Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/7628/15-ц
від 01.07.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1790/25 Справа № 205/7628/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Шавула В. С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря Гречишникової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Державна міграційна служба Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Скиба Віталій Володимирович, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровськавід 25 листопада 2015 року, - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ 21 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Державна міграційна служба Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. В якому просив, визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 . КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровськавід 25 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Державна міграційна служба Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття їх із реєстраційного обліку за даною адресою. Стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , в рівних частках судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.). В іншій частині позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 15.11.2024 року від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Скиба Віталій Володимирович надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровськавід 25 листопада 2015 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що з дня реєстрації місця проживання в квартирі по даний час відповідачі проживають в квартирі. Відповідач-1 власноруч регулярно сплачує за комунальні послуги, які отримують позивач та відповідачі в квартирі. Окрім цього, зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачі без поважних причин більше ніж півроку не проживають у квартирі. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 24.12.2024 року до Дніпровського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшоввідзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровськавід 25 листопада 2015 року залишити без змін. В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ У судовому засіданні відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також їх представник адвокат Скиба В.В. доводи апеляційної скарги підтримали. Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Данильченко М.С. проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, наполягаючи на тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи. Державна міграційна служба Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області належним чином повідомлена про день та час розгляду справи (т.2 а.с.26), але її представник у судове засідання не з`явився, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Відповідно до ордеру на жиле приміщення №724 серії 86 виданого виконкомом Ленінської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська 02.06.1989 року, на підставі рішення Ленінського районного виконкому №259/15, ОСОБА_1 було надано в користування квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7). В спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - онука, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - дочка (а.с. 8,13,14). Згідно акту від 15.10.2015 року, починаючи з січня 2013 року в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають, особистих речей останніх у квартирі не має (а.с. 10). Отже, враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , є законними, обґрунтованими, доведеними, тому підлягають задоволенню. Щодо вимог про зняття з реєстраційного обліку суд виходить із наступного. В силу ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідно до ст.3,6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. Реєстрація місця проживання це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Згідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням. Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є самостійною та достатньою підставою дня зняття цієї особи з реєстрації. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача щодо зняття з реєстраційного обліку співвідповідачів за адресою: АДРЕСА_2 , є такими, що не підлягають задоволенню. З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке. Згідно зі ст. 58 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення . Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення . Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР. За ст. 64 ЖК Української РСР, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. У відповідності до ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом. Згідно зі ст. 72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Тож предметом доказування по справі є встановлення факту відсутності відповідачів у житлі позивача більше шести місяців без поважних причин. На доказування цього позивачем було надано: - акт про непроживання (т.1 а.с.10); - допитані в суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_4 , який є рідним племінником позивача та ОСОБА_5 , яка є перукарем та більше 20-ти років стриже позивача. Зазначені свідки пояснили, що відповідачі у квартирі позивача не проживають багато років. Їх речей у квартирі не має; - копії квитанцій про сплату комунальних платежів (т.1 а.с.114-190), з яких вбачається, що всі комунальні платежі були вчинені ОСОБА_1 ; - фото квартири (т.2 а.с.6-14), яких вбачається, що у квартирі позивача не має жіночих речей, предметів особистої гігієни або інших речей, по яким можливо дійти до висновку, про проживання у цій квартирі відповідачок. Заперечуючи на позов стороною відповідачів були надані: - копії квитанцій про сплату комунальних платежів (т.1 а.с.67-87), з яких вбачається, що всі комунальні платежі були вчинені ОСОБА_1 ; - допитані в суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_6 , який є рідним дядьком відповідачки ОСОБА_3 , оскільки є рідним братом чоловіка відповідачки ОСОБА_2 і свідок ОСОБА_7 , яка є рідною бабусею відповідачки ОСОБА_3 пояснили, що відповідачки постійно до осені 2024 року проживали у квартирі позивача, де вони їх час від часу навідували; - відповідачками надано фото ключів, як зазначено під фото, це ключі від квартири позивача, що знаходяться у них. Оцінюючи докази, надані сторонами апеляційний суд приходить до переконання, що позивач доказав свої вимоги належними доказами. Так всі квитанції надані відповідачами про сплату комунальних послуг від імені позивача, де саме позивач зазначений платником, а доказів, що їх оплачувала інша людина, а не позивач не має. Допитані свідки зі сторони відповідачів є їх кровними родичами, які зацікавлені у розгляді справи, а тому суд не може прийняти до уваги їх свідчення. А той факт, що у відповідачів є ключі від квартири позивача не доказує, що вони цими ключами користуються та проживають в цій квартирі. При таких обставинах апелянтами не доведено належними доказами, що вони мешкали на час ухвалення рішення судом першої інстанції та продовжують мешкати у наступний час в квартирі АДРЕСА_1 , атому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. В той же час зі сторони позивача свідок ОСОБА_5 , яка є перукарем та більше 20-ти років стриже позивача пояснила, що ні відповідачів, ні їх речей вона багато років у квартирі позивача не бачить, а у квартирі вона буває раз на 1-2 місяці, коли приходить стригти позивача. У неї з позивачем чисто ділові стосунки, як у перукаря з клієнтом. Пояснення цього свідка об`єктивно підтверджуються фото-таблицею (т.2 а.с.6-14). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. При розгляді справи, судом першої інстанції, матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів (т.1 а.с.15-17, 18-20), що спростовує доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Скиба Віталій Володимирович залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровськавід 25 листопада 2015 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 01.07.2025 року. Судді: