Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 353/295/25

Справа № 353/295/25 Провадження № 33/4808/419/25 Категорія ст.126 ч.5 КУпАП Головуючий у 1 інстанції ЛУЩАК Н. І. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2025 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника адвоката Голуба Г.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Голуба Г.С. на постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу, в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 10.04.2025 року о 12 год. 40 хв. по вул. Шевченка в м. Тлумачі Тлумацької ТГ Івано-Франківського району Івано-Франківської області водій ОСОБА_1 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 4 ст. 126 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно вчинив порушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме: керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN», номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Голуб Г.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тлумацького районного суду від 29.04.2025 року та закрити провадження щодо ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП. Вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є неконкретним, оскільки у висунутому обвинувачені не зазначено, які конкретно дії вчинив останній та не вказано про їх відповідність диспозиції статі КУпАП. Суд при прийнятті рішення взяв до уваги неналежні докази, не спростував доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення та не надав належної оцінки доказам, які свідчать про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Звертає увагу, що судом було порушено порядок розгляду справи, оскільки суд розглянув справу без участі особи та не встановив саму особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки чітких доказів вини особи немає, відео та фото файли таких не містять і працівниками поліції надано не було, а тому суд безпідставно припустив, що саме ОСОБА_1 є особою, якій інкримінують правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що він прибув до приміщення суду перед судовим засіданням, про що вказав службі судової охорони та повідомив, що хоче звернутися до суду щодо відкладення розгляду справи, оскільки хоче скористатися послугами захисника, працівник служби судової охорони піднявся на другий поверх, а згодом повернувся та повідомив, що справа буде відкладена, а про наступну дату його повідомлять у телефонному режимі. Однак, наступного дня працівник суду повідомив ОСОБА_1 про те, що відносно нього винесена постанова та він може отримати її копію. Адвокат Голуб Г.С. стверджує. що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, не порушував ПДР України, в матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , факт доставлення його до відділу поліції не свідчить про його винуватість, адже під будинок він приїхав на велосипеді. Вказує, що відео файли долучені до матеріалів справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, це лише припущення працівників поліції. Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження правових повноважень працівників поліції на дату й час події, її територію. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Зі змісту доводів захисника адвоката Голуба Г.С. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за її відсутності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Голуб Г.С. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Так, в своїй апеляційній скарзі захисник адвокат Голуб Г.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. Як вбачається з постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 , не з`явився, про причини неявки не повідомив. Про місце і час розгляду справи сповіщений своєчасно, що підтверджується телефонограмою від 16.04.2025 року, складеною секретарем судового засідання Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Гаврилів Х.В. (а.с. 30). Станом на час розгляду справи 29.04.2025 року жодних заяв та клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду та на адресу електронної пошти суду не надходило. З огляду на те, що справа протягом тривалого часу перебувала на розгляді в Тлумацькому районному суді Івано-Франківської області і ОСОБА_1 не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні суду першої інстанції, хоча був обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення (про що свідчить його особистий підпис у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 585445 від 10.04.2025 року (а.с. 2) суд обґрунтовано вважав, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи та на уникнення відповідальності за вчинення правопорушення проти безпеки дорожнього руху, а тому розглянув дане провадження без участі ОСОБА_1 . Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що суд першої інстанції, розглянувши справу без їх участі порушив право на захист та не надав можливості належним чином організувати захист своїх інтересів, не відповідають дійсності, оскільки справа протягом двох місяців перебувала на розгляді в суді першої інстанції і судом приймались необхідні заходи щодо забезпечення участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, що забезпечувало можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в апеляційній скарзі стверджується, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення та вказують на несправедливість призначеного стягнення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи. Так, враховуючи, що в своїх доводах сторона захисту не погоджується з рішенням суду першої інстанції та стверджує про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Зокрема, зі змісту апеляційної скарги сторони захисту та доводів, які були наведені захисником Голубом Г.С. в суді апеляційної інстанції вбачається, що сторона захисту стверджує, по недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують, винуватість у вчиненні правопорушення. Стверджує, що ОСОБА_1 не є особою, яка керувала транспортним засобом і не можу бути визнаний суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту досліджених судом першої інстанції та перевірених судом апеляційної інстанції матеріалів справи встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ч.5 ст. 126 КУпАП доведена матеріалами справи. Так, винуватість ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 585445 від 10.04.2025 року (а.с. 2), який складений уповноваженою на те особою інспектором СРПП відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Боднарчуком В.М. з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, та підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу, в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 власноручно написав: «Під`їхав до будинку йти до квартири». ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Тлумацькому районному суді Івано-Франківської області, що він засвідчив особистим підписом у графі «особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи». Особу водія встановлено на підставі паспорта громадянина НОМЕР_2 від 27.12.2023 року. ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу під його підпис та вручено копію протоколу, про що свідчить його підпис в графі «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності». Твердження сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП складено з грубим порушенням вимог закону і не може бути належним та достатнім доказом по справі, є безпідставним, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог встановлених ст.256 КУпАП. Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3406419 від 04.11.2024 року (а.с. 3), ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення норм ч. 4 ст. 126 КУпАП та до нього було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.. Відповідно до копії постанови Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.04.2024 року (а.с. 5-8), залишеної без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27.06.2024 року (а.с. 9-13), ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (Один) рік. Відповідно до власноручних письмових поясненнях ОСОБА_1 від 10.04.2025 року (а.с. 18) вбачається, що останній стверджував, що під`їхав до будинку по вул. Шевченка в м. Тлумачі і хотів іти до будинку, але його затримали працівники поліції і доставили до Тлумацького відділення поліції. Зазначав, що йому не було відомо, що він позбавлений права керування. Спиртні напої він не вживав та вживав медичні препарати від живота каплі. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у судовому рішення, що з оглянутого в судовому засіданні відеозапису (а.с. 14), вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN», номерний знак НОМЕР_1 . Під час спілкування інспектором поліції з ОСОБА_1 у відділенні поліції, у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано йому пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, на що водій погодився. Водій ОСОБА_1 у встановленому законом порядку пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою Alcotest 6810 Drager прилад ARСB-0078. Результат тесту показав 0,34 ‰. ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Тлумацькому районному суді Івано-Франківської області. Суд обґрунтовано зазначив, що досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, є послідовним, зафіксований у хронологічній послідовності, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Вищевказаний відеозапис, разом із сукупністю інших доказів по справі, повністю спростовує доводи сторони захисту щодо недоведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Суд першої інстанції обґрунтовано послався на рапорт інспектора СРПП відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області капітан поліції Боднарчука В.М. , відповідно до якого 10.04.2025 року під час перебування в наряді разом із поліцейським ОСОБА_3 близько 13 год. в м. Тлумачі по вул. Шевченка було зупинено автомобіль марки «VOLKSWAGEN», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який різко повернув праворуч, в заїзд до будинків, зупинився, вийшов із транспортного засобу і почав тікати. На їхні вимоги зупинитися не реагував, а почав тікати поводив себе агресивно. До даного громадянина згідно ст.ст. 44, 45 Закону України «Про національну поліцію» було застосовано фізичну силу та спеціальний засіб кайданки. ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції. Після чого даного громадянина було доставлено до відділеня поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області для складання адмінматріалів. ОСОБА_1 пройшов огляд приладом «Драгер», проба позитивна 0,34‰ (а.с. 22). Відповідно до рапорту поліцейського СРПП відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції Бойчука Є.І. 10.04.2025 року згідно книги нарядів та затвердженого графіка чергувань спільно із інспектором СРПП відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Боднарчуком В.М. заступили на добове чергування у складі сектору реагування патрульної поліцї відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області. Під час здійснення нагляду за дорожнім рухом по вул. Шевченка в м. Тлумачі Тлумацької ТГ Івано-Франківського району Іано-Франківської області ними було зупинено транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN CARAVELLE», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 за порушення правил дорожнього руху. Під час перевірки документів та при спілкуванні із ОСОБА_1 , останній поводив себе зухвало, відмовився назвати свої анкетні дані, шарпав за форменний одяг, тікав від працівників поліції, на неодноразову вимогу працівників поліції припинити правопорушення не реагував, а продовжував поводити себе неадекватно, чим вчинив злісну непокору працівникам поліції. В ході спілкування із водієм вказаного транспортного засобу, у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. ОСОБА_1 було запропоновано в установленому законом порядку пройти огляд на місці зупинки з метою визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою сертифікованого газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» чи проїхати в лікувальний заклад КНП «ПОКЦПЗ». Відповідно до проведеного тестування результат становить 0,34 проміле, тобто ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9а ПДР. Водію було роз`яснено права, передбачені ст. КУпАП та ст. 63 Конституції України, що підтверджується відеозаписом із портативного нагрудного відеореєстратора (бодікамери). Після проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з результатом тестування погодився. ОСОБА_1 від керування транспортним засобом був відсторонений. На місці події проводилася відеофіксація на портативний відеореєстратор (бодікамера) марки NC 212258. Враховуючи вищенаведене на ОСОБА_1 було сакладено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 № 296414, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП серії ААД № 585445, протокол про адміністаривне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП серії ВАД № 207553 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 5 ст. 121 КУпАП серії ЕНА № 4470049 (а.с. 23-24). Суд обґрунтовано зазначив, що вищевказані рапорти поліцейських за своїм правовим змістом є службовими документами, якими поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказані документи містять дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх. Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення також підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 296414 (а.с. 15); копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 207553 (а.с. 20); копією протоколу про адміністративне затримання серії АПЗ18 № 035800 від 10.04.2025 року (а.с. 21), які дозволяють встановити послідовність дій працівників поліції. Апеляційний суд приймає до уваги, що зі змісту доводів сторони захисту вбачається, що Судом апеляційної інстанції було залишено без змін рішення суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення,передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обстави, які мають преюдиційний характер для розгляду цього провадження. Так, факти, які установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4470049 від 10.04.2025 року (а.с. 19) встановлено, що водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.04.2025 року о 12 год. 40 хв. по вул. Шевченка в м. Тлумачі Тлумацької ТГ Івано-Франківського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN Т4», номерний знак НОМЕР_1 , не користувався засобами пасивної безпеки, а саме не був пристебнутий, чим вчинив порушив п. 2.3в ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Вищевказана постанова додатково, у сукупності з іншими доказами по справі, підтверджує факт керування ОСОБА_1 вищевказаним транспортним засобом 10.04.2025 року о 12 год. 40 хв. Відомості про те, що вищевказана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 5 ст. 121 КУпАП ОСОБА_1 оскаржувалась та скасована, в матеріалах справи відсутні. Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до усталеної судової практики, при розгляді проваджень за звинуваченням у вчиненні правопорушень, які передбачені ч.5 ст.126 КУпАП, саме постанова про притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про те, що особа, раніше вже вчиняла аналогічне правопорушення та керувала транспортним засобом, незважаючи на те, що позбавлена такого права судовим рішенням. Апеляційний суд звертає увагу на те, що постанова поліцейського про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути визнана такою, що має преюдиціальне значення, оскільки не є судовим рішенням. Зокрема, вищевказана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності оцінюється судом як певний доказ, який дозволяє визначити правову кваліфікацію дій особи, яка будучи позбавлена права керування транспортним засобом на підставі судового рішення, свідомо його не виконує та повторно вчиняє керування транспортним засобом. Апеляційний суд звертає увагу на те, що диспозиція ч.5 ст.126 КУпАП не передбачає, що повторні дії особи, щодо порушення вимог про заборону керування транспортним засобом повинні бути вчинені після того, як ця особа, буде притягнута до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає, що під час розгляду апеляційної скарги не доведено неправильність судового рішення, яке було ухвалено судом першої інстанції та яким ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення. При вирішанні питання щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення,передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП суд враховує сукупність доказів, які містяться в матеріалах провадження та повністю доводять винуватість у вчиненні правопорушення. Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП, відповідальність настає у випадку повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Апеляційний суд, вважає, що наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими і суд першої інстанції поза розумним сумнівом прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Судом першої інстанції призначено ОСОБА_1 стягнення у розмірі, передбаченому санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, можливості призначення більш м`якого стягнення чи звільнення від відповідальності за це правопорушення закон не передбачає. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. За таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування. Керуючись ст. 294 КУпАП ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника адвоката Голуба Г.С. залишити без задоволення. Постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв