LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855743/332/25

від 30.06.2025 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 743/332/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кравчук М.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття справи. Позовна заява мотивована тим, що постановою серії ЕНА № 4260829 від 13.03.2025, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. За доводами позивача, згідно оскаржуваної постанови 13.03.2025 р. о 12 год 22 хв позивач, керуючи транспортним засобом Opel Omega Caravan, д. н. з. НОМЕР_1 , по вул. Пирогова у м. Чернігів порушив вимогу знаку 3.21 «Проїзд заборонено», чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху (порушення вимог дорожніх знаків). Натомість, вказаним транспортним засобом позивач не керував. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4260829 від 13 березня 2025 року. Справу про адміністративне правопорушення закрито. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.06.2025. У судове засідання сторони не з`явилися, будучи належним чином повідмоленими про дату та час апеляційного розгляду, з огляду на що, колегія суддів вирішила за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.03.2025 о 12 год 22 хв в м. Чернігів по вул. Пирогова, 2, водій, керуючи транспортним засобом Opel Omega Caravan, д. н. з. НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 , по вул. Пирогова у м. Чернігів, порушив вимогу знаку 3.21 «Проїзд заборонено», чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху - порушення вимог дорожніх знаків. У графі: «особа, щодо якої розглядається справа» зазначено: « ОСОБА_1 ». У графі: «стаття, частина статті КУпАП» зазначено: «ст. 122 ч. 1» (а. с. 7). Судом також встановлено з доводів сторін, відеозапису та реєстраційної картки транспортного засобу, що позивач керував автомобілем Chery Amulet DA11B, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 . Також, судом встановлено, що 03.04.2025 поліцейським А. Купрієнком у оскаржувану постанову було внесено зміни, шляхом дописування вручну на вільному місці біля графи: «Транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер, належність)» тексту: «Chery Amulet DA11B НОМЕР_2 », « ОСОБА_3 ». Дописування засвідчені підписом. Про відповідні дії поліцейським складено рапорт (а. с. 24, 27). Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що встановлено відсутність в діях позивача складу правопорушення, зафіксованого у оскаржуваній постанові, а при внесенні у неї виправлень, інспектор поліції діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством. Апелянт зазначає, що під час розгляду справи відносно позивача та заповнення у планшетному пристрої відповідних реквізитів постанови серії ЕНА № 4260829 поліцейським було невірно зазначено номерний знак, в результаті чого, системою автоматично було підтягнуто з бази ІКС ІПНП інший транспортний засіб і його власника. Виявлена помилка в марці автомобіля та його належності на праві власності була виправлена, шляхом корегування із засвідченням підписом поліцейського Купрієнком А.А. та проставлянням печатки «Відділ адміністративної практики». На думку відповідача, даний факт не впливає на суть вчиненого правопорушення та його кваліфікацію, і не може бути підставою для задоволення позову, оскільки копія виправленої постанови була направлена на адресу позивача разом з відзивом. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом Opel Omega Caravan, д.н.з. НОМЕР_1 , що спростовується матеріалами справи та доводами сторін. Відтак, як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, об`єктивна сторона правопорушення, зазначена у постанові в частині знаряддя порушення, не відповідає встановленим обставинам справи судом, оскільки у зазначені дату та час позивач автомобілем Opel Omega Caravan, д. н. з. НОМЕР_1 , не керував. Ця обставина визнається усіма учасниками справи. З огляду на наведене, у діях позивача відсутній склад правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності. При цьому, у контексті доводів апеляційної скарги, важливим є також те, що положеннями Інструкції від 07.11.2015 № 1395, внесення виправлення у постанову не передбачені. Натомість, розділом XV вказаної Інструкції, передбачено порядок списання зіпсованої бланкової продукції. Колегія суддів також бере до уваги й те, що виправлення у оскаржувану постанову були внесені після вручення копії цієї постанови позивачу та звернення ним з позовом до суду. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Оскільки судом першої інстанції було встановлено відсутність в діях позивача складу правопорушення, зафіксованого у оскаржуваній постанові, а при внесенні у неї виправлень інспектор поліції діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова не утворює склад адміністративного правопорушення, а позовні вимоги підлягають задоволенню. У даному випадку, мова йде не про технічну помилку, яка не впливає на законність постанови, а про зазначення транспортного засобу, яким не керував позивач, що виключає можливість його притягнення до адміністративної відповідальності за оскаржуваною постановою. Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку по суті спору. За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»