Постанова 4855 № 320/46880/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/46880/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Беспалов О.О. Ключкович В.Ю. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, зобов`язання вчинити дії - УС Т А Н О В И В: Позивач звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та повністю скасувати рішення від 19.05.2023 №26086/6/10- 36-13-09 про опис майна в податкову заставу та податкову вимогу від 12.05.2014 №1427-25 про сплату ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 500459,33 гривень; - зобов`язати відповідача привести показники інтегрованих карток платника ОСОБА_1 з податку на додану вартість (ПДВ код 14010100) та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (ПДФО код 11010100 ) у відповідність з нормами діючого законодавства шляхом видалення інформації про податковий борг з ПДВ у розмірі 457898,86 грн. і з ПДФО у розмірі 42560,47 грн. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням про опис майна в податкову заставу та податковою вимогою, зазначаючи, що грошове зобов`язання з ПДВ (код 14010100) у розмірі 457898,86 грн є неузгодженим, у зв`язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень. При цьому, інтегрована картка з ПДВ (код 14010100) інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС, станом на 19.05.2023 містить перекручені (викривлені) показники оперативного обліку податків, тому що вони не відповідають первинним показникам, що містяться у первинних документах. На підставі показників інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб (код 11010100) інформаційно-комунікаційних систем ДПС, вбачається, що суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (код 11010100) у розмірі 42560,47 грн. було донараховано 02.05.2014 року, тобто з дня донарахування сплинуло більше 1095 календарних днів. Тому, позивач вважає, що податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (код 11010100) у розмірі 42560,47 грн, згідно ст.101 ПК України визнано безнадійним, яке не підлягає стягненню, а навпаки належить до списання. Отже, передумовою винесення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, у якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 14.11.2024 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Позивач зареєстрований 03.12.2003, як ФОП та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області, Васильківське управління, Васильківська державна податкова (Васильківський район). 12.05.2014 ГУ ДПС у Київській області сформовано податкову вимогу №1427-25 про наявність у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 станом на 19.05.2023 податкового боргу у сумі 500 459,33 грн. 19.05.2023 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято рішення про опис майна в податкову заставу №26086/6/10-36-13-09, яким здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ). Не погоджуючись з прийнятою вимогою від 12.05.2024 №1427-25 та рішенням про опис майна в податкову заставу від 19.05.2023 №26086/6/10-36-13-09, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи наявність у позивача на день формування податкової вимоги від 12.05.2014 суми податкового боргу, який в повному обсязі не було погашено та не списано як безнадійний податковий борг, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкової вимоги. Як наслідок, враховуючи наявність несплачених сум податкового боргу, суд першої інстанції вважав правомірним рішення відповідача від 19.05.2023 №26086/6/10-36-13-09 про опис майна в податкову заставу. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України). Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Згідно з пп.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно з пп.14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави. Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 ПК України). Згідно з пп. 89.1.2 п.89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Отже, передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки. Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 21.06.2022 у справі №240/6321/20, від 19.04.2023 у справі №240/18522/21, від 17.11.2021 та від 15.06.2023 у справі № 160/15095/20. Відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно з п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (абз.1). При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз.4). Як встановлено судом, станом на 19.05.2023 за ФОП ОСОБА_1 обліковувався податковий борг на загальну суму 500 459,33 грн, а саме по: -по податку на доходи фізичних осіб у сумі 42560,47 грн., -по податку на додану вартість у сумі 457898,86 грн. Податковий борг по податку на доходи фізичних осіб виник 02.05.2014 за рахунок несплати грошового зобов`язання визначеного контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 22.04.2014 № 0002231702, яке на час подання цього позову позивачем не оскаржувалося а ні в адміністративному, а ні в судовому порядку. Податковий борг з податку на додану вартість виник 25.01.2023 після відображення в ІКП платника результатів адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 9253/10-36-24-12/ 2998709296 від 19.10.2022 на загальну суму 265466,30 гривень. Зокрема, Рішенням ДПС України від 22.12.2022 № 17224/6/99-00-06-01-04-06 податкове повідомлення-рішення № 9253/10-36-24-12/ 2998709296 від 19.10.2022 залишено без змін, а скарга без задоволення. З урахуванням переплати в ІКП платника у сумі 602,94 грн, яка існувала на момент відображення податкового повідомлення-рішення від 19.10.2022 залишок податкового боргу склав 264 863,36 гривень. В ІКП платника 27.02.2023 після завершення процедури адміністративного оскарження відображене грошове зобов`язання визначене контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення № 11973/10-36-24-12/2998709296 від 30.11.2022 на загальну суму 50 388,80 грн. Рішенням ДПС України від 26.01.2023 № 1894/6/99-00-06-01-04-06 податкове повідомлення-рішення № 11973/10-36-24-12/2998709296 від 30.11.2022 залишено без змін, а скарга без задоволення. Не погоджуючись з рішенням ДПС України № 1894/6/99-00-06-01-04-06 від 26.01.2023 позивач звернувся з позовною заявою до Київського окружного адміністративного суду щодо скасування податкового повідомлення-рішення №11973/10-36-24-12/2998709296 від 30.11.2022 ( справа № 320/7076/23). В зв`язку з судовим оскарженням грошові зобов`язання нараховані позивачу згідно податкового повідомлення-рішення № 11973/10-36-24-12/2998709296 від 30.11.2022 виведені з ІКП платника 22.05.2023 та обліковуються як неузгоджені до вирішення питання по суті. 20.04.2023 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0060412403 з визначенням грошового зобов`язання у сумі 142644,70 гривень. 08.05.2023 звернуся до ДПС України зі скаргою (вх. ДПСУ №13154/6) щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0060412403. В зв`язку з адміністративним оскарженням до ДПС України грошові зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення № 0060412403 від 20.04.2023 виведені з ІКП платника 23.05.2023 та обліковуються як неузгоджені до вирішення питання по суті. Крім того за період з 30.01.2023 по 30.04.2023 платником самостійно подано податкові декларації з податку на додану вартість, якими боржником самостійно визначене грошове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 752,00 грн., а саме: -за грудень 2022 в сумі 216,00 грн. реєстраційний № 9299955941 вiд 18.01.2023; -за січень 2023 в сумі 150,00 грн. реєстраційний № 9028632615 вiд 19.02.2023; -за лютий 2023 в сумі 204,00 грн. реєстраційний № 9054763751 вiд 20.03.2023; -за березень 2023 в сумі 182,00 грн. реєстраційний № 9085368565 вiд 19.04.2023. Отже, станом на 19.05.2023 (дату прийняття рішення про опис майна в податкову заставу) за позивачем обліковувався борг у сумі 752,02 грн. самостійного визначених податкових зобов`язань, заборгованість з ПДФО за вимогою від 12.05.2014 р. №1427-25 в сумі 42560,77 грн.. Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно п. 57.3 ст. 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 днів робочих днів, наступних за днем такого узгодження. Згідно пункту 88.1 статті 88 Кодексу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Відповідно до пункту 89.1 ст.89 право податкової застави виникає: - у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; - у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; - у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. На підставі п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Щодо доводів апелянта про визнання безнадійним боргу з ПДФО, оскільки податкове повідомлення-рішення від 22.04.2014 №0010991702, оскільки він не отримував ані акт перевірки, ані податкове повідомлення-рішення, колегія суддів зауважує, що таке списання здійснюється в порядку ст. 101 Податкового кодексу України, який позивачем дотримано не було. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сам по собі факт не отримання податкового повідомлення-рішення не є підставою для скасування суми податкового боргу, визначеного ним, або списання судом такого боргу під час розгляду справи про визнання протиправною та скасування податкової вимоги. Щодо нарахувань зобов`язань по податку на додану вартість, суд враховує, що податковим органом були прийняті до уваги вжиті позивачем процедури адміністративного та судового оскарження рішень, за якими були визначені суми податкового боргу. Проте за правилами п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Таким чином, враховуючи наявність несплачених сум податкового боргу, відповідачем правомірно прийнято рішення від 19.05.2023 №26086/6/10-36-13-09 про опис майна в податкову заставу. Виходячи з аналізу наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, при його ухваленні судом першої інстанції дотримано норми процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанцій та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення спору. Відповідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович (повний текст постанови складено 30.06.2025р.)