Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 464/8973/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 464/8973/24 пров. № А/857/19123/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Носа С.П. Вовка А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня 2025 року у справі № 464/8973/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови, місце ухвалення судового рішення м. Львів Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справ суддя у І інстанціїБойко О.М. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00740860 від 18 грудня 2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП. Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня 2025 року у справі № 464/8973/24 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову ЛВ №00740860 від 18 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито. Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір в розмірі 605,60 грн., сплачений при подачі позову 30.12.2024 згідно платіжного доручення №1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як власника, за яким зареєстровано транспортний засіб «Toyota Corola» д.н.з. НОМЕР_1 , який було зафіксовано 20.11.2024 року о 11:22 год. в момент вчинення правопорушення - здійснення зупинки на перехресті вул. Зелена - вул. Вагилевича. Вищевказаний транспортний засіб зафіксовано із прив?язкою до розгалуження доріг, які і утворюють перехрестя. Відтак, наявні подія і склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, що підтверджено відповідними фотоматеріалами. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач та представник позивача повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. В судовому засіданні представник відповідача Шпакова Т.М. надала пояснення та підтримала доводи апеляційної скарги. Позивач ОСОБА_1 та його представник Дуда П.В. в судовому засіданні надали пояснення та заперечили проти доводів апеляційної скарги. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за ч.3 ст.122 КУпАП настає у разі якщо внаслідок порушення правил зупинки чи стоянки створено перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Разом із тим, із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач здійснив зупинку на перехресті, порушивши правила зупинки, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, проте, кваліфікуюча ознака, яка передбачена ч.3 ст.122 КУпАП і дає підстави притягнення до відповідальності за даною нормою, у оскаржуваній постанові відсутня. Крім того, суд вважав, що при прийнятті оскаржуваної постанови інспектором з паркування не надано належної оцінки тому факту, що автомобіль позивача Toyota Corola» д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у місці зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є розділювальна смуга, що підтверджено фотографією дорожнього знаку 5.8 ПДР України, який встановлений перед даним перехрестям та свідчить про розділення смуг зустрічного руху суцільною лінією дорожньої розмітки. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18 грудня 2024 року інспектором з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Гренюхом Романом Ігоровичем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Із змісту постанови вбачається, що позивача визнано винним у тому, що він 20.11.2024 о 11:22 год., керуючи автомобілем марки «Toyota Corola» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку на перехресті за адресою м.Львів, вул.Зелена-Вагилевича, чим порушив п.15.9 «ґ» ПДР України. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а). Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України). Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як передбачено пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території. Пунктом 15.1 ПДР встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинна здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), п. 15.2 ПДР. Відповідно до підпункту «ґ» пункту 15.9 ПДР, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга. Згідно п. 15.10. ПДР стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка. Приписами пп. (ґ) п. 2 ч.3 ст.265-4 КУпАП визначено перелік випадків, у яких розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, зокрема, якщо розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а зокрема: на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга. Згідно пункту 1.10 ПДР перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши зібрані у справі докази, колегією суддів установлено, що зібрані у справі докази підтверджують обставини з приводу зупинки належного позивачу транспортного засобу Toyota Corola» д.н.з. НОМЕР_1 на Т-подібному перехресті. При цьому, здійснення такої зупинки транспортного засобу Toyota Corola» д.н.з. НОМЕР_1 на Т-подібному перехресті, створювало суттєві перешкоди дорожньому руху шляхом звуження проїзної частини дороги, та відповідно зменшення її пропускної здатності та створення умов для примусової зміни смуги руху водіями інших транспортних засобів. Зокрема судом встановлено, що в місці зупинки транспортного засобу позивача на Т-подібному перехресті через зайнятість смуги (внаслідок такої зупинки), яка дозволяла рух транспорту в напрямку прямої автодороги по вул. Зеленій, транспортні засоби які б мали здійснювати рух по прямій автодорозі вимушені перебувати в очікуванні поворотного маневру транспорту в напрямку Т-подібного перехрестя. Згідно із частиною 3 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як наслідок зібраними у справі доказами підтверджуються обставини щодо порушення позивачем підпункту «ґ» пункту 15.9 ПДР та наявність правових підстав для винесення відповідачем оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 3 статті 122 КУпАП. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради задовольнити. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня 2025 року у справі №464/8973/24 скасувати. Ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови- відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року