Ухвала КЦС ВС № 490/8048/17

УХВАЛА 30 червня 2025 року м. Київ справа № 490/8048/17 провадження № 61-7331 ск 25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ:

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив виділити в натурі належні йому на праві власності 64/100 часток домоволодіння з прилеглими господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1554 кв.м за вказаною адресою та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд виділити майно, в тому числі літню кухню з тамбуром (літ. «Б.б»), виходячи з другого варіанту виділу частки, та визначити порядок користування земельною ділянкою згідно з третім варіантом виділення в користування земельної ділянки відповідно до висновку експерта №125-069 від 14 грудня 2021 року.

2. Центральний районний суд м. Миколаєва рішенням від 07 березня 2025 року позовні вимоги задовольнив частково. Виділив ОСОБА_1 в натурі у приватну власність 64/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - згідно з висновком експерта № 125-0152/1 від 21 червня 2024 року, визначений графічно в Додатку № 1, що складається з: літ. "А" одноповерховий житловий будинок у складі узаконених приміщень: - 1-2 житлова пл. 14,0 кв.м; 1-3-житлова пл. 20,8 кв.м; 1-4- житлова пл. 7,2 кв.м; 1-5- житлова пл. 7,5 кв.м; 1-6 - коридор пл. 4,8 кв.м; 1-7 - санвузол пл. 5,3 кв.м, загальною площею - 59,60 кв.м; Літ. "В" - літня кухня, площею 27,8 кв.м; Літ. "Ф" - вбиральня, площею 1,5 кв.м; Літ. "Мпд" - погріб з шією, площею 4,9 кв.м; Літ. "Н" - гараж , площею 33,90 кв.м; Літ. "Т"- сарай, площею 28,0 кв.м; Літ. "У" - навіс, площею 26,6 кв.м; № 5 - басейн; 64/100 частки № 3, 4, 6, 7; огорожа та № ІІІ - замощення. Припинено за позивачем право спільної часткової власності на 64/100 часток житлового будинку з надвірними господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , виділено в користування ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 819,0 кв.м, зокрема: під будівлями - 205,24 кв.м; під індивідуальною землею 613,76 кв.м., за першим варіантом висновку № 125-069 за графічно розробленим поділом згідно Додатку № 1 судової земельно-технічної експертизи по матеріалам цивільної справи №490/8048/17 від 14 грудня 2021 року. Виділено у користування ОСОБА_2 земельну ділянку, площею - 681,0 кв.м, зокрема: - під будовами - 196,3 кв.м; - під інд землею - 484,7 кв.м, в тому числі під городом - 241,0 кв.м. - згідно першого варіанту Висновку судової земельно-технічної експертизи № 125-069 від 14 грудня 2021 року. Лінія розділової межі проходить згідно визначеного плану у Графічному додатку №1. Залишено у спільному користуванні співвласників частину земельної ділянки , площею - 54,0 кв.м, згідно Графічного додатку № 1 до Висновку експерта № 125-069 від 14 грудня 2021 року. Зобов`язано ОСОБА_2 надавати доступ ОСОБА_1 до частини земельної ділянки вздовж частини лівої бокової зовнішньої стіни будівлі літньої кухні літер В та будівлі сараю літер «Т», які належать на праві власності ОСОБА_1 на час виконання ремонтних робіт - за попереднім узгодженням часу та періоду виконання таких робіт. Вирішено питання розподілу судових витрат.

3. У червні 2025 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 травня 2025 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

6. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

7. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

8. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 176 Цивільного процесуального кодексу України ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.

9. Як убачається з касаційної скарги, вартість всього домоволодіння (з урахуванням будівель) оцінена в 459 610, 00 грн.

10. Ціна позову в цій справі становить 459 610,00 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Тобто судові рішення у справі № 490/8048/17 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.

11. Також касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

12. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

13. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

14. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

15. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

16. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

17. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

18. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

19. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).

20. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

21. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

22. Враховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

23. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

24. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 травня 2025 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді /підпис/ В. В. Пророк /підпис/ І. В. Литвиненко /підпис/ Є. В. Петров