Ухвала КЦС ВС № 203/2862/22

УХВАЛА 02 липня 2025 року м. Київ справа № 203/2862/22 провадження № 61-568ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Тетяна Сергіївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Михайлець Ксенія Олександрівна, про визнання заяви про скасування заповіту недійсною, ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсною заяви, посвідченої приватним нотаріусом ДМНО Михайлець К.О. про скасування заповіту від 09 жовтня 2014 року за реєстровим № №56632403, складеного ОСОБА_3 на його ім`я, посвідченого 09 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Михайлець К.О., з тих підстав, що його бабуся ОСОБА_3 не підписувала та не подавала заяву про скасування складеного 09 жовтня 2012 року заповіту. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.Визнано недійсною заяву про скасування заповіту № 56632403 від 09 жовтня 2014 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Михайлець К. О. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 08 січня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Визнано неповажними зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 не надав будь-яких належних доказів щодо отримання ним копії постанови апеляційного суду 09 грудня 2024 року (картка руху документу з електронного кабінету, конверт та супровідний лист, копії матеріалів справи, тощо), запропоновано надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази; вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи. Особа, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 22 січня 2025 року подала уточнену касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки отримав оскаржену постанову 09 грудня 2024 року, доказів на обґрунтування поважності причин пропуску строку не надано. В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 , що суди не дослідили зібрані у справі докази і відсутній висновку Верховного Суду щодо застосування питання норми права в подібних правовідносинах. Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Підставою для скасування судового рішення є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (частина третя статті 411 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України). Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що її

мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення. Особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Особою, яка подала касаційну скаргу, не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині. Окрім цього, аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що у ній відсутнє обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 не обґрунтовує передбаченим пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження вимагає обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Оскільки в уточненій касаційній скарзі не наведено обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, немає підстав вважати, що вимоги закону щодо змісту касаційної скарги в частині зазначення обґрунтування підстав касаційного оскарження усунуті. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Інших причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено, доказів поважності причин пропуску строку не надано. Таким чином, особою, яка подала касаційну скаргу, не виконано недоліки, зазначені в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, тому згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню. Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року повернути. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. О. Дундар