Постанова 4857 № 807/1863/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 807/1863/16 пров. № А/857/1609/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Сеника Р.П., з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, суддя у І інстанції Скраль Т.В., час ухвалення судового рішення 14 год 05 хв, місце ухвалення судового рішення м. Ужгород, дата складення повного тексту рішення 14 грудня 2020 року, ВСТАНОВИВ: 22 листопада 2016 року Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області звернулося із адміністративним позовом, у якому після зменшення своїх вимог просила стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП) податковий борг у сумі 211 259,60 грн. 20 січня 2017 року ухвалою суду провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 807/3604/14. 16 січня 2020 року ухвалою суду провадження у справі поновлено. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 807/1863/16 позов задоволено. Стягнено з ФОП податковий борг з податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) у розмірі 211 259,60 грн. 08 травня 2015 року постановою Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 807/3604/14 у задоволенні позовних вимог ФОП до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі ППР) від 12 листопада 2014 року № 0019071702, №0019091702 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 0019051702 від 12 листопада 2014 року було відмовлено повністю. 19 квітня 2016 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду по справі № 807/3604/14 апеляційну скаргу ФОП задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 травня 2015 року у справі № 807/3604/14 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання нечинним і скасування ППР від 12 листопада 2014 року № 0019071702 та прийнято в цій частині нову постанову, якою вказану вимогу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано ППР Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 12 листопада 2014 року № 0019071702 у частині визначення грошового зобов`язання з ПДФО у сумі 7814,14 грн, у тому числі: основний платіж 6251,31 грн, штрафні (фінансові) санкції 1562,83 грн. У решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 травня 2015 року у справі № 807/3604/14 залишено без змін. 08 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № 807/3604/14 касаційну скаргу ФОП задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 травня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції 02 жовтня 2018 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 807/3604/14 позов ФОП до Державної податкової інспекції у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано ППР Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 12 листопада 2014 року № 0019071702 у частині визначення грошового зобов`язання з ПДФО в сумі 7814,14 грн, у тому числі: за основним платежем 6251,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1562,83 грн. У задоволенні позову у частині решти позовних вимог відмовлено. 19 лютого 2019 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі № 807/3604/14 апеляційні скарги ФОП та Державної податкової інспекції у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області - залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №807/3604/14 без змін. Ухвалою Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі №807/3604/14 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року. 20 січня 2017 року ухвалою апеляційного суду зупинено провадження у даній адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №807/3604/14. 16 січня 2020 року ухвалою апеляційного суду поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. 05 лютого 2020 року відповідачем подано клопотання про зупинення провадження на підставі частини 3 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із тим, що ухвалою Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року по справі №807/3604/14 зупинено дію рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року та постанови Восьмого апеляційного суду від 19 лютого 2019 року по справі № 807/3604/14. Постановою Верховного Суду касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Закарпатській області було залишено без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного від 19 лютого 2019 року у справі 807/3604/14 без змін. У апеляційній скарзі ФОП просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовити. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що слід закрити провадження у справі, оскільки стягнення податкового боргу на підставі вказаних ППР є незаконним через сплив 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, який слід визнати безнадійним та списати. Наполягає на тому, що контролюючий орган просить стягнути податковий борг, який виник у 2014 році. Водночас звертає увагу на те, що податковий борг було нараховано відповідачу, як платнику, що знаходиться на загальній системі оподаткування, а він зареєстрований фізичною особою-підприємцем Тячівською державною податковою адміністрацією 04 лютого 2004 року (свідоцтво № НОМЕР_1 ) та взятий на податковий облік, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП № 4967 від 24 лютого 2004 року, як платник єдиного податку. Після проведеної перевірки та складення акту ОСОБА_1 автоматично без надання згоди переведено на загальну систему оподаткування, а на час формування ППР знову переведено на спрощену систему оподаткування (єдиний податок). Тому відповідач не є платником ПДФО і стягнення із нього такого є незаконним. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК. Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Приписами підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Як передбачено у підпункті 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Згідно із положеннями підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. За правилами пунктів 56.1, 56.2, 56.12, 56.15, 56.18 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Підпунктом 57.3 статті 57 ПК встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно з приписами пункту 59.1 статті 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У відповідності до пункту 95.3 статті 95 ПК стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Приписами пункту 102.4 статті 102 ПК встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Наявність у ФОП податкового боргу встановлена у судовому порядку рішеннями судів, що зазначені вище. З метою погашення податкового боргу контролюючим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу від 08 серпня 2016 року форми «Ф» № 13766-17 про сплату боргу на загальну суму 217259,60 грн, яка ним отримана 12 серпня 2016 року. Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків та розрахунку податкового боргу згідно з ППР №0019091702 за рішенням суду про підтвердження донарахування сум №857/3018/18 від 19 лютого 2019 року із урахування зменшення переплати на 6520 грн заборгованість ФОП становить 211 259,60. Таким чином узгоджена сума грошового зобов`язання ФОП з ПДФО згідно з ППР від 12 листопада 2014 року № 0019091702 становить 211 259,60 грн. З часу виставлення контролюючим органом ФОП податкової вимоги від 08 серпня 2016 року форми «Ф» № 13766-17 податковий борг не переривався. Вказана сума заборгованості ФОП у добровільному порядку на час вирішення справи судом не погашена. Доводи апелянта щодо протиправності нарахування йому ПДФО контролюючим органом апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки такі були оцінені при вирішенні спору у справі №807/3604/14, рішення у якій набрало законної сили. Вимоги апелянта про необхідність закриття провадження у справі через сплив 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на вичерпний перелік підстав закриття провадження у справі, передбачений статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України, який не містить відповідної норми. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що матеріалами справи доведено наявність у ФОП податкового боргу у сумі 211 259,60 грн, який не погашено у добровільному порядку, та про правомірність звернення контролюючого органу до суду із зазначеним позовом. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 807/1863/16 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук Р. П. Сеник Постанова у повному обсязі складена 16 березня 2023 року.