Постанова Східний апеляційний господарський суд № 905/1444/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2025 року м. Харків Справа №905/1444/24 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., за участю секретаря судового засідання Ярош В.В., за участю представників сторін у режимі відеоконференції: позивача - Нещерет О.С. (адвокат), ордер серія АН№1549974 від 06.11.2024 року, свідоцтво №4879 від 30.08.2017 року; відповідача - Пілюга В.В. (адвокат), ордер серія АН№1669807 від 15.04.2025 року, свідоцтво №6018 від 31.03.2021 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича (вх.№920Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2025 року у справі №905/1444/24, за позовом фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Валерійовича, м.Краматорськ, Донецька область, до фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича, смт.Красноторка, Донецька область про стягнення 922311,61 грн,- ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Зайцев Олександр Валерійович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича про стягнення 922311,61 грн, з яких: 425000,00 грн - основний борг, 58684,84 грн - заборгованість по сплаті комунальних платежів, 427250,00 грн - неустойка, 11376,77 грн - інфляція. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023 року. Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.03.2025 року у справі №905/1444/24 (повний текст складено та підписано 28.03.2025 року, суддя Макарова Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 425000,00 грн - сума основного боргу, 58684,84 грн - заборгованість по сплаті комунальних платежів, 32897,72 грн - пеня, 11058,83 грн - інфляція, судовий збір у розмірі 7914,62 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4004,60 грн. В частині стягнення неустойки у розмірі 394352,28 грн та інфляції у розмірі 317,94 грн - відмовлено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 299,99 грн. Відповідач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить: - скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2025 року у справі №905/1444/24 в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 365000,00 грн, заборгованості по сплаті комунальних платежів у розмірі 20000,00 грн, неустойки (пені) у розмірі 23213,52 грн., інфляційних втрат у розмірі 7899,26 грн, судового збору у розмірі 6241,68 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3158,14 грн; - прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у позові відмовити; - в решті рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2025 року у справі №905/1444/24 залишити без змін; - стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 9362,53 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Одночасно з апеляційною скаргою апелянтом надано до суду клопотання, в якому просить суд визнати поважними причини та поновити строк для подання доказів; прийняти та долучити до матеріалів справи докази, а саме додаткову угоду №1 від 15.01.2024 року до договору оренди, заяву про розірвання договору оренди будівлі з доказами її надсилання, докази оплат за договором оренди та докази оплати за комунальні послуги. Апелянт вказує, що відповідні документи та обставини були наявні та відомі позивачу, однак не повідомлені суду першої інстанції під час розгляду справі. При цьому відповідач безпосередньо участі у суді першої інстанції не приймав і був позбавлений можливості надати такі документи. Вказані обставини на думку скаржника є поважними і відповідні документи мають бути долучені до матеріалів справи і досліджені. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 15.01.2024 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору оренди будівлі №32К/23 від 01.10.2023 року, відповідно до якої було змінено розмір орендної плати на січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, а саме розмір щомісячної орендної плати ставив 40000,00 грн. Проте, позивачем зазначена додаткова угода до суду надана не була, і при проведенні нарахувань її умови не враховано. Скаржник вказує, що договір оренди будівлі №32К/23 від 01.10.2023 року розірвано з 01.04.2024 року про що було 14.03.2024 року направлено повідомлення засобами електронного зв`язку позивачу. Однак, незважаючи на таке повідомлення та розірвання договору позивач неправомірно нараховував орендну плату, а суд її стягнув. При цьому, неврахування вказаних обставин призвело до невірних розрахунків неустойки та інфляційних втрат. Крім того поза увагою залишилась обставина сплати комунальних платежів у розмірі 20000,00 грн, у зв`язку стягнено заборгованість у більшому розмірі ніж вона наявна. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача - фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича на рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2025 року у справі №905/1444/24. Встановлено позивачу строк протягом якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №922/1455/24. Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд, доставлена позивачу та представнику відповідача 28.04.2025 року. 30.04.2025 року матеріали справи №905/1444/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№6214 від 16.05.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Як вказує позивач, між сторонами велись перемовини щодо зменшення розміру орендної плати і було запропоновано проект додаткової угоди. Однак додаткова угода 15.01.2024 року не була підписана. ФОП Зайцев О.В. видалив з сервісу електронного документообігу проект додаткової угоди від 15.01.2024 року, тобто вона є неукладеною, оскільки двосторонньої домовленості не відбулось і мала місце відмова від неї до її підписання ФОП Сумрак О.А. Звертає увагу, що повідомлення про розірвання договору з 01.04.2024 року позивач від відповідача у спосіб передбачений пунктом 9.3 договору не отримував і лише 26.07.2024 року між сторонами складено акт прийому-передачі майна з оренди. Отже саме з 26.07.2024 року за взаємною згодою сторін договір є розірваним. Відхиляє посилання та докази щодо сплати 20000,00 грн. оренди та 20000,00 грн за комунальні послуги, мотивуючи тим, що докази є неналежними. У судовому засіданні 22.05.2025 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі забезпечення повного і всебічного розгляду справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про оголошення протокольно перерви до 26.06.2025 року. У судовому засіданні 26.06.2025 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. 01.10.2023 року між Фізичною особою-підприємцем Зайцевим Олександром Валерійовичем (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Сумрак Олександром Андрійовичем (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди будівлі №2К/23 (далі - договір), за умовами якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове володіння і користування за плату нежилу будівлю (далі - «будівля»), що розташована за адресою:Донецька обл., Краматорський р-н, м.Краматорськ, смт. Біленьке, вул.Хабаровська, в складі: - нежила будівля кафе№93 загальною площею 291,5 квадратних метрів; - земельна ділянка № 93 площею 0,0204га, кадастровий номер 1412945600:00:002:0776; - меблі і обладнання кафе (ресторану) згідно з Актом прийому-передачі (далі - обладнання). Орендар використовує будівлю на умовах, передбачених цим договором за строго цільовим призначенням - для організації підприємства громадського харчування, складських і конторських приміщень, а також використовує будівлю в порядку і на умовах, встановлених чинним законодавством України. Відповідно до п.1.1. договору будівля належить орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 05.02.2021 року, зареєстрованому в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №262. За приписами п.1.4. договору орендна плата підлягає сплаті з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі будівлі. До зазначеного моменту орендна плата не стягується. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом 35 місяців (п.2.1. договору). Договір може бути достроково розірваний або припинений відповідно до Розділу 8 цього договору (п.2.2.договору). Відповідно до п.3.1. договору орендодавець передає будівлю орендарю в термін до 01.10.2023 року. Технічний стан переданої в оренду будівлі та забезпечення її необхідним комплексом внутрішньої інженерії відбивається в Акту прийому-передачі будівлі. При припиненні дії цього договору, в тому числі при його достроковому розірванні, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві будівлю вільного від персоналу і майна орендаря, в тому стані, в якому він її отримав, з урахуванням нормального зносу, з усіма узгодженими з орендодавцем невіддільними поліпшеннями, по акту прийому-передачі ( із зазначенням в ньому стану будівлі) в день закінчення терміну дії цього договору (п.3.2 договору). Акти огляду і прийому будівлі з моменту підписання стають невід`ємними частинами цього договору (п.3.6.договору). Відповідно до п.4.2. договору орендар зобов`язаний, зокрема, прийняти будівлю в порядку і строки, зазначені в п.3.1. договору; своєчасно вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором. Відповідно до п.4.3. договору орендодавець має право, зокрема, вимагати своєчасного внесення орендної плати та інших платежів, передбачених договором; вимагати відшкодування збитків, завданих з вини орендаря внаслідок допущених ним порушень норм експлуатації будівлі, несвоєчасного внесення платежів, передбачених договором або невиконання інших зобов`язань, передбачених договором. Орендна плата за користування будівлею, складається з двох складових частин: постійна (орендна плата) і змінна (комунальні платежі). За використання наданої в оренду будівлі та обладнання орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої встановлюється із розрахунку за один календарний місяць, а саме 75000,00 гривень з правом перегляду ціни через 1 рік. Змінна складова орендної плати являє собою комунальні платежі і інші поточні експлуатаційні витрати, які нараховуються комунальними і іншими спеціалізованими підприємствами щомісяця за спожиту орендарем електроенергію, опалення водопостачання, водовідведення та експлуатаційні послуги на підставі фактичних витрат і наданих послуг, оплачується орендарем в строк до 15-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі наданих паперових і/або електронних рахунків постачальниками послуг (п.п.5.1.1., 5.1.2.договору). Відповідно до п.5.2. договору зобов`язання орендаря по виконанню умов цього договору забезпечуються у вигляді сплати орендодавцю забезпечувального платежу (далі по тексту - «забезпечувальний платіж») в розмірі, в порядку та на умовах, зазначених нижче. Забезпечувальний платіж сплачується в розмірі 75000 гривень. Платіж здійснюється при укладені цього договору після його підписання сторонами. На грошові кошти, що перераховуються в якості забезпечувального платежу, нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами та/або інших відсотків не проводиться (п.5.3. договору). Згідно п.5.3 договору орендодавець зобов`язується повернути (сплатити) забезпечувальний платіж орендарю по закінченні строку дії або розірванні договору (докладніше в п.8.4.) за умови сумлінного виконання орендарем умов договору і збереження первісного стану будівлі, земельної ділянки (прибудинкової території) і обладнання з урахуванням їх нормального зносу. Оплата зобов`язань за цим договором за наступний місяць здійснюється щомісячно до 28 числа попереднього місяця, в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Днем оплати є день списання грошових коштів з розрахункового рахунку орендаря (п.5.5.договору). У разі невиконання або неналежного виконання стороною своїх зобов`язань, вона зобов`язана відшкодувати іншій стороні збитки, заподіяні таким невиконанням або неналежним виконанням (п.6.1.договору). Відповідно до п.6.2.договору у випадку прострочення виконання орендарем зобов`язань, передбачених розділом 5 договору, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю на його вимогу неустойку в розмірі 1% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення, але в загальній сумі не більше розміру орендної плати, що сплачується в місяць. Закінчення терміну дії договору або його дострокове припинення не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, які були допущені протягом терміну дії договору, і не орендаря від обов`язків щодо повернення орендованої будівлі і по сплаті заборгованості по орендній платі та інших платежів за період дії договору (п.6.9 договору). Вказаний договір підписаний кваліфікаційним електронним підписом сторін без зауважень. На виконання договору оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023 року складено та підписано акт прийому-передачі будівлі від 01.10.2023 року, який є додатком до вказаного договору, підписаний кваліфікаційним електронним підписом сторін. Відповідно до п.9.4. договору оренди він може бути змінений або доповнений за окремими статтями на підставі двосторонньої угоди. Всі зміни і доповнення оформлюються у вигляді доповнень (додатків) до договору, є його невід`ємною частиною і вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані належним чином уповноваженими представниками сторін. Судом першої інстанції встановлено, що сторони 25.12.2023 року уклали додаткову угоду №1 до договору, яка є його невід`ємною частиною, у якій вирішили в пункті 5.1.1. договору змінюється розмір орендної плати, а саме: на період з 01.01.2024 року по 30.04.2024 року розмір щомісячної орендної плати становить 60000,00 грн. Інші умови договору, що не змінені даною додатковою угодою залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов`язання (п.2 додаткової угоди №1 від 25.12.2024 року). Вказана додаткова угода підписана кваліфікаційним електронним підписом сторін без зауважень. 03.04.2024 року сторонами був підписаний електронним підписом акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень 2024 на суму 41652,31 грн. 06.05.2024 сторонами був підписаний електронним підписом акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за квітень 2024 на суму 17032,91 грн. В матеріалах справи наявна виписка з рахунку позивача за період з 01.10.2023 року по 06.11.2024 року, відповідно до якої відповідачем були здійснені наступні оплати: - 06.10.2023 на суму 75000грн призначення платежу - сплата за оренду приміщення жовтень 2023; - 23.10.2023 на суму 35000грн призначення платежу - сплата за оренду приміщення жовтень 2023; - 09.11.2023 на суму 40000грн призначення платежу - сплата за оренду приміщення листопад 2023; - 10.11.2023 на суму 35000грн призначення платежу - сплата за оренду приміщення листопад 2023; - 14.12.2023 на суму 35000грн призначення платежу - сплата за оренду приміщення жовтень 2023; - 03.01.2024 на суму 40000грн. призначення платежу - сплата за оренду приміщення грудень 2023; - 22.01.2024 на суму 20000грн призначення платежу - сплата за оренду приміщення січень 2024; - 12.02.2024 на суму 20000грн призначення платежу - сплата за оренду приміщення січень 2024; - 29.02.2024 на суму 40000грн призначення платежу - сплата за оренду приміщення лютий 2024. 26.07.2024 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна з оренди, відповідно до якого у зв`язку з достроковим припиненням договору оренди №2К/23 від 01.10.2023 орендар (відповідач) передав, а орендодавець (позивач) приймав спірний об`єкт оренди. За твердженнями позивача, відповідач несумлінно виконував умови договору оренди, у зв`язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати (постійна), а саме: - 5000грн заборгованість за орендну плату за жовтень 2023; - 35000грн заборгованість за орендну плату за грудень 2023; - 20000грн заборгованість за орендну плату за січень 2024; - 20000грн заборгованість за орендну плату за лютий 2024; - 60000грн заборгованість за орендну плату за березень 2024; - 60000грн заборгованість за орендну плату за квітень 2024; - 75000грн заборгованість за орендну плату за травень 2024; - 75000грн заборгованість за орендну плату за червень 2024; - 75000грн заборгованість за орендну плату за липень 2024. В загальному розмірі заборгованість за орендну плату становить 425000,00 грн. Крім того, позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 58684,84 грн, у підтвердження чого суду надано: рахунок ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» за спожиту електроенергію №2191 за березень 2024 на суму 41651,93 грн та акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень 2024; рахунок ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» за спожиту електроенергію №2191 за квітень 2024 на суму 17032,91 грн та акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за квітень 2024. Матеріали справи також свідчать, що 18.07.2024 року відповідачем підписаний гарантійний лист відповідно до якого він визнає заборгованість за отриманні комунальні послуги, а саме електроенергія в розмірі 8020кВТ за період з 01.03.2024 року по теперішній час (18.07.2024 року) у сумі 38684,84 грн та зобов`язується погасити заборгованість до 15.09.2024 року. 24.08.2024 року позивачем засобами поштового зв`язку та на електронну адресу відповідача було направлено лист з вимогою сплатити протягом 15 днів з моменту його отримання заборгованість у розмірі 902311,61 грн, з яких: 425000,00 грн - основний борг, 38684,84 грн - заборгованість по сплаті комунальних платежів, 427250,00 грн - неустойка, 11376,77 грн - інфляція. Долучена до матеріалів справи роздруківка відстеження трекінгу поштового пересилання зі сайту АТ «Укрпошта» свідчить, що відповідач не отримав вказану претензію засобами поштового у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення 922311,61 грн, з яких: 425000,00 грн - основний борг, 58684,84 грн - заборгованість по сплаті комунальних платежів, 427250,00 грн - неустойка, 11376,77 грн - інфляція. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з приписами статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться і в Господарського кодексі України, зокрема у статтях 173, 174, 180,

193. Матеріалами справи підтверджується, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки. За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором оренди та підставою для виконання між сторонами взаємних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За приписами частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України також визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Матеріалами справи підтверджується, що за актом прийому-передачі будівлі від 01.10.2023 року позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування передбачене договором оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023 майно та відповідно у останнього виник обов`язок щодо оплати орендованого майна у розмірі передбаченому договором. Відповідно до п.8.1. договору сторони дійшли згоди щодо дострокового припинення договору, про що свідчить зміст акту прийому-передачі майна з оренди від 26.07.2024 року, за наслідком підписання якого орендовано майно за цим актом було повернуто позивачу. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта, що договір оренди будівлі №32К/23 від 01.10.2023 року розірвано з 01.04.2024 року, оскільки вони вчинені при довільному тлумаченні умов договору та наявним між сторонами правовідносин. Так, умовами договору передбачено, що договір може бути розірваний достроково за згодою сторін. Зокрема, орендар має право в односторонньому позасудовому порядку відмовитися від виконання договору з попереднім письмовим (або на електронну пошту) повідомленням орендодавця за 30 календарних днів. Договір вважається розірваним після закінчення 30 календарних днів з моменту отримання такого повідомлення орендодавцем. Відповідач зазначає, що 14.03.2024 року ним направлено повідомлення засобами електронного зв`язку позивачу про розірвання договору. Разом з тим, доказів такого направлення немає. Відомості про отримання позивачем такого повідомлення, а отже і обліку відповідного строку також немає. Договір оренди фактично є достроково розірваним за згодою сторін шляхом складання та підписання сторонами акту прийому-передачі майна з оренди від 26.07.2024 року. Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. За змістом статті 252 Цивільного кодексу України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Враховуючи статтю 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання. У п.5.5. договору його сторони дійшли згоди, що оплата зобов`язань за цим договором за наступний місяць здійснюється щомісячно до 28 числа попереднього місяця, в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Днем оплати є день списання грошових коштів з розрахункового рахунку орендаря. Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (правовий висновок, що міститься в постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15), відповідно зобов`язання можуть бути виконані по 28 число включно. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України). Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання. Суд першої інстанції вказав, що враховуючи умови п.5.1.1. договору та додаткової угоди №1 щодо погодженого місячного розміру орендної плати, з урахуванням визначених п.5.5. договору строків її оплати, відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату (постійна) наступним чином: - за перший період жовтень 2023 - 75000грн строк здійснення оплати у договорі не встановлений, встановлений лише щодо наступних періодів оренди; - за період листопад 2023 - 75000грн строк оплати до 28.10.2023 включно, з 29.10.2023 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період грудень 2023 - 75000грн строк оплати до 28.11.2023 включно, з 29.11.2023 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період січень 2024 - 60000грн строк оплати до 28.12.2023 включно, з 29.12.2023 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період лютий 2024 - 60000грн строк оплати до 29.01.2024 включно (враховуючи вихідний день 28.01.2024), з 30.01.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період березень 2024 - 60000грн строк оплати до 28.02.2024 включно, з 01.03.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період квітень 2024 - 60000грн строк оплати до 28.03.2024 включно, з 29.03.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період травень 2024 - 75000грн строк оплати до 29.04.2024 включно (враховуючи вихідний день 28.04.2024), з 30.04.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період червень 2024 - 75000грн строк оплати до 28.05.2024 включно, з 29.05.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період липень 2024 - 75000грн строк оплати до 28.06.2024 включно, з 29.06.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди. Також відповідно до п.5.3 договору відповідач також повинен був сплатити забезпечувальний платіж у розмірі 75000грн при укладені договору після його підписання сторонами. У той час відповідачем у виконання договору сплачено суму у загальному розмірі 340000,00 грн. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок помилковим. Так, матеріали справи свідчать, що між ФОП Зайцевим О.В. та ФОП Сумрак О.А. укладено додаткову угоду №1 від 15.01.2024 року до договору оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023 року згідно якої в пункті 5.1.1 договору змінюється розмір орендної плати; на січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року розмір щомісячної орендної плати становить 40000,00 грн. Вказана угода підписана КЕП на ресурсі paperless.com.ua Зайцевим О.В. 15.01.2024 року та Сумрак О.А. 14.02.2024 року. Тобто, спростованими є посилання позивача про не підписання такої додаткової угоди. Та обставина, що з боку відповідача додаткова угода підписана не в той же день, коли її підписав позивач не звідчить про її недійсність чи невідповідність. Відсутні відомості, що строни погоджували строк підписання додаткової угоди. Щодо тверджень, що ФОП Зайцев О.В. видалив з сервісу електронного документообігу проект додаткової угоди від 15.01.2024 року, то слід відзначити, що її видалення не є тотожне поняттю не підписання чи відкликання підпису. Доказів того, що позивача - ФОП Зайцев О.В. відкливав додаткову угоду чи відкликав проставлений підпис матеріали справи не містять. Таким чином, додаткова угода, якою змінено розмір орендної плати до 40000,00 грн на місяць, як правочин є правомірною, її недійсність прямо не встановлена законом і вона не визнана судом недійсною має застосовуватись до спірних правовідносин. З огляду на викладене, відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату (постійна) наступним чином: - за перший період жовтень 2023 - 75000грн строк здійснення оплати у договорі не встановлений, встановлений лише щодо наступних періодів оренди; - за період листопад 2023 - 75000грн строк оплати до 28.10.2023 включно, з 29.10.2023 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період грудень 2023 - 75000грн строк оплати до 28.11.2023 включно, з 29.11.2023 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період січень 2024 - 40000грн строк оплати до 28.12.2023 включно, з 29.12.2023 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період лютий 2024 - 40000грн строк оплати до 29.01.2024 включно (враховуючи вихідний день 28.01.2024), з 30.01.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період березень 2024 - 40000грн строк оплати до 28.02.2024 включно, з 01.03.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період квітень 2024 - 60000грн строк оплати до 28.03.2024 включно, з 29.03.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період травень 2024 - 75000грн строк оплати до 29.04.2024 включно (враховуючи вихідний день 28.04.2024), з 30.04.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період червень 2024 - 75000грн строк оплати до 28.05.2024 включно, з 29.05.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди; - за період липень 2024 - 75000грн строк оплати до 28.06.2024 включно, з 29.06.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати оренди. Як стверджує позивач, несплаченими залишились орендна плата у розмірі 425000грн по наступним платежам: - 5000грн заборгованість за орендну плату за жовтень 2023; - 35000грн заборгованість за орендну плату за грудень 2023; - 20000грн заборгованість за орендну плату за січень 2024; - 20000грн заборгованість за орендну плату за лютий 2024; - 60000грн заборгованість за орендну плату за березень 2024; - 60000грн заборгованість за орендну плату за квітень 2024; - 75000грн заборгованість за орендну плату за травень 2024; -75000грн заборгованість за орендну плату за червень 2024; - 75000грн заборгованість за орендну плату за липень 2024. Щодо 5000,00 грн заборгованості за орендну плату за жовтень 2023, то сторонами не було узгоджено дату внесення орендної плати за перший платіж, відповідно до п. 5.4 сторонами були узгоджено строки оплати лише забезпечувального платежу, в свою чергу умови п.5.5 договору не можуть бути застосовані до першого місяця оренди оскільки договір був укладений 01.10.2023 року. Разом з тим, оскільки відповідач прийняв з 01.10.2023 орендне майно в користування відповідно у нього виник обов`язок щодо оплати орендованого майна у розмірі передбаченому договором. Здійснюючи перевірку нарахувань здійснених позивачем та сплат проведених відповідачем, помилковим є твердження про наявність заборгованості у розмірі 40000,00 грн з орендної плати за січень та лютий 2024 року. При цьому невірним є визначення заборгованості у розмірі 60000,00 грн за орендну плату за березень 2024, оскільки ставка орендної плати складає 40000,00 грн. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що несплаченою з боку відповідача залишилась орендна плата у розмірі 365000,00 грн. При цьому колегія суддів відхиляє у якості доказу квитанцію надану до апеляційної скарги від 21.09.2023 року №ХСКМ-ТХ10-6С47-3ВР6, оскільки не доведено що платіж який було проведено стосується саме правовідносин за договором оренди від 01.10.2023 року. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 365000,00 грн основного боргу. В решті суми основного боргу у порзові слід відмовити. Позивачем заявлено до стягнення заборгованість по сплаті комунальних платежів за використану відповідачем електроенергію (змінна складова орендної плати), яка складає 58684,84 грн. Відповідно до п.5.1.2 договору змінна складова орендної плати являє собою комунальні платежі і інші поточні експлуатаційні витрати, які нараховуються комунальними і іншими спеціалізованими підприємствами щомісяця за спожиту орендарем електроенергію, опалення водопостачання, водовідведення та експлуатаційні послуги на підставі фактичних витрат і наданих послуг, оплачується орендарем в строк до 15-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі наданих паперових і/або електронних рахунків постачальниками послуг. В підтвердження вимог в цій частині позивачем надані рахунки ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» за спожиту електроенергію №2191 за березень 2024 року на суму 41651,93 грн та №2191 за квітень 2024 року на суму 17032,91 грн, акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за вказані періоди. Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення у відповідній частині вказав, що відповідачем доказів здійснення оплати комунальних платежів за електроенергію відповідно до п.5.1.2 договору оренди не надано, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 58684,84 грн боргу за сплату комунальних платежів за використану електроенергію (зміна складова орендної плати) підлягають задоволенню. У той час, місцевий господарський суд не врахував, що з боку відповідача мала місце оплата у розмірі 20000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №0.0.3706520688.1 від 15.06.2024 року, №0.0.3714407247.1 від 19.06.2024 року, №0.0.3738501200.1 від 02.07.2024 року, №0.0.3703369681.1 від 14.06.2024 року. Дійсно за вказаними платіжними дорученнями платником вказано Сумрак Ганна Григорівна. Однак, наявне призначення платежу: «сплата за енергетичні послуги за квітень 2024р, ФОП Зайцев О.В., згідно рахунку №2191, договір 2191». Те, що платком є не відповідач, а інша особа наразі не призводить до зміни призначення платежу. Також позивачем було надано гарантійний лист від 18.07.2024 року, який підписаний відповідачем відповідно до якого останній визнає заборгованість за отриманні комунальні послуги, а саме електроенергія в розмірі 8020кВТ за період з 01.03.2024 по теперішній час (18.07.2024) у сумі 38684,84 грн та зобов`язується погасити заборгованість до 15.09.2024 року. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 38684,84 грн заборгованості по сплаті комунальних платежів. В решті суми заборгованість по сплаті комунальних платежів за використану відповідачем електроенергію (змінна складова орендної плати) слід у позові відмовити. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України). Відповідно до п.6.10 договору обов`язок по сплаті неустойки, інших штрафних платежів, а також застосування відповідальності за підставами, встановленими цим договором або законом України, настає у сторін тільки в разі отримання стороною, яка зобов`язана їх сплатити, письмової вимоги про їх сплату від іншої сторони і тільки в тому випадку, якщо зазначені в претензії підстави не усунені в десятиденний термін з моменту її отримання. Як вже було встановлено судом, 24.08.2024 року позивач звернувся до відповідача листом, у якому вимагав сплатити протягом 15 днів з моменту його отримання заборгованість у розмірі 902311,61 грн, з яких: 425000,00 грн - основний борг, 38684,84 грн - заборгованість по сплаті комунальних платежів, 427250,00 грн - неустойка, 11376,77 грн - інфляція. Вказана письмова вимога була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку на його юридичну адресу, яка також вказана у договорі: 84395, Донецька область, Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Гетьманська, буд.3, кв.

1. Результат пошуку на офіційному сайті АТ «Укрпошта» штрихового кодового ідентифікатора 8433349131130, який був присвоєний зазначеному поштовому відправленню, свідчить про те, що вказане відправлення повернуто оператором поштового зв`язку за зворотною адресою у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості зміни місцезнаходження відповідача. Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на вказану адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Відповідно до п.9.3 договору всі сповіщення та повідомлення, що направляються сторонами одна одній, направляються сервісом електронного документообігу peperless.com.ua або на вказану у п.10 договору електронну поштову скриньку. У разі зміни реквізитів однієї зі сторін, вона зобов`язана письмово повідомити про це інші сторону протягом 5 робочих днів. До отримання такого повідомлення виконання сторонами зобов`язань за колишніми буде вважатися неналежним виконанням зобов`язань за цим договором. Так, вимога також була надіслана відповідачу на вказану ним у договорі в розділі 10 електрону адресу - annaeremkine0506@gmail.com, відсутні відомості про повідомлення контрагента про зміну цих реквізитів. Направлення вимоги на зазначену у договорі електрону адресу відповідача є належним виконям позивачем умов п.6.10 договору, у даному випадку відповідно до п.6.10 договору обов`язок по сплаті неустойки настав. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 427250,00 грн. Відповідно до п.6.2. договору у випадку прострочення виконання орендарем зобов`язань, передбачених розділом 5 договору, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю на його вимогу неустойку в розмірі 1% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення, але в загальній сумі не більше розміру орендної плати, що сплачується в місяць. Для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі №904/3315/18. Отже, визначена у п.6.2 договору неустойка в розмірі 1% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення, за своєю правовою природою є пенею, оскільки обчислюється щоденно за весь період прострочення. У частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», згідно з статтями 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений). Отже, приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» законодавчо обмежений розмір пені за прострочку платежу розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором. При цьому, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16. У даному випадку, іншого строку нарахування пені (неустойки), ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, сторонами в договорі не визначено, а умова за кожен день прострочення, не може розцінюватися як установлення іншого строку, відтак правомірним є нарахування пені (неустойки) за порушення строків сплати вартості оренди протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано за кожним платежем окремо. Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції обставини невірного формування суми основної заборгованості, здійснено власний розрахунок неустойки (пені) виходячи з розміру заборгованості, визначених позивачем періодів та належних строків розрахунків і визначено, що до стягнення з відповідача на користь позивача правомірним та обґрунтованим є розмір неустойки в сумі 25477,85 грн. В решті заявленої до стягнення неустойки (пені) слід відмовити. Крім того позивачем було заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 11376,77 грн Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання. Сплата інфляційних втрат не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора. Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору. Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції обставини невірного формування суми основної заборгованості, здійснено власний розрахунок інфляційних втрат виходячи з розміру заборгованості, визначених позивачем періодів та належних строків розрахунків і визначено, що до стягнення з відповідача на користь позивача правомірним та обґрунтованим є розмір інфляційних втрат в сумі 8731,17 грн. В решті заявлених до стягнення інфляційних втрат слід відмовити. Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наразі рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2025 року у справі №905/1444/24 вказаним приписам не відповідає. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за договором оренди, а відповідач порушив прийняте на себе зобов`язання. У той час, з боку суду мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи і призвело до невірного визначення обсягу відповідальності відповідача, зокрема стягненню заборгованості у більшому розмірі ніж належить, у зв`язку з чим таке рішення підлягає частковому скасуванню. Згідно з п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу позивача слід частково задовольнити, рішення суду першої інстанції від 28.03.2025 року у даній справі скасувати в частині з прийнятям нового судового про задоволення позовних вимог. Матеріали справи свідчать, що позивачем у суді першої інстанції були заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу. Так, після відкриття провадження по справі представник позивач надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, за змістом якого повідомив, що на час подання клопотання позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. Суд першої інстанції зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000,00 грн відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, іншу частину гонорару адвокату у розмірі 2000,00 грн нестиме позивач. Вказаний висновок відповідач не оскаржує. Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись вказаною нормою права, суд першої інстанції вказав, що витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги покладають на відповідача у сумі 4004,70 грн. Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового у відповідній частині, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України як за судовим збором так і за витратами на правничу допомогу, дотримуючись принципу пропорційності задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича задовольнити частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2025 року у справі №905/1444/24 скасувати в частині стягнення 60000,00 грн основного боргу, 20000,00 грн заборгованості по сплаті комунальних платежів, 7419,87 грн - пені, 2327,66 грн - інфляційних втрат, 1345,92 грн судового збору та 681,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у позові відмовити. В решті рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2025 року у справі №905/1444/24 залишити без змін. Стягнути з фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 2019,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 01.07.2025 року. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя Р.А. Гетьман Суддя В.В. Россолов