Ухвала КЦС ВС № 234/9956/21

У х в а л а 23 червня 2025 року м. Київ Справа № 234/9956/21 Провадження № 61-6547ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє Подибайло Володимир Олексійович (далі - представник), на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року у справі за позовом скаржниці до комісії з припинення Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська» (далі - комісія з припинення ДНЗ), Державного навчального закладу «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище» (далі - ДНЗ «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище») про поновлення на роботі та в с т а н о в и в:

1. У серпні 2021 року скаржниця звернулася до суду із позовом, у якому просила (1) визнати незаконними та скасувати наказ про її звільнення від 30 червня 2021 року № 14-ос; (2) зобов`язати Комісію з припинення ДНЗ працевлаштувати скаржницю в Краматорському вищому професійному торгово-кулінарному училищі на посаду, яку вона займала до звільнення з ДНЗ «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська»; (3) стягнути з ДНЗ «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище» на користь скаржниці середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 липня 2021 року. 2. 5 серпня 2021 року Краматорський міський суд Донецької області постановив ухвалу, згідно з якою визнав справу малозначною, відкрив провадження у справі та вирішив її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. 3. 15 березня 2022 року Голова Верховного Суду видав розпорядження № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)», згідно з якою змінив територіальну підсудність судових справ з Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська. 4. 20 червня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. 5. 22 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. 6. 21 травня 2025 року представник в інтересах скаржниці сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає. 7.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 7.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). 7.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. 7.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України). 7.5. Спір стосується поновлення скаржниці на роботі. Суд першої інстанції визнав справу малозначною. Скаржниця у касаційній скарзі зазначила, що справа має для неї виняткове значення, та що суд відніс таку справу до категорії малозначних помилково. Мотивувала тим, що вона незаконно звільнена з «любимої роботи, де пропрацювала викладачем більше 10 років». Крім того, вказала, що тривалий розгляд справи у судах першої й апеляційної інстанції засвідчує те, що справа не є малозначною. 7.6. Колегія суддів зауважує, що за такого обґрунтування скаржниця не довела ні те, що справа має для неї виняткове значення, ні те, що вона віднесена до категорії малозначних помилково. Жодних доказів, які б могли підтвердили виняткове значення справи для скаржниці, вона не надала. Справа щодо звільнення з роботи не є безумовно такою, яка має виняткове значення для особи, яка оскаржує це звільнення. Великий стаж роботи в організації, з якої працівника звільнили, сам по собі (навіть за належного підтвердження) теж не є показником власне виняткового значення справи. Тривалість її розгляду у судах попередніх інстанцій (однією з причин якого була зміна підсудності справи через неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану у Краматорському міському суді Донецької області) не є показником складності такої справи та того, що суд помилково відніс її до категорії малозначних. 7.7. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржниця не мотивувала. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

8. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України). 8.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. 8.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). 8.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53). 8.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65). 8.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною. 8.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку переглянути не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду. Керуючись статтями 19, 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комісії з припинення Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська», Державного навчального закладу «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище» про поновлення на роботі.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко