Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/2541/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 340/2541/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Казанчук Г.П.) в адміністративній справі №340/2541/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 23.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-2), в якій просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.03.2024 № 935280137580 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 21.03.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 21.03.2024. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що йому була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ. При досягненні пенсійного віку він через веб-портал звернувся із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV із розрахунком показника середньої заробітної плати за три попередні роки. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області винесено рішення про відмову в переведенні на інший вид пенсії за нормами Закону №1058 від 27.03.2024 за № 935280137580. Позивач не погоджуючись із таким рішенням пенсійного органу, звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи в позові, дійшов до помилкового висновку, що пенсія за Списком № 2 згідно із Законом № 1788-ХІІ та пенсія за віком (на загальних умовах) за Законом № 1058-IV це один і той же вид пенсії. Наголошує, що однакове найменування видів пенсії не може бути критерієм для їх ототожнення, якщо їх призначення регулюється різними законами. Звертає увагу, що робітники локомотивних бригад, суден, працівники експедицій, освіти, охорони здоров`я, спортсмени та артисти знаходяться у привілейованому становищі, аніж працівники на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 при наданні їм права на призначення пенсії за Законом № 1058-IV. З огляду на наведене, вважає, що суд першої інстанції здійснив дискримінацію, відмовивши йому у праві на отримання пенсії за Законом № 1058-IV з урахуванням правильного показника заробітної плати, що являється неприпустимим. Відповідачем-2 подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. Відповідач-1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Представником скаржника подані додаткові пояснення у справі, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивачу з 03.01.2011 у віці 55 років призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Законом №1058-ІV (у редакції чинній на момент призначення пенсії) з урахуванням віку та наявного пільгового стажу роботи за Списком № 2, передбачених ст. 13 Закону № 1788 (а.с.18, 39). Досягнувши 60-річного віку 21.03.2024 позивач звернувся через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки. До заяви долучено наступні документи: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду. Вказану заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності та 27.03.2024 винесено рішення №935280137580 про відмову в переході на інший вид пенсії згідно пункту 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки (а.с.19, 34). Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов до висновку про їх необґрунтованість. Ключовим питанням у цій справі є наявність правових підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, у випадку призначення раніше пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у судових рішеннях, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цих висновків, вважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суд. Зокрема, у постанові від 17.05.2021 у справі № 185/1473/17 Верховний Суд, виснував наступне: «у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) його на пенсію за віком на загальних підставах, буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена йому відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв`язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше. З огляду на викладене, заява позивача до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2007 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.» Також, у постанові від 30.11.2023 у справі № 580/3792/23 Верховний Суд зазначив наступне: «Особа 1 з 15 грудня 2017 року призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, призначену з урахуванням положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Аналіз статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дає підстави для висновку, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 13 березня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки заява позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області фактично стосувалась призначення йому того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена в 2017 році, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020 - 2022 роки.» Враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів звертає увагу на те, що заява позивача до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2011 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки. Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, оскільки у даній справі встановлено, що позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згодом позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком. Натомість у справі, яка розглядається, установлено, що позивачу з 2011 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а потім подано заяву про призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто заява стосувалась призначення йому того самого виду пенсії. За наведених обставин, правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, не є релевантною до обставин цієї справи. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, відповідають зазначеним правовим позиціям Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення - відсутні. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року в адміністративній справі №340/2541/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник