частину житлового будинку, про що видано реєстраційне посвідчення. У власності та користуванні ОСОБА_11 , залишилися усі приміщення першого поверху та підвальні приміщення, що становили 8/10 частини будинковолодіння. При цьому, до укладання Договору дарування, між позивачем, її сестрою ОСОБА_5 та їхньою померлою матір`ю ОСОБА_11 була усна домовленість про визначення ідеальних часток в будинку, в результаті чого, в користування сім`ї позивача відходили саме ті житлові приміщення, що були зазначені в договорі дарування ОСОБА_5 , а сам договір дарування укладався задля того, аби отримати дозвіл на реконструкцію та надбудову житлового будинку. У липні 1988 року покійна мати звернулась із заявою до радянської ради народних депутатів з проханням проведення реконструкції будинку, з метою приведення його до норм ДНІП і розширення площі за рахунок надбудови другого поверху. Рішенням виконкому Радянської районної ради народних депутатів м. Львова № 439 від 12.07.1988 року було задоволено заяву ОСОБА_11 та дозволено провести реконструкцію будинку з розширенням житлової площі за рахунок надбудови другого поверху. Проектні пропозиції передбачали реконструкцію першого та надбудову другого поверхів, після чого на першому поверсі було запроектовано 4 житлові кімнати площею 68,6 кв. м., кухня 8,4 кв. м., санвузол та два коридори площею 8 кв.м., що мали належати сім`ї позивача та матері. На другому поверсі 4 житлові кімнати площею 79,9 кв. м.; кухні 8,4 кв. м.; санвузол та коридор, що відводились в користування сестри ОСОБА_5 та членам її сім`ї. Реконструкція першого поверху та підвальних приміщень проводилася за кошти позивача та її сім`ї, та за кошти матері. Другий поверх будувався силами сестри ОСОБА_5 . Реконструкція горища, облаштування даху, півпідвальних приміщень та інші роботи за спільний рахунок та спільними зусиллями сестер ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Тривалий час - з 2004 року між ОСОБА_5 та матір`ю ОСОБА_11 існував спір, що розглядався Франківським районним судом м. Львова за участю третіх осіб ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , Львівської міської ради, Львівського обласного бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки; Львівського міського управління земельних ресурсів Франківської районної адміністрації про реальний розподіл будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_11 про виділення належної їй частки в праві спільної часткової власності. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22.12.2010 року (справа №2-80/10) первісний позов ОСОБА_5 задоволено частково, а у зустрічному позові ОСОБА_11 , відмовлено. Колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 16.01.2012 року було частково задоволено апеляційну скаргу матері ОСОБА_11 і рішення Франківського районного суду м. Львова від 22.12.2010 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_5 та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_11 про поділ будинку було скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Апеляційною інстанцією було частково задоволено первісний позов ОСОБА_5 про реальний розподіл будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, а також частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_11 про виділ в натурі належної їй частини в спільній частковій власності та виділення частки земельної ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_2 матір ОСОБА_11 померла. Позивач вказує, що догляд за матір`ю в період хвороби здійснювала вона, та деколи її старша сестра ОСОБА_4 , яка проживала окремо від них, проте час від часу навідувалась до мами, і деколи допомагала доглядати її у лікарні. Витрати по похованню матері позивач взяла повністю на себе. У встановлені законом терміни, позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори. З такою ж заявою звернулася і її сестра ОСОБА_5 , оскільки знали, що покійна матір заповіту не залишала. Також, і відповідачка по справі ОСОБА_4 , звернулась до нотаріальної контори з аналогічною заявою. Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №30627140 від 31.05.2012 року, виданого П`ятою ЛДНК була заведена спадкова справа №52886446, спадкоємцем являється ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, при цьому їм стало відомо, що у вересні 2012 року їх старша сестра ОСОБА_4 подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, додавши заповіт матері багаторічної давності. Відповідно до заповіту, померла ОСОБА_11 , усе належне їй майно заповіла ОСОБА_4 . Разом з тим, про наявність даного заповіту нікому відомо не було, а тому позивач ОСОБА_1 , ставить під сумнів його дійсність. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 4, 15, 76, 77, 78, 81, 141 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 48, 203, 204, 215, 317, 319, 328, 329, 356, 358, 367, 1218, 1220, 1223, 1261, 1235,1247, 1248, 1254, 1257 ЦК України та задовольняючи позов частково, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_5 є рідними сестрами, померла ОСОБА_11 , була їхньою матір`ю, даний факт не заперечується сторонами та учасниками справи.Відповідно до довідки ЛКП "Вулецьке" № 883 від 09.04.2012 року, в житловому будинку АДРЕСА_1 (особняк), зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , ОСОБА_17 . Останні дві зареєстровані, проте фактично не проживають. (т. 1 а.с.19).До дня смерті в даному будинку була зареєстрована та проживала ОСОБА_11 , що сторонами не заперечується. (т.1 а.с.73)Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві власності матері сторін ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.1966 року та реєстраційного посвідчення від 24.09.1966 року, виданого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації. (т.1 а.с.84, 85-86)Відповідно до договору дарування від 22.06.1988 року, ОСОБА_11 подарувала 2/10 частки житлового будинку, розміщеного на земельній ділянці 600 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 дочці ОСОБА_5 , яка право власності на зазначену частку будинку зареєструвала в установленому порядку, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 24.06.1988 року. Цим же договором було визначено приміщення, які переходять у користування обдарованої (т.1 а.с.104-106).Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16.01.2012 року (справа №2-80/10) між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 як співвласниками будинку був проведений реальний його розподіл з виділенням кожному із співвласників конкретних приміщень, а саме співвласнику ОСОБА_5 . 1. у півпідвалі будинку приміщення: - ІУ гараж площею 19,4 кв.м; - У сходову клітку 6,2 кв.м; 2. на першому поверсі приміщення: - 1-3 частину жилої кімнати площею 9 кв.м.; - 1-4 кімнату - 14,0 кв. м. - 1-9 коридор - 4,6 кв.м. - 1-5 кухню - 10,9 кв. м. - 1-6 ванну - 3,0 кв.м. - 1-7 туалет 1,3 кв.м. - І сходову клітку 6,1 кв.м. 3. на другому поверсі приміщення: - всі від № 2-1 до №2-8 - ІІ сходову клітку площею 6,1 кв.м. Зобов`язано ОСОБА_5 за власні кошти встановити стіну у приміщенні 1-3 площею 25,2 кв.м. на першому поверсі будинку, виділивши для себе цієї площі кімнату площею 9 кв.м., поновити віконний проріз та закласти дверний проріз між приміщенням У і ІУ у півпідвалі будинку. Співвласнику ОСОБА_11 . 1. у півпідвалі будинку приміщення: - І - коридор площею 8,2 кв.м. - ІІ-туалет - 1,0 кв.м - ІІІ -підвал - 13,9 кв.м - УІ - кладова - 3,8 кв.м - УІІ-підвал - 14,2 кв.м - УІІІ- підвал - 17,5 кв.м - ІХ-підвал - 12,2 кв.м - Х-коридор- 1,0 кв.м 2. на першому поверсі будинку приміщення: - 1-1 - коридор, площею 2,9 кв.м - 1-2 - коридор 1,4 кв.м - 1-3 - частину кімнати за вирахуванням 9 кв.м. переданих ОСОБА_5 в якій вона повинна встановити стіну для перегородження кімнати; - 1-10- кімнату - 13,0 кв.м - 1-11- кімнату - 10,9 кв.м - 1-12-ванну- 2,7 кв.м - 1-13 - вбиральню - 1,4 кв.м - 1-14 - кухню - 9,2 кв.м - 1-15 коридор 5,2 кв.м. (т.1 а.с.24-25) Дані фактичні обставини справи сторонами не заперечуються, крім того, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З урахуванням рішення суду про реальний розподіл будинку, обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 09.02.2012 року були визначені реальні частки в будинку між співвласниками відповідно до виділених кожному приміщень, зокрема, приміщення, виділені ОСОБА_19 складають 9/25 ідеальних часток від усього будинку, а ОСОБА_5 - 16/25 ідеальних часток. (т.1 а.с.88). Згідно із довідкою № 3/476 від 12 березня 2012 року, будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві часткової власності: 8/10 ч. за ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності посвідченого Сьомою Львівською державною нотаріальною конторою 08 вересня 1966 року в Р.№ НОМЕР_1 ; 2/10 ч. - за ОСОБА_5 на підставі договору дарування, посвідченого П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою 22 червня 1988 року в Р. № 4331 (т.1 а.с.89). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 29 березня 2012 року (т.1 а.с.27, 71). Після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина, у зв`язку з чим, П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №461/2012, копія якої, долучена до матеріалів цивільної справи. (т.1 а.с. 68-98) Матеріалами справи також встановлено, що 22.06.1992 року ОСОБА_11 склала заповіт, яким належні їй 7/10 частин житлового будинку разом з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 заповіла дочці ОСОБА_4 , відповідачці у справі.(т.1 а.с.97). За матеріалами спадкової справи всі три спадкоємці подали письмові заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 за законом (т.1 а.с.69,70), ОСОБА_4 подала заяви про прийняття спадщини і за законом і за заповітом (т.1 а.с.90,91) У висновку судово-почеркознавчої експертизи № 4734 від 18.02.2014 року, вказано, що ким ОСОБА_11 чи іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_11 розташовані: після слова «Підпис» на примірнику Заповіту від її імені від 22.06.1992 р., в графі «Розписка про одержання оформленого документу» в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій т.№ 3 за 1992 р. під № 5356, встановити не виявилось можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку. (т.1 а.с.190-194). Суд першої інстанції вказав, що 22.06.1992 року ОСОБА_11 склала заповіт, яким належні їй 7/10 частин житлового будинку разом з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 заповіла дочці ОСОБА_4 . Як зазначено експертом у висновку судово-почеркознавчої експертизи № 4734 від 18.02.2014 року, що ким ОСОБА_11 чи іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_11 розташовані: після слова «Підпис» на примірнику Заповіту від її імені від 22.06.1992 р., в графі «Розписка про одержання оформленого документу» в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій т.№ 3 за 1992 р. під № 5356, встановити не виявилось можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку. Отже, матеріали справи не містять беззаперечних доказів, або інших доказів, які б у своїй сукупності доводили те, що заповіт було підписано іншою особою, ані ОСОБА_11 , або її волевиявлення, як заповідача не було вільним і не відповідало її волі. Аналізуючи спірний заповіт і його зміст на предмет відповідності вимогам законодавства, суд вважає, що він складений уповноваженою особою у письмовій формі, особисто підписаний заповідачем ОСОБА_11 , протилежного під час судового розгляду не доведено, та зареєстрований у встановленому законом порядку. Судом не встановлено того, що заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також того, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тобто ознак нікчемності заповіту судом не виявлено. Суду не надано доказів того, що волевиявлення заповідача ОСОБА_11 не було вільним і не відповідало її волі. Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволені вимоги щодо визнання заповіту недійсним слід відмовити, оскільки він складений з дотриманням норм законодавства, яке діяло на момент його складання, а матеріали справи протилежного не містять. Однак, після смерті ОСОБА_11 залишилась частина майна на яку не було складено заповіт. Так, ОСОБА_1 , і ОСОБА_5 звернулись до нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом (т.1 а.с.69,70), та ОСОБА_4 подала заяви про прийняття спадщини і за законом, і за заповітом (т.1 а.с 90,91) Таким чином, всі спадкоємці звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини у строки встановлені законом. Отже, за договором дарування від 22.06.1988 року, ОСОБА_11 подарувала 2/10 частки житлового будинку, розміщеного на земельній ділянці 600 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 , дочці ОСОБА_5 7/10 частин житлового будинку разом з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 , ОСОБА_11 заповіла дочці ОСОБА_4 , згідно заповіту від 22.06.1992 року. Таким чином, частина спадщини, що не охоплена заповітом складає 1/10 частину спірного житлового будинку. Оскільки спадкоємців троє ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 ), то фактично кожен має право на 1/3 частину спадкового майна. Проте, як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.10.2008 року (т.2 а.с. 33). Так, судом встановлено, що позивач є інвалідом третьої групи та має право на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту. Як зазначено вище частина спадщини, що не охоплена заповітом складає 1/10 частину спірного майна. Таким чином, для зручності підрахунку 1/10 прирівнюємо до 6/60. Оскільки, спадкоємців троє ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 ), то фактично кожному належить право власності на 2/60 частин спірного житлового будинку за законом. Оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи вона має право на спадкування незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Таким чином, розмір частки, який заповіла ОСОБА_11 своїй доньці ОСОБА_4 становить 7/10 частин житлового будинку разом з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Для зручності підрахунку 7/10 прирівнюємо до 42/60. 42/60 поділяємо на 3 і отримуємо по 14/60 частин, проте оскільки лише позивач має право на обов`язкову частку у майні то її частка становить 7/60. Суд не вбачав підстав для зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині, оскільки позивач проживала разом з матір`ю на одній частині будинку та вели спільне господарство. Після смерті матері - ОСОБА_11 , саме позивач займалась її похованням, що підтверджується матеріалами справи. (т. 1, а.с. 28,29). Таким чином, частка ОСОБА_1 складає 9/60 частин спадкового майна, яка складається з 7/60 частин обов`язкової частки та 2/60 частин спадкування за законом. Частка ОСОБА_4 складає 37/60 частки спадкового майна, яка складається з 35/60 частки спадкування за заповітом та 2/60 частин спадкування за законом. Частка ОСОБА_5 складає 2/60 частини спадкового майна за законом. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про визнання за ОСОБА_1 право власності на 9/60 частин (включаючи право на обов`язкову частку) житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю ОСОБА_11 на праві особистої власності. Щодо визначення ідеально частки частини спірного житлового будинку та здійснення реального розподілу між спадкоємцями першої черги за законом у відповідності до часток, то суд позбавлений можливості вирішити дане питання, оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а також сторонами не надано відповідного висновку експерта з цих питань. Отже, враховую вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 квітня 2025 року залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , як правонаступників третьої особи ОСОБА_5 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за законом, визнання заповіту недійсним, визнання ідеальних часток спадкового майна та їх поділ між спадкоємцями першої черги за законом. Також, 21 червня 2024 року та повторно 19 серпня 2024 року до суду надійшла заява від позивачки ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги. В заяві просить з врахуванням ч.4 ст.364 ЦПК України відмову від апеляційної скарги прийняти та закрити апеляційне провадження. В обґрунтування заяви зазначає, що між позивачкою (апелянткою) та правонаступниками спадкоємцями покійної сестри ОСОБА_5 , будь-який спір в межах існуючої цивільної справи відсутній. У випадку, якщо правонаступники (діти) покійної сестри ОСОБА_5 вважають свої права чи законні інтереси порушеними, вони мають право реалізувати своє право на захист порушених прав чи інтересів шляхом подання окремого позову у відповідності до вимог чинного законодавства, однак не в межах існуючої цивільної справи. Відповідно до ч.4 ст. 364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи. Враховуючи вказане, а саме те, що ОСОБА_1 відмовилась від апеляційної скарги, будучи поінформованою про наслідки, усвідомлюючи наслідки такої процесуальної дії та свідомо бажаючи настання таких (що вбачається із змісту заяви, а також і після роз`яснення їй наслідків відмови від апеляційної скарги судді, що головував у судовому засіданні); не встановлення судом підстав для не прийняття відмови від апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне відмову від апеляційної скарги ОСОБА_1 прийняти, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року закрити. Переглядаючи ж оскаржуване рішення суду в контексті доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 , колегія суддіввважає, що судом першої інстанції не досліджено повно та всебічно обставини, що мали значення для справи; відповідно висновки суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими не доведені; тому рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Окрім наведеного, відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). Разом з тим і суд зобов`язаний роз`яснити позивачу наслідки подання позову до неналежного відповідача (відповідачів) та його право подати клопотання про залучення належного, заміни неналежного належним, залучення співвідповідача, тощо. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) розглянуті по їх суті із встановленням преюдиційних обставин чи тим більше задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати по суті із встановленням преюдиційних обставин чи задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього. Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції вказаних вимог закону не дотримано. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 (спадкодавиця) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблений актовий запис №280176 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. (т1, а.с.71) Позивачка звернулась в суд з позовом про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за законом, визнання заповіту недійсним, визнання ідеальних часток спадкового майна та їх поділ між спадкоємцями першої черги за законом, в якому вона просила: - визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спадкового майна покійної матері ОСОБА_11 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом, а саме 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що належав покійній матері на праві особистої власності; - визнати недійсним заповіт ОСОБА_11 , посвідчений п`ятою Львівською нотаріальною конторою 22.06.1992 року; - визначити ідеальні частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що входить в склад спадкового майна ОСОБА_11 та здійснити реальний розподіл між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як спадкоємцями ОСОБА_11 першої черги за законом у відповідності до цих часток. Однак, як вбачається з матеріалів спадкової справи №461/2012 після смерті ОСОБА_11 , позивачка ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_10 та третя особа ОСОБА_5 по справі є доньками померлої та прийняли спадщину після смерті матері подавши заяви у передбачений законом строк. Вказане підтверджується: заявою ОСОБА_5 про прийняття спадщини за законом від 31 травня 2012 року №1172 (т.1 а.с.69); заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом від 31 травня 2012 року №1173 (т.1 а.с.70); заявою ОСОБА_4 про прийняття спадщини за законом від 01 червня 2012 року №1180 (т.1 а.с.91). Колегія суддів звертає увагу на те, що позов заявлений ОСОБА_1 про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за законом, визнання заповіту недійсним, визнання ідеальних часток спадкового майна та їх поділ між спадкоємцями першої черги за законом, стосується майнових прав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а був заявленим до лише до однієї із належних відповідачок, а саме ОСОБА_4 . Тобто як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 , яка є також донькою спадкодавиці, і теж прийняла спадщину, повинна була б бути залученою до участі у справі як відповідачка, а згодом, після її смерті і її спадкоємці ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , оскільки потенційне рішення суду з вирішення вимог про визнання права власності та розподіл спадкового майна (без врахування чи з врахуванням заповіту який оскаржується) прямо впливатиме на права та законні інтереси третьої особи (її правонаступників). Такі особи (на даний час ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) до участі у розгляді справи залучені як треті особи, а не як відповідачі. Проте, як вказано вище лише за наявності належного відповідача (відповідачів) у справі суд взмозі вирішувати питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог та взмозі вирішити питання про їх задоволення. Без залучення такого (таких) належного відповідача позовні вимоги задоволені бути не можуть. Без залучення осіб, для яких таке рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, суд не міг вирішувати питання про задоволення позовних вимог по суті, а тим більше задовольнити позовні вимоги, тобто давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення по суті такого спору, оскільки без залучення належного (належних) відповідача (відповідачів, співвідповідачів), на права та обов`язки якого (яких) впливатиме таке судове рішення, що може бути залучений (залучені) виключно за заявою позивача, суд вирішувати питання про задоволення позову не взмозі. Перевіряючи доводи апеляційної скарги та зважаючи на вимоги ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції змушений частково вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки вказане процесуальне порушення не надає можливості перевірки предмету та підстав позову по суті, а також зважаючи на неможливість залучення згаданих осіб як відповідачів на стадії апеляційного розгляду чи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання таких вимог закону судом першої інстанції та істотність таких, зокрема, процесуальних порушень, що вплинуло на вирішення спору вцілому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 слід визнати частково обґрунтованими, оскаржуване ж судове рішення слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Керуючись ст.ст. 364, 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,- п о с т а н о в и л а : відмовуОСОБА_1 від апеляційної скарги прийняти. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з участю третіх осіб: ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за законом, визнання заповіту недійсним, визнання ідеальних часток спадкового майна та їх поділ між спадкоємцями першої черги за законом закрити. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з участю третіх осіб: ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за законом, визнання заповіту недійсним, визнання ідеальних часток спадкового майна та їх поділ між спадкоємцями першої черги за законом відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання кас аційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного суду. Повний текст постанови складено 04 липня 2025 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: М.М.Шандра Н.П.Крайник