Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/29591/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 червня 2025 року м.Дніпросправа № 160/29591/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі № 160/29591/24 (суддя Озерянська С.І., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) від 09.10.2024 № 046550008429 про відмову у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути звернення від 02.10.2024 з урахуванням відомостей, що містяться у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 , а також архівних довідках від 29.06.2023 року № 878, № 879, № 880, № 881, які видані комунальною архівною установою «П`ятихатський трудовий архів». Позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 02.10.2024 вона звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 09.10.2024 року № 046550008429 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 16.06.1982 року по 06.07.1983 року, з 16.08.1989 року по 31.03.1990 року, з 01.01.1992 року по 03.01.1995 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів з 16.06.1982 року по 06.07.1983 року, з 16.08.1989 року по 31.03.1990 року, з 01.01.1992 року по 03.01.1995 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Із рішенням суду не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідач просить рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 09.10.2024 року № 046550008429 позивачу відмовлено у призначенні пенсії та до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в колгоспах з 1982 по 1986 рік та з 1988 року по 1990 рік відповідно до довідок від 29.06.2023 №878 та №879, оскільки ім`я заявниці у довідках ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним та по батькові скорочено (частково зараховано як догляд за дітьми до досягнення ними трьох років); період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 03.01.1995 відповідно до трудової книжки від 20.07.1983 та довідки від 19.12.2019 №57, оскільки з 19.06.2023 припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992. Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , 02.10.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення від 09.10.2024 року № 046550008429, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком. У рішенні зазначено, що страховий становить 23 роки 2 місяці 27 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспах з 1982 року по 1986 рік та з 1988 року по 1990 рік відповідно до довідок від 29.06.2023 №878 та №879, оскільки ім`я заявниці у довідках ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним та по батькові скорочено, (частково зараховано як догляд за дітьми до досягнення ними трьох років); період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 03.01.1995 відповідно до трудової книжки від 20.07.1983 та довідки від 19.12.2019 №57, оскільки з 19.06.2023 припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992. Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, звернулася до суду з даним позовом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для часткового задоволення позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637). Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Згідно пункту 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній необхідних записів. Також, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи «Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників», затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Положення) та підлягають застосуванню на підставі постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року N 1545-XII, як такі, що не суперечать Конституції та законом України. Відповідно до пунктів 1, 2 Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Положень). Згідно з пунктом 6 Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки, зокрема і трудової книжки колгоспника може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 26.06.2019 у справі №607/4243/17. В даному випадку, позивачем було надано трудову книжку колгоспника, видану на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.07.1983 року, в якій є записи про прийняття ОСОБА_1 до членів колгоспу ХХІІ партз`їзду 16.06.1982 року та звільнення 17.04.1990 року, що засвідчено печаткою установи та підписом відповідальної особи. Однак в наданій трудовій книжці відсутня інформація щодо виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві за спірний період. Судом встановлено, що позивачем до заяви про призначення пенсії було надано архівні довідки від 29.06.2023 року № 878, № 879, № 880, № 881, які видані комунальною архівною установою «П`ятихатський трудовий архів» на підстави книг обліку оплати праці колгоспу ХХІІ партз`їзду про заробітну плату та відпрацьовані людино-дні з липня 1982 року по травень 1983 року, липень, грудень 1984 року, з січня 1985 року по червень 1986 року, з березня 1988 року по березень 1989 року, з травня 1989 року по березень 1990 року. Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідачем не зараховано, зокрема періоди роботи в колгоспі з 1982 року по 1986 року та з 1988 року по 1990 року відповідно до довідок від 29.06.2023 №878 та №879, оскільки ім`я заявниці у довідках ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним та по батькові скорочено. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці. Невідповідність імені позивача, враховуючи його співзвучність та використання такого варіанту у побуті, у документах, наданих на підтвердження періоду роботи в колгоспі паспортним даним не може бути підставою для виключення таких періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постановах від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Варто зазначити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок. Проте, основний документ, що підтверджує стаж роботи - трудова книжка, містить всі необхідні записи, які підтверджує спірний період роботи позивача. В свою чергу, уточнюючі довідки необхідні виключно, якщо відсутня трудова книжка, або записи трудової книжки містять не всі записи або неточні записи, що у випадку позивача не встановлено. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та перерахунку пенсії. З огляду на викладене, відповідач неналежно розглянув заяву позивача про призначення пенсії не взявши до уваги архівні довідки про заробітну плату для обчислення пенсії позивача та протиправно відмовив у зарахуванні позивачу страхового стажу роботи на підставі відомостей трудової книжки колгоспника та вищезазначених архівних довідках, та у призначенні пенсії. В свою чергу з протоколу форми рс-право вбачається, що позивачу до страхового стажу враховано періоди з 07.07.1983 року 06.07.1986 року та з 16.08.1986 року по 15.08.1989 року як догляд за дитиною до 3 років. Тобто, позовні вимоги позивача про зарахування до страхового стажу періодів роботи відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.07.1983 року підлягають задоволенні у частині періодів з 16.06.1982 року по 06.07.1983 року, з 16.08.1989 року по 31.03.1990 року. Щодо періоду роботи з 01.01.1992 року по 03.01.1995 року, колегія судді взазначає наступне. Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 наявна інформація про працю позивача у місті Ноябрську Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області (район Крайньої Півночі) з 17.07.1990 року по 03.01.1995 року. Під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписом начальника відділу кадрів та скріплені печатками. При цьому, позивачу було відмовлено у зарахуванні до загального страхового стажу період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 03.01.1995 відповідно до трудової книжки від 20.07.1983 та довідки від 19.12.2019 №57, оскільки з 19.06.2023 припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992. Щодо припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, колегія зазначає наступне. При визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація. Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою. Статтею 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків. При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) передбачено вихід України з цієї Угоди, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року. Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Період з 17.07.1990 року по 31.12.1991 року був зарахований відповідачем до страхового стажу, що підтверджується протоколом форми рс-право, наявним в матеріалах справи. З протоколу форми рс-право вбачається, що позивачу не було враховано до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 року по 03.01.1995 року, під час якого позивач не змінювала місце роботи. В свою чергу, такий період підтверджуються записами трудової книжки позивача. Відтак період роботи позивача з 01.01.1992 року по 03.01.1995 року підтверджений даними трудової книжки серії НОМЕР_1 та має бути зарахований до страхового стажу позивача. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржене позивачем рішення є протиправним та підлягало скасуванню. Колегія суддів також погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів з 16.06.1982 року по 06.07.1983 року, з 16.08.1989 року по 31.03.1990 року, з 01.01.1992 року по 03.01.1995 року. В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє обґрунтованість рішення в цій частині. Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. З урахуванням результату апеляційного перегляду підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, відсутні. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі № 160/29591/24 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак