Постанова 4852 № 160/33273/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33273/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі №160/33273/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 17.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.10.2024 №55788-40504/ К-01/8-0400/24 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 22.08.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 22.08.2024. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі Закон № 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. 22.08.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Відповідач розглянув вказану заяву та листом від 14.10.2024 №40504/К-01/8-0400/24 відмовив в призначені пенсії за віком, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до Закону № 1058-ІV та статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, та такими, що порушують право на отримання пенсії в належному розмірі позивач звернувся з цим позовом до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позов задоволено. Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає про відсутність законодавчих підстав для призначення та виплати позивачу пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023, оскільки такий самий вид пенсії, який був призначений позивачу у 2014 році не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону № 1058. Також вважає, що судом першої інстанції хибно взято до уваги посилання представника позивача на правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17, постанова від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а, постанова від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17, оскільки у цих справах пенсія була призначена відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058 позивач звернувся вперше. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 згідно з Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». 22.08.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.10.2024 №55788-40504/К-01/8-0400/24 у переході з виду на вид пенсії відмовлено, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону № 1058, для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 підстави відсутні. Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо відмови у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, позивач звернувся з цим позовом до суду. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку про їх обґрунтованість. Колегія суддів не погоджується висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Ключовим питанням у цій справі є встановлення наявності правових підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, у випадку призначення раніше пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у судових рішеннях, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цих висновків, вважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 17.05.2021 у справі № 185/1473/17 Верховний Суд, виснував наступне: «у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) його на пенсію за віком на загальних підставах, буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена йому відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв`язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше. З огляду на викладене, заява позивача до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2007 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.». Також, у постанові від 30.11.2023 у справі № 580/3792/23 Верховний Суд зазначив наступне: «Особа 1 з 15 грудня 2017 року призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, призначену з урахуванням положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Аналіз статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дає підстави для висновку, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 13 березня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки заява позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області фактично стосувалась призначення йому того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена в 2017 році, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020 - 2022 роки.». Враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів звертає увагу на те, що заява позивача до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2014 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки. Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а, від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 та від 29.03.2023 у справі №240/4170/19, оскільки у даних справах встановлено, що позивачам первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згодом позивачі звернулися із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В означених справах суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком. Натомість у справі, яка розглядається, установлено та не заперечується сторонами, що позивачу з 2014 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а потім подано заяву про призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто заява стосувалась призначення йому того самого виду пенсії. За наведених обставин, правова

позиція Верховного Суду викладена в постановах від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а, від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 та від 29.03.2023 у справі №240/4170/19, на яку посилався суд першої інстанції під час прийняття рішення у справі не є релевантною до обставин цієї справи. Оскільки, як вже було встановлено апеляційним судом, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, яка стосувалась призначення йому того ж самого виду пенсії, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для призначення та виплати позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про задоволення позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року в адміністративній справі №160/33273/24 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення. У задоволенні позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 02 липня 2025 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя В.А. Шальєва