Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/37402/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37402/24 Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. Час і місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення ОСОБА_1 остаточного розрахунку до 07 вересня 2022 року; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати з 29 січня 2020 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової соціальної відпустки, грошової премії і таємності, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення розрахунку га виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги у разі звільнення за 27 років військової служби; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по 07 вересня 2022 року (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб, з врахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової соціальної відпустки на день звільнення з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб, з врахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 27 років вислуги військової служби; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненадання ОСОБА_1 оновленого грошового атестату виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії, визначивши їх розмір шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2022 рік станом 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти: - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 оформити та видати ОСОБА_1 оновлений грошовий атестат, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії, визначивши їх розмір шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2022 рік станом 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненадання ОСОБА_1 оновленої довідки про основні та додаткові види його грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, вислуги років визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, 16 до Постанови №704, для забезпечення проведення перерахунку основного розміру його пенсійного забезпечення; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 оформити та видати ОСОБА_1 оновлену довідку про основні та додаткові види його грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, вислуги років визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, 16 до Постанови №704, для забезпечення проведення перерахунку основного розміру його пенсійного забезпечення. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що з моменту зарахування позивача на військову службу і до часу звільнення з військової служби саме військова частина НОМЕР_2 видавала всі накази (по стройовій частині та з основної діяльності), у тому числі щодо нарахування грошового забезпечення, додаткової винагороди за участь в бойових діях, виплати щорічної допомоги на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, відряджень, надання відпустки, і т.д. Військова частина НОМЕР_2 за весь період військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 (в інших військових частинах на шатних посадах позивач не перебував) мала свою, окрему від інших військових частин фінансову службу, службу таємного діловодства, юридичну службу, та інші основні та підпорядковані підрозділи, проте Відповідач 2 вказану обставину підтвердив у своєму відзиві. Позиція Відповідача 2 щодо заперечення на позовні вимоги обґрунтовано тим, що військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем та навіть співвідповідачем, оскільки на момент звільнення позивача з військової служби у вересні 2022 року Військова частина НОМЕР_2 (як вони самостійно вказали із травня 2022 року) перебувала на окремому державному фінансовому забезпеченні, як окрема юридична особа з власним державним фінансуванням, що Відповідачем 1 не заперечується. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 07 вересня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 31 травня 2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо проведення розрахунку га виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги у разі звільнення в розмірі 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 13.12.2019 по 07.09.2022. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 27 календарних років вислуги військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що право позивача на виплату грошового забезпечення у повному обсязі, порушено або не порушено саме військовою частиною НОМЕР_2 , а не військовою частиною НОМЕР_1 , саме тому, військова частина НОМЕР_2 є головним та єдиним відповідачем по справі. Апелянт вказує, що висновки суду першої інстанції щодо необхідності обчислення посадового окладу та окладу за військове звання виключно з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 року, на думку військової частини НОМЕР_1 є недоречними, оскільки таке застосування суперечить застосуванню п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та п. 4 Постанови № 704 п. 4 постанови КМУ №

704. На думку апелянта, у разі застосування положень пункту 4 Постанови № 704 в редакції від 27.12.2017 відбувається зміна показників бюджету за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, що може свідчити про втручання в конституційні повноваження Кабінету Міністрів України. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.12.2019 №262 ОСОБА_1 призначений на посаду військової частини наказом від 08.11.2019 у зв`язку з укладенням контракту на 5 років. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.09.2022 №236 (далі за текстом Наказ №236) ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини на підставі наказу про звільнення у відставку від 25.08.2022 №314. Вислуга років позивача, згідно з Наказом №236, станом на 07.09.2022 становить: календарна - 27 років 02 місяців 08 днів; пільгова 01 рік 07 місяців 21 день; загальна 28 років 09 місяців 29 днів. Відповідно до вказаного Наказу №236 позивачу при звільнені наказано нарахувати та виплатити наступні грошові кошти: 1. щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 140% місячного грошового забезпечення; 2. надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням; 3. надбавку за вислугу років за період з 01 вересня 07 вересня 2022 року; 4. додатково винагороду в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційну часу проходження служби за період з 01 вересня 2022 року по 04 вересня 2022 року; 5. додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційну часу проходження служби за період з 05 вересня 2022 року по 07 вересня 2022 року; 6. грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в 2022 році за 30 діб; 7. грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік; 8. одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 календарних років служби; 9. грошову компенсацію за не отримане речове майно у розмірі 12935,29 грн. ОСОБА_1 в позовній заяві наголошує на тому, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, а саме: у період з 29.01.2020 по 07.09.2022 позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року. Відповідно, всі здійснені на рахунок позивача виплати, пов`язані з проходженням військової служби, розраховувались у заниженому розмірі. 09.09.2022 військова частина НОМЕР_2 видала на ім`я ОСОБА_1 . Грошовий атестат та 05.11.2024 видано Довідку №13 про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії (а.с.50). Позивач наголошує, що грошовий атестат та довідка №13 складені невірно, оскільки містять в собі грошове забезпечення яке розраховувалось неправильно, а саме без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року. Крім того, ОСОБА_1 стверджує про протиправність дій військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не нарахуванні та не виплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 календарних років служби. Натомість, відповідач нарахував та виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні лише за період служби з 13.12.2019 по 07.09.2022, про що військова частина сама зазначила в своєму листі-відповіді від 06.11.2024 № 13899 (а.с.43). Такі обставини відповідачами не заперечується та лише зазначається, що грошове забезпечення позивачу виплачувалось у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017. Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ. Разом з цим, суд першої інстанції наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Суд першої інстанції дійшов висновку, що підстава звільнення і кількість календарних років служби дають право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення. Тому відповідач повинен був виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції вказав на відсутність підстав вважати, що право на отримання нового атестату та довідки буде порушене відповідачем, задоволення позову у цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції з урахуванням ст. 308 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону Про військовий обов`язок і військову службу гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України Про Збройні Сили України, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей та іншими законами. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. У силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до п. 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 01.03.2018 р. Так, 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018 року) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб . Однак, Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМ України від 21.02.2018 №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб були внесені зміни. Відповідно до приписів статті 265 КАС України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині. Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акта починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. 30 вересня 2010 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону України Про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року №2222-ІV, яким визначено юридичні наслідки визнання нормативно-правового акта нечинним, часові межі чинності такого акту, а також і відповідні межі дії відновлених норм з початкової редакції Основного Закону. Тобто, за загальним правилом, моментом припинення календарної дії приписів закону в цих випадках є момент набрання законної сили відповідним судовим рішенням, і відповідний акт визнається нечинним на майбутнє. Таким чином, оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704 були визнані судом протиправними та скасовані, то з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 (29 січня 2020 року) діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, та яка передбачала використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Разом з тим, варто також зауважити, що з 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. При цьому, під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, а не станом на 01.01.2018, оскільки положення пункту 4 Постанови № 704, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 щодо часового визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб як 01 січня 2018 р., скасоване 29.01.2020 вищезазначеною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18. Враховуючи вищенаведені висновки щодо відсутності правових підстав для застосування такої розрахункової величини, як мінімальна заробітна плата та приймаючи до уваги відновлення дії положень Постанови №704, які діяли до внесення змін Постановою №103, суд дійшов висновку, що з 29 січня 2020 року, тобто з дня, набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Колегія суддів звертає увагу відповідача на правові висновки Верховного суду в постанові від 22.09.2022 у справі №500/3840/21 щодо прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Закон України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3). Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. Відтак, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ. Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Згідно постанови Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №380/10075/21 висновки ВС, викладені, зокрема, у постановах від 11.02.2021 у справах №№200/3757/20-а, 200/3774/20-а, 240/11952/19, від 14.04.2021 у справі №240/12309/20, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Колегія суддів зазначає, що згідно постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №420/6572/22, позиція ВС у наведених вище справах щодо застосування приписів пункту 4 Постанови №704 в контексті спору щодо перерахунку пенсії у зв`язку зі збільшенням розмірів складових грошового забезпечення військовослужбовців, а саме збільшення розмірів посадових окладів пов`язувалося із зростанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є орієнтиром для застосування положень Постанови №704 в контексті вирішення спору про перерахунок грошового забезпечення, адже, вирішення цього спору теж пов`язане з (правильним) застосуванням розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу. У наведених справах правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили. Враховуючи те, що з 29.01.2020 відповідачем, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, протиправно не враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року як розрахункову величину, то основні та додаткові види грошового забезпечення відповідач виплатив у меншому розмірі, ніж визначено законодавством. Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення та додаткових виплат виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Звідси виходить те, що при виплаті грошового забезпечення та інших виплат, відповідач діяв протиправно. З тих же підстав підлягають перерахунку також виплачені позивачу суми грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки при їх обрахунку відповідачем використано посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством. Стосовно доводів апелянта щодо відповідача по справі то колегія суддів зазначає, що обов`язок військової частини НОМЕР_1 , як основного бюджетного держателя, перевіряти та корегувати фінансові відомості, накази про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 , саме тому протиправні дії щодо зменшення розміру грошового забезпечення позивача були вчинені як військовою частиною НОМЕР_2 так й в/ч НОМЕР_1 . Проте саме в/ч НОМЕР_1 повинна відновити порушене соціально-матеріальне становище позивача, а тому такі доводи апелянта є безпідставними. Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України Повний текст постанови складено та підписано 01 липня 2025 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова